Ливен Карл [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

Говорять, що міністр розсердився, вважаючи, що стаття

написана на нього.

21 березня 1843 року

Шкода Уварова: він сам собі псує справу. А тим часом він – кращий з міністрів, які ...керували

нашим міністерством. Перераховуючи свої заслуги, він не згадав або не міг згадати про

найважливішу: що десять років жодна людина не була з його волі переслідувана за ідеї.

Навіть обмежений князь Лівен – і той не обійшовся без того, щоб не хвицьнути нашу освіту: він

разом з Адеркасом розтерзав Ніжинський ліцей.

ПРИЙМАВ УДОМА ЛІСТА, з кореспонденції Л. Лівшиця «Музична вежа»

У один з вечорів 1842 року зал в будинку князя Карла Лівена був заповнений гостями: тут давав

концерт маестро Ференц Ліст, який зупинився в Тарту проїздом до Петербургу. Ніколи до цього

не торкалися клавіш княжого рояля такі сильні й чуйні пальці, ніколи його струни не видавали

таких кристально чистих звуків.

Понад сторіччя інструмент знаходився в будинку нащадків князя Лівена, і лише 1935 року

графиня Жанетта фон Вульф подарувала його Талліннському Провінційному музею, а зараз він в

башті Ассауве, де іноді під час музичних вечорів лунають звуки рояля з автографом Ліста.

ПРИВСЕЛЮДНО ВИГНАВ ВИКАЗНИКА, з кореспонденції В. Бобилєвої і М. Гайнулліна

«Салон Воєйкова»

Кар’єра Олександра Федоровича Воєйкова несподівано для нього раптово обірвалася. У 1820 році

опікуном Дерптського університету був призначений князь Карл Андрійович Лівен. Заступивши

на цю посаду, князь Лівен влаштував загальний огляд професорів Дерптського університету. Він

розмовляв з кожним окремо і після закінчення бесіди віддавав багатьом якісь папери, примовляючи: «Ось виказ на вас».

Коли черга дійшла до Воєйкова, князь зблід і закричав: «Геть звідси! Панове всі ці мерзотні

викази написані... Забирайся!»

НЕ ПОГОДИВСЯ З ІМПЕРАТОРОМ, бувальщина

Коли Микола Павлович прибув до Москви на коронацію, йому донесли про жартівливу поему

«Сашка», яку написав якийсь студент університету. Імператор звелів привести до себе Полежаєва, який і прочитав йому всю поему.

Розгніваний Микола Павлович звернувся до К. Лівена:

– Я покладу край цій розпусті.

Лівен ризикнув запевнити імператора, що «студент Полежаєв поведінки чудової».

Почувши це, Микола Павлович сказав, звертаючись до Полежаєва:

– Цей відгук тебе врятував, проте покарати тебе треба для науки іншим.

Поета «милостиво» відправили до війська.