Лепешинская Ольга [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ЛЕПЕШИНСЬКА Ольга Василівна

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Балерина, педагог.

З дворянської родини. Батько, Лепешинський В., – інженер-мостобудівник.

Народилася 15 (28) вересня 1916 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Померла 20 грудня 2008 р. в м. Москві (РФ). Похована на Введенському цвинтарі.

Закінчила Московське хореографічне училище (1933).

Працювала танцівницею московського Великого театру (1933-1962), викладачем Російської

академії театрального мистецтва.

Народна артистка СРСР (1951).

Заслужена артистка РРФСР (1942).

Народна артистка РРФСР 1947).

Лауреат Державної премії СРСР (1941; 1946; 1947; 1950).

Лауреат I-ї премії I Усесвітнього фестивалю молоді і студентів в Празі (1947).

Володарка призу «Душу танцю» журналу «Балет» (2000).

Академік Міжнародної академії творчості.

Член-кореспондент Академії мистецтв Німеччини.

Почесний громадянин Берліна, Белграда, Стокгольма.

Нагороджена орденами і медалями СРСР, Німеччини, Швеції, Угорщини, Румунії, Югославії, Албанії, Філіппін.

Активний член фронтових бригад Великого театру під час Другої світової війни.

Заступник голови Комітету радянських жінок.

Президент Російської хореографічної асоціації (1991).

Голова Центрального будинку працівників мистецтв (1996).

Почесний голова Центрального будинку працівників мистецтв (2003).

Техніку нашої землячки відрізняли стрімке обертання, рідкісна стійкість, високий стрибок.

Серед найвідоміших провідних партій: фея Драже («Лускунчик» П. Чайковського), Кітрі («Дон

Кіхот» Л. Мінкуса), Ліза («Марна обережність» П. Гертеля), Зіна («Світлий струмок» Д.

Шостаковича), Поліна «Кавказький бранець» Б. Асаф’єва), Німфа («Іван Сусанін» М. Глинки), Оксана («Тарас Бульба» В. Соловйова-Сєдого), Одетта-Одиллія («Лебедине озеро» П.

Чайковського), Ассоль («Яскраво-червоні вітрила» В. Юровського), Параша («Мідний вершник»

Р. Гліера).

Л. – перша виконавиця партій Суок («Три товстуни» В. Оранського), Попелюшки («Попелюшка»

С. Прокоф’єва), Мірандоліни («Власниця готелю» С. Василенка).

У Москві засновано Благодійний фонду сприяння розвитку хореографічного мистецтва ім. Л.

Ім’я нашої землячки присвоєно зеленоградській дитячій хореографічній школі «Фуете» (2009).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – Б. Єфімов, Л. Собінов, О. Чекригін, Г. Уланова, П. Гусєв, О. Горський, Р. Стручкова, Т. Шіллінг, Р. Гліер, Н. Павлова, Л. Семеняка, О. Єрмолаєв, К.

Верной, Д. Клебанов, Р. Захаров, М. Михайлов, В. Фельзенштейн, В. Преображенський, М.

Габович та ін.

***

МЕНЕ УТРИМУВАЛИ ЗА СУКНЮ

, з професійного кредо О. Лепешинської

Я так хотіла танцювати, що мене тримали за сукню, аби я завчасно не вискочила на сцену!

...Я танцювала... не краще Уланової ...не краще Семенової. Звичайно, набагато гірше. Але я –

Лепешинська. Яка є – така є. Хай пробачать нескромність, але я володіла природною технікою.

...Я танцювала багато і довго. І лише коли помер чоловік, зняла балетні черевики.

ЦЕ – НЕЙМОВІРНО, з відгуку А. Кторова про партію О. Лепешинської

Це неймовірно, але я чув сьогодні весь текст Гольдоні.

ЛІТАЛА СЦЕНОЮ, зі спогадів С. Холфіної

Ольга Лепешинська була сама життєрадісність, іскрометність, чарівливість, артистизм. Її техніка у

той час – 30-і роки – здавалася фантастичною. Вона літала сценою Великого театру, мов

пушинка...

Лепешинська, перша з московських молодих балерин, демонструвала в своїх танцях високий клас

обертання. Здавалося, вона долає всі труднощі жартома, що немає межі її техніці.

ВИСОКЕ ВІДЧУТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, зі спогадів М. Лієпи

Яке це було щастя на початку творчого шляху працювати поряд з таким майстром, як Ольга

Василівна Лепешинська. Спостерігати і вчитися у неї постійній зібраності на уроках, репетиціях і

спектаклях. Бачити, як вона, балерина, що володіє досконало всім арсеналом обертальної і

стрибкової техніки, з граничною серйозністю перед спектаклем безліч разів повторювала весь

«текст» балету.

І не тому, що якийсь рух не виходив. Такого у Лепешинської не могло і бути. А відчуття

відповідальності перед глядачем, перед сценою Великого театру, перед собою, перед своїм ім’ям –

ось що весь час тримало Ольгу Василівну в ідеальній формі.

ТІТКА – МОВ МОРКВИНА, зі спогадів Р. Стручкової

І Уланова, і Ольга Лепешинська до мене дуже добре ставилися. Пам’ятаю, як вони півдоби, з 2-ї

дня до 11-ї ночі, фарбували мені хною волосся в артистичній кімнаті, щоб у зачіски був

«венеціанський колір»: «Стручок, ти в ролі Джульєтти маєш бути схожа на італійку».

На ранок, коли я йшла в театр, за мною бігли хлопчиська і кричали: «Тітка – мов морквина».

У мене на лобі залишилися незмивні руді смуги від хни.

ВІДКРИЛА ІЛЛЮ ГЛАЗУНОВА, зі спогадів Б. Єфімова

Якось мені зателефонувала Лепешинська:

— Як ви дивитеся, дорогою Шевро, на те, щоб показати в ЦБПМ малюнки талановитого

хлопчини, студента художнього інституту в Ленінграді? Здається, це цікаво.

– Студент з Ленінграда? Гм... Дорога моя Замша, я не проти, але... Якби не обурилися в

Московському Союзі художників. Адже там місяцями і роками чекають можливості показати свої

роботи немолоді художники. А тут, ви говорите, Замшечка, молодий хлопчина.

А втім, ризикнемо. Зрештою, ми все-таки Центральний, а не тільки Московський будинок. Ми

маємо право показувати талановиту молодь будь-якого міста.

Виставку влаштували. ...Ім’я молодого студента з Ленінграда стало незабаром широко відомим.

Це – Ілля Глазунов.

ЧОЛОВІКА РЕПРЕСУВАЛИ, з статті В. Рогози «Як російська дворянка Ольга Лепешинська за

34 роки життя змогла стати лауреатом чотирьох Сталінських премій?»

У 1956 році Ольга Василівна познайомилася з генералом армії Олексієм Антоновим. Незабаром

вони одружилися, для неї це був третій шлюб. Із цього приводу в театральних колах жартували, що Лепешинська пішла на підвищення, натякаючи, що її попереднім чоловіком був генерал-

лейтенант Леонід Райхман. У 1951 році його заарештували, однак Ольга Василівна змогла

домогтися його звільнення. Про те, як це відбулося, поширювалося багато чуток, правду ж знали

тільки вона і Берія, та, можливо, Сталін. Сім’ю після цього зберегти не вдалося.

УЛЮБЛЕНА ПЕРЕПІЧКА, жартівливий вірш Б. Єфімова, присвячений О. Лепешинській

У Среброборья Дом зеленый.

Чудес не мало в Доме том:

Там бродит часто Шток ученый

С младою Вольскою кругом.

Там с бедной поврежденной ножкой

Гуляет милая Лепешка

Иль, бодрый сохраняя вид,

У телевизора сидит.

Пускай она тут отдохнет.

Скорей коленка заживет –

Ее Большой театр ждет.

Там ждут ее Китри, Аврора

И Тао Хоа и Одетта:

Ни для кого ведь нет секрета,

Что вклад велик ее без спора,

Ее известен подвиг сей,

Что в отношении балета,

Мы впереди планеты всей.

ПРИРОДНА СМЕРТЬ ЧИ ВБИВСТВО, з кореспонденції Я. Танькової «Кому дісталися

квартира і діаманти Лепешинської – улюбленої балерини Сталіна»

– Якщо її і не вбили, то дали померти! – запевняє Ніна Гусенкова, давня подруга Лепешинської і її

соратник по Центральному будинку працівників мистецтв.

Спрямовані страшні звинувачення проти єдиного спадкоємця, який раптово виявився у старезної

балерини... В’ячеслав Борульник – грузинський бізнесмен.

... З Лепешинською Борульник познайомився понад рік тому. Привіз їй подарунок з Тбіліського

музею танцюриста Вахтанга Чабукіані, який колись виступав разом з Ольгою Василівною.

Приїхав, заглянув і став навідуватися постійно.

... Лепешинська розтанула і написала йому дарчу на квартиру.

– ...Він міг вшелепатися до Ольги Василівні і, побачивши за столом заслужену артистку, ігноруючи саму Лепешинську, заволати: «Здуріти можна, кого я бачу в своєму будинку!» –

обурено розповідала Ніна Гусенкова.

Але найсильніше знайомих балерини налякало те, що в будинку Лепешинської підряд сталися

відразу дві смерті за дивних обставин... Всього за десять днів до кончини самої Лепешинської в

тій же квартирі померла її компаньйонка – 87-річна Рита (Аріадна Москаленко). Рита померла

вранці 6 листопада 2008 року. Борульник по телефону якось плутано повідомив, що компаньйонка

загинула. Друзі Лепешинської, що приїхали, – Ніна Гусенкова і Олександр Китник (військовий, давній друг і названий «племінник» Ольги Василівни, до якого вона зверталася, якщо потрібна

була чоловіча сила – наприклад, цвях забити) – розповідають, що вхідні двері були відчинені і на

підлозі в квартирі – калюжі крові. На порозі лежала мертва Рита в спідній білизні. А в своїй

кімнаті з розбитим носом сиділа перелякана Лепешинська: «Рита захворіла. А я впала, довго

кричала, але до мене ніхто не підходив!»

Ще в будинку були В’ячеслав Борульник з дружиною Світланою. Перед смертю Рита дзвонила їм, просила приїхати. Вона ж викликала «Швидку». Перш ніж увійти до квартири, відкривши двері

своїм ключем, передбачливий Борульник викликав сусідку як свідка, неначе знав, що чекає їх в

квартирі. Викликали лікаря. Той поставив діагноз: «відкрита трофічна виразка». Правда, чому в

квартирі були калюжі крові, це не пояснює.

– Я бачив, як Борульник передавав лікареві гроші, – говорить Олександр Китник. – Може, це

подяка за неспокій?

Всі документи Рити у Борульника. Він же розпорядився кремувати тіло.

Друзів Лепешинської покоробило те, що прямо тут же, над остигаючим тілом Рити, Борульники

завели розмову про те, де і як потім ховатимуть Лепешинську.

– Я говорю: «Дозвольте, молода людино! – згадує Ніна Гусенкова. – Ольга Василівна ще жива і

лежить в тій кімнаті! Давайте спершу хоч би одну гідно поховаємо! І взагалі Лепешинська –

людина такого рівня, що її похорони на урядовому рівні вирішуватимуться».

У відповідь Борульник зажадав «не втручатися в його справи».

Саме після смерті Рити подружжя Борульників оселилося в квартирі Лепешинської. І запекло

оборонялися від всіх, хто «ліз в їх з Ольгою Василівною стосунки».

...Не пройшло і двох місяців, як і сама балерина теж померла.

...Розтинати тіло Борульник не дозволив і теж наполіг на кремації.

Всього за дев’ять днів до смерті Ольга Василівна підписала дуже дивний, нотаріально завірений

документ про те, що свої похорони вона довіряє Борульнику В’ячеславу Володимировичеві, 1947

року народження, і просить Великий театр і ЦБПМ до її похоронів не допускати.

Документ віддрукований на комп’ютері, але підписаний справді рукою Лепешинської. Ось тільки

чи знала вона, що підписує? Наприклад, соратники Ольги Василівни по ЦБПМ бояться, що цей

папірець виготовлено лише з однією метою – кремувати тіло без розтину на вимогу Борульника, і

щоб вже ніякій ексгумації провести було не можна. Що, власне, і було зроблено з тілами обох

жінок.

Правда, місце для поклоніння Борульник організовувати не поспішав. Коли ми були в квартирі

Лепешинської, обидві урни з прахом прямо в пакетах неакуратно валялися на канапці разом з

іншою побутовими дрібницями, картину завершував притулений тут же пилосос. І поховали урни

лише після нашого візиту, якраз на 40 днів з дня смерті балерини.

– Все це наводить на дуже сумні роздуми, – зітхає друг балерини, письменник Валерій Поволяєв. –

Мимоволі думається: чи не потрапила ця довірлива, чиста і геніальна людина в ті руки, в які

краще нікому не потрапляти?

...На жаль, останнім часом, мабуть, 92-річна балерина не завжди була при повному розумі.

Погано було і з пам’яттю. Наприклад, в листопаді вона розгублено повідомила подруг, що

Борульник приводив до неї якусь людину і вона підписала якийсь папір, але не пам’ятає

який. А через пару днів з’ясувалося, що з її ощадної книжки за нотаріально оформленою

довіреністю зняті накопичені там «на похорони» півтора мільйони рублів.