Крыжицкий Константин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Крыжицкий Константин [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

займає величезна калюжа. Навіть слід від

якогось воза не тягнеться уподовж дорогі, а... перетинає її.

Все знайоме до болю, щімке до завмирання серця... Так, така вона, російська дорога.

...Туга це все-таки – російська дорога. Та тільки іншої, схоже, у нас немає...


УРОКИ МИТЦЯ, зі спогадів С. Кислинської

Бувало, йдеш на урок і знаєш, що побачиш щось нове. Північна природа у всі кращі моменти, сірі

дні, рожеві хмарки на вечірньому небі – все проходило перед нами, з моменту зародження в душі

до виконання. Вчора ще ми бачили чисте полотно з позначками вугіллям, а сьогодні яровиною

сяяли стовбури, заблискав сніг від яскравого сонця, тіні протягнулися по снігу... «Повіяло

весною»!

Але ще роботи багато, – говорить він, – ще сніг недостатньо рихлий, можливо, приберу частину

стовбурів, ще не спіймав тінь, яка лягає в канаву, там має відбитися світло, потрібно б з’їздити

подивитися природу.

– Ніколи, здається, не був я такий задоволений своєю роботою, – продовжує і дивиться на нас,

таких недосвідчених, допитливо і питально, бажаючи відчути наші безпосередні враження. ...Ні

він, ні ми не передчували, звичайно, що саме цю картину, в яку вкладено стільки душі, стільки

потужності..., яка так його бадьорила і радувала, назвуть копією і зганьблять наклепом і злістю.


«РАПТОМ МОЇ РОБОТИ – МИЛЬНІ БУЛЬКИ?», з спогадів М. Брешко-Брешковського

К. Я. боляче зачіпали напади «модерністської критики». Він говорив: «Знаєте, у мене такий в

голові хаос! Найсуперечливіші думки...

Іноді майне: а раптом вони насправді мають рацію, ці панове? І я – справді нікчемність. І всі мої

картини, вся робота – мильні бульки... У такі хвилини хочеться виїхати абикуди в село, заритися в

глушину і жити, як мільйони людей, не торкаючись пензля.

А з іншого боку, мене утішає свідомість: адже потрібний же я! Є ж ті, кому я потрібний! Вони

купують мої картини, ходять дивитися мене на виставках».

Успіх в Мюнхені його дуже підбадьорив. «Ось бачите, ось бачите! – повторював він своєю

звичайною уривистою скоромовкою. – Значить, вартий я чогось!


ЗОБРАЗИВ ...ЧУЖИЙ МОТИВ, з рецензії М. Кравченка в газеті «Новий час»

Пейзажів дуже багато... Є й хороші... Академія мистецтв надала перевагу творам К. Крижицького і

купила його «Повіяло весною», де багато світла, сніг і майстерність.

Картина ця тепер в колі художників жваво обговорюється. Справа в тому, що таку саму вже двічі

писав і виставляв художник Я. Бровар, але, звичайно, виконав її слабкіше. Немає сумніву, що всі

вони написані за фотографіями з натури...

Як прекрасний художник, К. Крижицький не дуже-то потребував фотографії, але... ворог сильний,

побачила людина красивий мотив, ...узяла та й намалювала. Та ще як намалювала!

...Незадоволеним у всій цій історії може бути лише Я. Бровар. Все ж мотив – ніби-то його...


ПОВНА БЕЗГЛУЗДІСТЬ ЗВИНУВАЧЕНЬ, з дослідження Н. Майорової і Г. Скокова

«Костянтин Крижицький»

Восени 1910 року відкрилася виставка російського живопису в Лондоні, організована К.

Маковським. На ній було представлено тринадцять (!) робіт Крижицького, серед них – щойно

закінчена велика картина «Повіяло весною». Цим полотном художник з повною підставою

гордився. Навіть зажадав його з Лондона раніше, аби встигнути показати в Академії на майбутній

Весняній виставці.

Члени журі аплодували, приймаючи картину для експонування. Відразу вирішили купити її для

академічного музею.

І раптом...

Втім, звичайно, не «раптом». Крижицький своїм ...упертим прагненням високо нести звання

художника багатьом, що називається, намуляв очі. Адже він був видною фігурою: голова, член

журі і правлінь низки художніх організацій і комісій. Його смак був бездоганним, критерії –

високими. Визнаючи за художниками право працювати у різних напрямах, підробок під мистецтво

він не терпів.

І ось заздрість породила наклеп.

...Велике роздвоєне дерево, зображене в картині «Повіяло весною», Крижицький вперше побачив

на знімку фотографа Вишнякова. Той саме з такою метою – дати матеріал для творчості –

поширював свої роботи серед художників. Ця ж фотографія, мабуть, потрапила до рук і Я.

Бровара, який скористався нею для картини «Вигляд в Біловезькій пущі».

Картини вийшли абсолютно різні. У Крижицького – світлий передвесняний ранок, у Бровара –

зубри на тлі яскравого заходу. Майстерність виконання теж, зізнатися, була різною. Проте

дерево...