якогось воза не тягнеться уподовж дорогі, а... перетинає її.
Все знайоме до болю, щімке до завмирання серця... Так, така вона, російська дорога.
...Туга це все-таки – російська дорога. Та тільки іншої, схоже, у нас немає...
УРОКИ МИТЦЯ, зі спогадів С. Кислинської
Бувало, йдеш на урок і знаєш, що побачиш щось нове. Північна природа у всі кращі моменти, сірі
дні, рожеві хмарки на вечірньому небі – все проходило перед нами, з моменту зародження в душі
до виконання. Вчора ще ми бачили чисте полотно з позначками вугіллям, а сьогодні яровиною
сяяли стовбури, заблискав сніг від яскравого сонця, тіні протягнулися по снігу... «Повіяло
весною»!
– Але ще роботи багато, – говорить він, – ще сніг недостатньо рихлий, можливо, приберу частину
стовбурів, ще не спіймав тінь, яка лягає в канаву, там має відбитися світло, потрібно б з’їздити
подивитися природу.
– Ніколи, здається, не був я такий задоволений своєю роботою, – продовжує і дивиться на нас,
таких недосвідчених, допитливо і питально, бажаючи відчути наші безпосередні враження. ...Ні
він, ні ми не передчували, звичайно, що саме цю картину, в яку вкладено стільки душі, стільки
потужності..., яка так його бадьорила і радувала, назвуть копією і зганьблять наклепом і злістю.
«РАПТОМ МОЇ РОБОТИ – МИЛЬНІ БУЛЬКИ?», з спогадів М. Брешко-Брешковського
К. Я. боляче зачіпали напади «модерністської критики». Він говорив: «Знаєте, у мене такий в
голові хаос! Найсуперечливіші думки...
Іноді майне: а раптом вони насправді мають рацію, ці панове? І я – справді нікчемність. І всі мої
картини, вся робота – мильні бульки... У такі хвилини хочеться виїхати абикуди в село, заритися в
глушину і жити, як мільйони людей, не торкаючись пензля.
А з іншого боку, мене утішає свідомість: адже потрібний же я! Є ж ті, кому я потрібний! Вони
купують мої картини, ходять дивитися мене на виставках».
Успіх в Мюнхені його дуже підбадьорив. «Ось бачите, ось бачите! – повторював він своєю
звичайною уривистою скоромовкою. – Значить, вартий я чогось!
ЗОБРАЗИВ ...ЧУЖИЙ МОТИВ, з рецензії М. Кравченка в газеті «Новий час»
Пейзажів дуже багато... Є й хороші... Академія мистецтв надала перевагу творам К. Крижицького і
купила його «Повіяло весною», де багато світла, сніг і майстерність.
Картина ця тепер в колі художників жваво обговорюється. Справа в тому, що таку саму вже двічі
писав і виставляв художник Я. Бровар, але, звичайно, виконав її слабкіше. Немає сумніву, що всі
вони написані за фотографіями з натури...
Як прекрасний художник, К. Крижицький не дуже-то потребував фотографії, але... ворог сильний,
побачила людина красивий мотив, ...узяла та й намалювала. Та ще як намалювала!
...Незадоволеним у всій цій історії може бути лише Я. Бровар. Все ж мотив – ніби-то його...
ПОВНА БЕЗГЛУЗДІСТЬ ЗВИНУВАЧЕНЬ, з дослідження Н. Майорової і Г. Скокова
«Костянтин Крижицький»
Восени 1910 року відкрилася виставка російського живопису в Лондоні, організована К.
Маковським. На ній було представлено тринадцять (!) робіт Крижицького, серед них – щойно
закінчена велика картина «Повіяло весною». Цим полотном художник з повною підставою
гордився. Навіть зажадав його з Лондона раніше, аби встигнути показати в Академії на майбутній
Весняній виставці.
Члени журі аплодували, приймаючи картину для експонування. Відразу вирішили купити її для
академічного музею.
І раптом...
Втім, звичайно, не «раптом». Крижицький своїм ...упертим прагненням високо нести звання
художника багатьом, що називається, намуляв очі. Адже він був видною фігурою: голова, член
журі і правлінь низки художніх організацій і комісій. Його смак був бездоганним, критерії –
високими. Визнаючи за художниками право працювати у різних напрямах, підробок під мистецтво
він не терпів.
І ось заздрість породила наклеп.
...Велике роздвоєне дерево, зображене в картині «Повіяло весною», Крижицький вперше побачив
на знімку фотографа Вишнякова. Той саме з такою метою – дати матеріал для творчості –
поширював свої роботи серед художників. Ця ж фотографія, мабуть, потрапила до рук і Я.
Бровара, який скористався нею для картини «Вигляд в Біловезькій пущі».
Картини вийшли абсолютно різні. У Крижицького – світлий передвесняний ранок, у Бровара –
зубри на тлі яскравого заходу. Майстерність виконання теж, зізнатися, була різною. Проте
дерево...
Последние комментарии
1 час 53 минут назад
2 часов 13 минут назад
2 часов 38 минут назад
2 часов 42 минут назад
12 часов 12 минут назад
12 часов 16 минут назад