Кистяковский Георгий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КІСТЯКІВСЬКИЙ Георгій Богданович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-американський.

Фізик, хімік, винахідник. Учасник створення американської атомної бомби. В хімії існує науковий

термін «хімічний детонатор Кістяківського».

З викладацької родини. Батько, Кістяківський Б., – професор кримінального права Київського

універистету св. Володимира; мав родинні зв’язки з відомим істориком і громадським діячем В.

Антоновичем (мати К. – сестра дружини історика); донька, Кістяківська В., – фізик.

Народився 18 листопада 1900 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 7 грудня 1982 р. в США.

Навчався в приватних гімназіях Москви і Києва, закінчив Берлінський (1921-1925), стажувався в

Прінстонському (1926-1930), закінчив Гарвардський (1930-1934) університети.

Член Американських національної академії наук й академії мистецтв і науки.

Член Американського хімічного товариства, Американського філософського товариства,

Американського фізичного товариства.

Член Комітету з атомної енергії при Американській національній академії наук (1941).

Член консультативного комітету міністерства оборони США з балістичних ракет (1953-1958).

Член консультативного комітету з хімічної енергії Національного управляння з аеронавтики –

НАСА (з 1959).

Почесний член Лондонського хімічного товариства.

Лауреат премії Нікольса і Петера Дебая, медалі Т. У. Річардса, Прістлі і Д.У. Гіббса.

Кавалер американських державних медалей «За заслуги» (1946), «Свобода» (1961), «За

досягнення в науці» (1967); британської «За заслуги у справі свободи» (1948).

Працював викладачем Берлінського (1921-1925), Гарвардського (1930-1940) університетів,

консультантом (1940-1942), керівником (1942-1943) відділу з розробці вибухових речовин

Національного дослідницького комітету з оборони, консультантом лабораторії в Лос-Аламосі, яка

займалася створенням американської атомної бомби (1943-1944), керівником відділу з розробки

традиційних вибухових речовин для атомної бомби (1944-1946), викладачем Гарвардського

університету (1946-1950), консультантом з науки і техніки президента США Д. Ейзенхауера (1959-

1961).

Спеціалізувався з проблем термодинаміки органічних сполук, фотохімії, молекулярної

спектроскопії, хімічної кінетики. Вніс значний вклад у створення ракетної техніки в США,

особливо в області твердопаливних космічних ракет, де Вашингтон дотепер має пріоритет.

Сконструював хімічний підривник для детонації до першої американської атомної бомби.

Пішов у відставку, переконавшись, що ядерна зброя становить небезпеку для людства. В останні

роки життя був головою «Ради за створення у світі гідних умов життя для людини».

Як вчений дебютував доробком «Фотохімічні процеси» (1928).

Потім настала черга книг «National Policy for Science» (1962), «American Science at the Crossroads»

(1972), щоденника «Вчений у Білому Домі» (1976).

Всього перу К. належить близько 150 наукових праць.

Жовтневу революцію 1917 р. в Російській імперії К. не сприйняв, тому що вважав владу

більшовиків «авторитарною». Вступив у ряди Білої армії, у складі якої брав участь у бойових діях

(1918-1920). Після її поразки емігрував.

Що стосується особистого життя, то наш земляк був двічі одружений: на Хільдегарді Моєбіус

(1926-1942) та Ірмі Шулер (з 1945).

Серед друзів та близьких знайомих К. – І. Сікорський, Х. Тейлор, В. Буян, Л. Сціллард, Д.

Ейзенхауер, Л. Гроувз, Е. Лоуренс, А. Комптон, К. Бейнбрідж, Е. Фермі, Д. Оппенгеймер, М.

Боденштайн та ін.

***

БЕЗ ВАРІАНТІВ

, з життєвого кредо Г. Кістяківського

Військовими питаннями я почав займатися тому, що був рішуче настроєний проти нацизму.

ПОЛІТИКА – БРУДНА СПРАВА, з розвідки В. Логіна «Від війни до миру»

У роки другої світової війни займався винятково військовими питаннями. Як згодом підкреслював

сам К., це трапилося «тому, що я рішуче був настроєний проти нацизму».

У липні 1959 р. він був призначений спеціальним радником президента США. К. консультував Д.

Ейзенхауера з широкого кола проблем – від координації досліджень і розробок у різних науково-

технічних установах до підготовки наукових кадрів.

Під час перебування на цьому посту вів службовий щоденник, якого згодом опублікував. Ці

нотатки дають уявлення про те, як приймалися в США важливі державні рішення і як поступово

зріло розчарування вченого в