Кисель Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">Своєрідно він до читання студентами медичної літератури. Говорив, що медична книга існує не

для читання, а для ґрунтовного вивчення, і рекомендував не читати керівництва від початку до

кінця, а уважніше студіювати ті глави, які мають безпосереднє відношення до захворювання, про

яке мова йшла на лекціях.

О. А. Кисіль не читав систематичного курсу дитячих хвороб. Його лекції були клінічними і завжди

супроводжувалися демонстрацією хворих. «Я веду звичайно демонстративний курс, говорю тільки

про ті хворобливі явища, котрі можу показати на хворих... Не треба намагатися, аби студент бачив

якнайбільше форм захворювань, хвороб так багато, що лікар у своїй діяльності постійно

зустрічається з такими хворобами, яких він ніколи не бачив. Він повинен добре опанувати

методикою дослідження – ось у чому питання».

Клінічні лекції Олександра Андрійовича при необов’язковому їхньому відвідуванні завжди

залучали велику аудиторію слухачів.

Насамперед, О. А. Кисіль прагнув збудити в слухачів інтерес до профілактичного напрямку в

медицині: «Моя клініка викинула прапор, на якому ясно і чітко написане «Профілактика дитячих

хвороб».

Процес викладання, насамперед, розумів як наукове виховання. Слухачі повинні одержувати не

тільки визначену суму знань, – вони повинні ввійти в курс основних проблем даної дисципліни, викладач має увести їх у свою творчу лабораторію.

На думку О. А. Кисіля, три найголовніші завдання мають складати роботу кафедри: «Навчання

студентів, підготовка наукових кадрів і наукова розробка педіатрії. Викладання буде

непереконливим і малоцікавим, якщо в клініці не буде вестися активна наукова праця. Наукою

повинні займатися не тільки клініки. Кожен лікар повинен буде науковцем. Кожен лікар повинен

уміти спостерігати, фіксувати свої спостереження, робити висновки зі своїх спостережень».

Під головуванням О. А. Кисіля щотижня проводилися клінічні конференції з докладним розбором

і обговоренням 2-3-х хворих, про що доповідали ординатори. В обговоренні брали активну участь

викладачі кафедри.

Важко назвати той чи інший розділ педіатрії, який би не цікавив О. А. Кисіля, і в якому б він не

залишив , цікавих думок, котрі не втратили значення й у наші дні.

ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ЗАСНОВНИКА, з кореспонденції В. Нетяженка і П. Лапіна «125 років

студентському науковому товариству ім. О. А. Кисіля»

Одним з найцікавіших моментів життя О. А. Кисіля стала організація ним Клінічного товариства

студентів-медиків, незмінним головою якого він був до самого від’їзду з Києва. Проте зв’язок з

товариством він підтримував все життя.

...Пам’яткою цієї діяльності в студентські роки стала написана ним книга «Історія клінічного

товариства студентів-медиків з 1881 по 1913 рік».

Цікава історія появи цієї книги. В 1913 році в Києві проходила Всеросійська виставка. Ректор

університету св. Володимира запропонував Товариству прийняти в ній участь та

продемонструвати власні досягнення. Правління Товариства звернулось за допомогою до свого

засновника О. А. Кисіля, який в цей час вже перебував у Москві. Здобутки Товариства було

вирішено продемонструвати у вигляді звіту за 32 роки діяльності (1881-1913 рр.), що й було

зроблено під керівництвом засновника.

СУСІДОЮ БУВ КИСІЛЬ, з книги І. Великодньої «На правах рукопису»

Борис Александровський згадував: «Останні роки XIX століття... Москва... 1-а Міщанська...

Дитяча лікарня Святої Ольги... Або Ольгинська лікарня... Чи просто Лікарня... Але в моїй

свідомості неодмінно – з великої літери, тому що серед лікарень усього світу вона – єдина, при

одній назві якої солодко завмирає моє серце, а сам я цілком занурююся у світ променистих

спогадів...

…Лікарня перебувала у віданні Імператорського людинолюбного товариства, проте, як і інші

лікарні подібного роду, вважалася «казенною». Знаходилася вона на 1-ій Міщанській вулиці (нині

– Проспект світу) навпроти Капельського провулку і знищеної в перші роки після революції

парафіяльної церкви Трійці. Згодом мені неодноразово доводилося чути, що така колоритна назва

веде початок ніби-то від якогось московського трактирника, котрий не доливав по кілька

крапельок горілки кожному своєму клієнтові, в результаті чого «крапельки» склали настільки

об’ємну кількість, що від її продажу ділок виручив кругленьку суму, на яку, виконуючи обітницю, і вибудував церкву.

Нині основні будинки Ольгинської лікарні ввійшли до