загрузка...
Перескочить к меню

Жданов Лев (fb2)

- Жданов Лев [Справочник-дайджест] 19K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



ЖДАНОВ Лев Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Прозаїк, поет, драматург, перекладач. Справжнє прізвище – Гельман Леон Германович.

З акторської родини.

Народився 8 (20) травня 1864 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 20 листопада 1951 р. в м. Сочі СРСР (нині – Краснодарський край РФ). Похований на

місцевому цвинтарі.

Навчався в Кам’янець-Подільській, Херсонській, Одеській гімназіях, проте жодної з них закінчив.

Працював актором у низці провінційних театрів (1881-1888), режисером Одеського театру (1888-1891), суфлером московського Малого театру (1890-і), редактором журналу «Зоря нового життя»

(1907-1908),

Лауреат премії Літературно-художнього товариства (1902).

Друкувався в газетах «Миколаївський вісник», «Російські відомості», «Новини дня», «Росія»,

«Новини», «Кур’єр», «Біржові відомості», «Російська земля», журналах «Бджілка», «Джерело»,

«Театрал», «Зірка», «Нива», «Північ», «Маяк», «Новий світ», «Артист», «Малярний огляд»,

«Суфлер».

Як літератор дебютував в одеському журналі «Маяк» віршами (1881).

Потім настала черга книг «Вірші» (1896), «На зорі свободи. Пісні смутних днів» (1906), «Звуки

минулого» (1914), п’єс «Чортовий млин» (1890), «Вона життя зрозуміла» (1893), «Залетіла!»

(1896), «В північній глухомані» (1897), «Нічний пікнік» (1898), «Ворог душі й тіла» (1902), «Свята

душа» (1904), «Під колесом» (1902), «Мільйони у вогні» (1901), «На зорі свободи. Пісні смутних

днів» (1906), «Жіночі тіні» (1916).

Наш земляк – автор повістей «Обвінчані самітниці» (1907), «Русь на зламі» (1908), «Юнак-

володар» (1909), «В стінах Варшави» (1912), «В дні смути», «Спадщина Грізного» (обидві – 1913),

«Петро і Софія» (1915), «Вбивство посла» (1916), «Микола Романов – останній цар» (1917).

Перу Г. належать романи «Цар Іван Грозний» (1904), «Захід сонця» (обидва – 1905), «Два

мільйони на рік (Убогий мільйонер): Казкова бувальщина наших днів» (1909), «Цар і опричники»,

«Останній фаворит. Катерина II і Зубов» (обидва – 1911), «В тенетах інтриги» (1912), «Під владою

фаворита» (1916), «Під владою золота» (1926), «Загибель богів» (1929).

Переклав «Вогні на Івана Купала» Г. Зудермана, «Сафо» А. Доде, «Закоханий диявол» Ж. Казотта,

«Міхаеля Крамера» Г. Гауптмана.

За життя Г. мав видання творів об’ємом в 31 том (1912-1917).

З царською владою наш земляк постійно мав проблеми. В день прем’єри заборонили його п’єсу «В

боротьбі» (1905). За «неправильні» публікації закрили журнал «Зоря нового життя», який він

редагував (1908). Лише за підозрою в розповсюдженні нелегальної літератури Московська судова

палата на два місяці відправила Г. до фортеці (1911).

А ось на старість наш земляк почав розсилати друзям і знайомим власні вірші, присвячені

успіхам… соціалістичного будівництва.

За повість «Русь на зламі» на одному з московських аукціонів просили $1000 (2006).

Серед друзів та близьких знайомих Ж. – М. Корсаков, В. Радич, З. Дальцев, В. Розанов, В.

Полонський, І. Леонтьєв, Є. Ляцький, Ж. Суворін та ін.


***

ТАЄМНИЦЯ ТАЄМНИЦЬ

, з творчого кредо Л. Жданова

Не лише у російській, але й у всій не легендарній історії людства, образ царя Івана Грозного –

один з найнезрозуміліших і різнотлумачених.


МАЙЖЕ ВТРАТИЛА СВІДОМОСТЬ, з роману Л. Жданова «Під владою фаворита»

Золоті канделябри, блюда, вази і столові набори красиво виділялися на цьому зеленому,

бархатистому фоні.

Потім – знову налинули гості, зайняли місця... Страви подавалися одна за іншою, без кінця...

дорогі вина лилися в келихи темно-пурпурним і ясно-янтарним струменем, розливаючи в повітрі

свій тонкий аромат.

Узявши під руку фаворита, важливого, залитого діамантами, золотом, Ганна обходила столи, уміючи кожному сказати щось приємне.

Рябе, проте ще красиве обличчя колишнього конюха, тепер всесильного герцога, теж

випромінювало повний достаток. Він поводився на цьому царському бенкеті абсолютно як

люб’язний господар... і лише часом тривожно зиркав на свою державну супутницю, відчуваючи, що нині рука її важче звичайного

спирається на його сильну руку і вся імператриця здригається часом, немов від лихоманки.

– Лихоманка, мій друже? – неголосно кинув він тривожне питання в зручну хвилинку.

– Так!.. Ні!.. Так щось... – пролунала тиха, швидкоплинна відповідь, і Ганна пішла далі, бажаючи

приголубити всіх гостей.

Нарешті обхід закінчився. Вона з величезною насолодою опустилася на своє місце на початку

головного столу. Бірон, сівши поряд, дав знак Тредіаковському, який весь час стежив поглядом

за ним і за імператрицею.

Піїт, виступивши з купки челяді, що стояла віддалік, швидко рушив до заповітного столу. Бірон

тим часом підняв келих і голосно виголосив перший тост за імператрицю, господиню балу.

Пролунав туш, але дзвін келихів і вівати покрили навіть гучну музику. Ганна, узявши келих, звернулася до Бірона.

– Налийте... тільки небагато... не можна мені нині! – поглянула на своїх лікарів, Бідлоо і де

Гульста, що стояли поблизу. – Ось ці варвари не велять! Вони старше за мене самої... Треба їх

слухати... За дорогих гостей! І за твоє здоров’я, Анюто! – звернулася вона до племінниці. – За

твого сина, мого спадкоємця! Принц... сестричка! – кивнула вона Антону і Єлизаветі. – П’ю за

вас... За мо...

Ганна не договорила.

Келих з протяжним дзвоном випав з ослабілих пальців і розбився, немов тужливо застогнавши...

Цьому звуку вторив пригнічений стогін Ганни. Гострий напад болю був такий несподіваний і

сильний, що ця сильна, звикла до самовладання жінка впала на крісло майже без свідомості.


ВИБУХНУВ ГУЧНИЙ СКАНДАЛ, з роману Л. Жданова «В тенетах інтриги»

Ще раз приголубивши посмішкою і поглядом дівчат, Катерина поволі пішла, спираючись на руку

Зубова, який особливо шанобливо уклонився старшій принцесі, неначе вже вгадав вибір своєї

повелительки. Як тільки двері зачинилися за ними, Браницька розсипалася в похвалах принцесам.

Зубов їй вторив, хоч і дуже обережно.

Відпустивши Браницьку, Катерина якийсь час йшла мовчки, потім, дивлячись збоку на супутника, заговорила:

– Справді треба сказати, обидві чарівні. Проте старша зовсім чарівна. І наш пан Олександр був би

дуже розбірливий, якщо б дав старшій від нього вислизнути... А, як вважаєш ти, мій друже?

– Дійсно, дівчина мила, – обережно, немов обдумуючи свою відповідь, відгукнувся Зубов. Однак

вона дуже молода. Зовсім дитина. Не кажучи про молодшу. І великий князь майже хлопчик... Що

можна зараз сказати, ваша величність? Звичайно, ви краще можете бачити своїм поглядом... А так, звичайно, дуже милі обидві...

– Хитруєш, мій друже. Не бійся, я ревнувати не стану. Звичайно, ягідка для тебе зелена... хоч і

зажевріли твої очі побачивши цю красу... Я відзначила. Я, знаєш, добре розгледіла маля... Це

цілком жінка. Elle est nubile а 13 ans*. Добродій Олександр? Він, зрозуміло, нічого не підозрює і не

знатиме доти... доки не заговорить у нього серце. А я на це сподіваюся. Нехай вже вибачає мені

Господь, на старості літ займуся спокусою хлопчика... примушу його полюбити мою принцесу...

Ха-ха-ха!.. Введу в гріх дві юні безневинні душі!.. Ха-ха-ха!.. C’est un tour diabolique, mon ami!*

...Головним пунктом при укладенні шлюбного договору було питання про віру нареченої,

майбутньої королеви. За законами Швеції, королева повинна бути в одній вірі з королем, а

православні статути забороняли княжні міняти релігію...

Зубов і оточуючі його посіпаки узяли на себе все ведення лоскітливих переговорів, щоб і всі

нагороди за вдале закінчення справи узяти собі... Але це були не справжні дипломати, а обмежені

жадібні інтригани... Вони довели справу до гучного скандалу. У день, призначений для

урочистого заручення, король заявив, що договір складений неправильно, що його намагаються

обдурити, і не з’явився на урочистості...

Тут же легкий удар розбив імператрицю, яка вперше за все славне царювання мала таку образу

перед цілим світом від упертого, але прямого хлопця.

Король і регент виїхали... Хвора, сумуюча, стала танути покинута наречена, бідне закохане

малятко, що незаслужено винесло таку ганьбу...

А імператриця зовсім захворіла... Смутком, печаллю наповнилися спокої палацу, вся столиця...

Тільки зухвалий фаворит і його прибічники, правда, задумалися, проте ще не втрачали свого

зарозумілого вигляду. Поки жива стара государиня їх воля і влада...

*Вона цілком дозріла в тринадцять років (фр.).

*Це диявольська витівка, мій друже! (фр.)


НАЙНЕЗРОЗУМІЛІШИЙ ОБРАЗ, з передмови Л. Жданова до роману «Цар Іван Грозний»

У повісті моїй я спробував зібрати все, що за стародавніми літописами більш достовірно відомо

про цього государя, і переказав в цілісному вигляді, ні збавляючи, ні додаючи нічого істотно

важливого. Лише подекуди, прагнучи з’ясувати зв’язок між подіями, відтворював і малював я, не

відзначені в стародавніх літописах, ланки і картини, як сам їх бачив в своїй уяві.

ЗАХОПЛЕНО ВИВЧАВ ІСТОРІЮ, з статті З. Мантули «Гельман Леон Германович»

Читачеві наших днів ім’я Льва Жданова, ймовірно, нічого не говорить. Воно не зустрічається в

популярних літературних енциклопедіях і довідниках, хоча відомий літератор кінця XIX – початку

XX століття Леон Германович Гельман, який писав під псевдонімом Лев Жданов, прожив довге

життя і лише історичних романів написав понад два десятки.

...Працюючи над п’єсами, він із захопленням вивчає російську історію, захоплено працює з

архівними матеріалами.


ОСТАННІ ДНІ СВІТОВОЇ БОРОТЬБИ, з огляду Д. Сторчака «Наукова фантастика»

До передісторії наукової фантастики має відношення навіяний творчістю Ж. Верна роман Л.

Жданова «Два мільйони на рік (Убогий мільйонер). Казкова бувальщина наших днів», в якому

якась ліга багатіїв займається таємною добродійністю, підтримуючи різноманітні незвичайні

проекти.

У повістях «Кінець війни (Останні дні світової боротьби)» і «Останні дні Гогенцоллернів»

передбачена поразка Німеччини в першій світовій війні.


НА ВОГНИК, з репертуару Малого театру на 1890-1900 рр.

25 квітня, п’ятниця

«У північній глушині»

Драма в 4 діях, 5 картинах Л. Г. Жданова (Л. Г. Гельмана).

«Розлучення»

Комедія-жарт в 1 дії Н. М. Вільде.

28 квітня, вівторок

«Нічний пікнік (На вогник)»

Літня сценка в 1 дії Л. Г. Жданова (Л. Г. Гельмана).




Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

загрузка...