Гедройц Вера [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

чи не

громом. І чого вони надумали так скрипіти?!

*Імператриця Олександра Федорівна та великі княжни Тетяна й Ольга.

ЇЇ ЗАСЛУГИ – ПОЗА ВСЯКИМ СУМНІВОМ, з висновку Санітарної ради Жиздрінського

повіту Калузької губернії в 1908 р.

Її вплив на розвиток серйозної хірургічної діяльності в повіті величезний і поза сумнівом. Лікарі, завдяки її люб’язності, можуть знайомитися з операційною технікою всіх серйозних операцій, новими способами хірургічного лікування.

Рада визнає її заслуги перед повітом. Складений нею звіт показує, що немає жодної області

хворого людського тіла, якого б не торкнулася талановита рука Віри Гнатівни, повертаючи

хворому життя і здоров’я.

КОЛЕГИ ВЛАШТУВАЛИ ОВАЦІЮ, зі спогадів В. Розумовського

В. І. Гедройц, перша жінка-хірург, яка виступала на з’їзді з серйозною і цікавою доповіддю, котра

супроводжувалася демонстрацією. Жінка поставила на ноги чоловіка, який до її операції повзав на

череві як черв’як. Пам’ятається мені і галаслива овація, влаштована їй російськими хірургами.

В історії хірургії, мені здається, такі моменти повинні відзначатися.

НЕ ЖИТТЯ, А ЗАХОПЛЮЮЧИЙ РОМАН, зі спогадів І. Авдієвої

Люблячи Віру Гнатівну Гедройц, я навчилася у неї любити все те, що піднімає життя над рівнем

міщанства, що фарбує будні в свята. Все її життя було захоплюючим романом...

Велика, трохи огрядна, вона вдягалася по-чоловічому. Носила піджак і краватку, чоловічі

капелюхи, шубу з бобровим коміром. Стриглася коротко. Для її зросту руки і ноги у неї були малі, проте на диво гарні. Риси обличчя – сухуваті і дуже тонкі для огрядної фігури – при усмішці

молоділи.

Про себе говорила в чоловічому роді: «Я пішов, я оперував, я сказав».

РИДАЛА, МОВ ДИТЯ, зі спогадів В. Чоботарьової

До царської сім’ї княжна Гедройц ставилася з любов’ю і пошаною. Дізнавшись про Лютневу

революцію і зречення царя, Віра Гнатівна ридала, мов дитя безпорадне. Як могла, вона прагнула

врятувати царськосільський лазарет від розорення в період загальної плутанини і ломки засад. У

цей смутний час у неї з’явилося немало недоброзичливців, які пригадали їй близькі стосунки з

найяснішою сім’єю й інші «промахи».

... Йде всім Царським страшне цькування її – всі дрібні випадки особистих зіткнень, нікчемних

медичних промахів, все перемивається і виноситься назовні. Вона зараз така загнана суспільною

роботою, така засмикана, що страшно дивитися, а життя лазарету теж розповзається, всі в ліс

дивляться; кухарі, санітари грублять, господарський комітет плутає, ніхто не знає, до чиєї

компетенції належить та чи інша справа, все гальмується, тріщить.

ПУСТИЛА КУЛЮ СОБІ В СЕРЦЕ, з книги Н. Воронцової-Юр’євої «Віра Гедройц: княжна, геній-хірург, лесбіянка»

У Лозанні вона зустрічає жінку, в яку закохується зі всією силою своєї душі. Кохання виявляється

взаємним.

...Весь цей час вона багато і напружено працює – і болісно чекає, коли кохана приїде з Лозанни до

Росії. Проте замість коханої з Лозанни надходить лист: «Не чекай, я рвуся до тебе, але не можу

залишити дітей і справу. Розбиваючи своє, а мабуть, і твоє життя, я виконую обов’язок, що ліг

тягарем на наші плечі. Віро, я так страждаю!».

Удар дуже сильний. Втомлені нерви не витримують. Прийшовши на чергування в лікарню, Гедройц дістає з робочого столу браунінг і, не роздумуючи, стріляє собі в серці. Лише випадок

рятує її – колеги, що ненароком затрималися в лікарні, прибігають на постріл і терміново

оперують Гедройц.