Ванновский Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ВАННОВСЬКИЙ Петро Семенович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Державний, військовий діяч. Генерал від інфантерії (1883). Військовий міністр (1881-1898),

міністр народної освіти (1901-1902) Російської імперії.

З дворянської родини.

Народився 24 листопада (6 грудня) 1822 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 17 (29) лютого 1904 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Учасник Угорського походу (1849), Кримської (1853-1856), російсько-турецької (1877-1878) воєн.

Закінчив 1-й Московський кадетський корпус (1843).

Служив командиром батальйону лейб-гвардійського Фінляндського полку (1855-1857),

начальником Офіцерської стрілецької школи (1857-1861), директором Павловського кадетського

корпусу (1861-1863), начальником н1-го Павловського військового училища (1863-1868),

чиновником з особливих доручень при Головному управлінні військово-навчальних закладів

(1868), начальником 12-ї піхотної дивізії (1868-1871), начальником 33-ї піхотної дивізії (1871-

1876), командиром 12-го армійського корпусу (1876-1877), в.о. начальника штабу Рущукського

загону (1877-1878), командуючим військами Східного загону (1878-1879), командиром 12-го

армійського корпусу (1.08.1879-22.05.1881), керуючим Військовим міністерством (1881-1882),

військовим міністром (1882-1898), міністром народної освіти (1901-1902).

Почесний член Миколаївської академії Генерального штабу (1890).

Почесний член Петербурзького (1902) і Казанського університетів (1902).

Почесний президент Військово-медичної академії (1890).

Кавалер російських орденів Ганни 3-го ступеня (1848), Ганни 2-го ступеня (1852), Володимира 4-

го ступеня (1854), Станіслава 2-го ступеня (1856), Володимира 3-го ступеня (1863), Станіслава 1-

го ступеня (1867), Ганни 1-го ступеня з імператорською короною (1870), Володимира 2-го ступеня

(1872), Білого Орла (1875), Георгія 3-го ступеня (1877), Володимира 1-го ступеня (1890);

чорногорської золотої медалі (1878), сербського ордена Такова 1-го ступеня (1881),

чорногорського ордена кн. Данила Першого 1-го ступеня, італійського ордена Маврикія і Лазаря

1-го ступеня, болгарського ордена св. Олександра 1-го ступеня (усі – 1883), великого хреста

австрійського ордена Леопольда (1884), прусського ордена Червоного Орла 1-ого ступеня,

японського ордена Висхідного Сонця 1-го ступеня (обидва – 1885), прусського ордена Червоного

Орла 1-ого ступеня з діамантами (1888), бухарського ордена Висхідної зірки 1-ої ступеня з

діамантами (1889), французького ордена Почесного Легіону (1891), данського ордена Данеброга 1-

го ступеня (1892), гессенського ордена Людвіга 1-го ступеня (1895), австрійського ордена Стефана

1-го класу (1896), прусського ордена Чорного Орла (1897).

Перебуваючи у ранзі міністр народної освіти дозволив сходки студентів, виборність старост

курсів, організацію наукових і літературних гуртків, повернув до учбових закладів студентів,

відданих до солдатів.

Серед друзів та близьких знайомих В. – Д. Сипягін, М. Муравйов, А. Корф та ін.

***

НЕХТУЮ ЛЮБОВ’Ю, з життєвого кредо П. Ванновського

Любов’ю людей, окрім тих, кого я сам люблю, – а таких небагато, – я цілком нехтую; рушіями

більшості є виключно особистий інтерес і страх.

ЗАВАРИЛИ В КИТАЇ КАШУ, з листа С. Вітте С. Шереметєву від 26 червня 1900 р.

Вельмишановний граф Сергію Дмитровичу

У смерті графа Муравйова було просто щось фатальне. Чотири роки тому за його порадою,

підтриманою генералом Ванновським, ми підступно захопили Порт-Артур і Данлаван, всупереч

моїм настійним рекомендаціям не робити цього кроку. Правда, приклад (втім, з нашого відома)

дала нам Німеччина. З тих пір пішла в Китаї каша. Я тоді все це передбачав.

Сердечно Вам відданий

С. Вітте.

КРОК ВВАЖАЮ НЕБЕЗПЕЧНИМ, з листа Миколи II П. Ванновському від 25 березня 1902 р.

Маю Вам відверто зізнатися, не лежить у мене серце до цього швидкого зламу нашої школи, не

стільки по відношенню до самого проекту, скільки до своєчасності його – саме тепер, в цей і без

того смутний час. Швидкий перегляд діючого положення середньої школи, квапливе вироблення

нового проекту і внесення його до Державної Ради – все це носить характер так званої громадської

думки.

З такої точки зору я дивлюся на порушене питання, і саме тому мені постановка ця уявляється

небезпечною.

ТРИЛІНІЙКА ЗРАЗКА 1891 РОКУ, з «Військового енциклопедичного словника»