Баженов Николай (fb2)

- Баженов Николай [Справочник-дайджест] 19 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:



БАЖЕНОВ Микола Миколайович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Психіатр, громадський діяч, літератор. Псевдонім – Слєпцов-Тєряєвський.

З дворянської родини. Батько, Баженов М., – генерал жандармерії.

Народився 11 (23) серпня 1857 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 2 квітня 1923 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на цвинтарі

московського Донського монастиря.

Навчався в 1-й (1869-1871) та 2-й (1871-1876) Московських гімназіях, закінчив медичний

факультет Московського університету (1876-1881), стажувався за кордоном (1883-1885).

Був екстерном Преображенської психіатричній лікарні (1881-1883), лікарем низки психіатричних

лікарень Рязанської і Воронезької губерній (1885-1901), головним лікарем Петербурзької

психіатричної лікарні (1894-1896), викладачем Московського університету (з 1902), головним

лікарем Преображенської психіатричної лікарні (1904-1915), головним уповноваженим з

психіатрії Кавказького фронту (1915-1916), лікарем Російського експедиційного корпусу у

Франції (1916-1923).

Брав участь в організації Російської вищої школи суспільних наук в Парижі і завідував в ній

кафедрою загальної криміналістики (1901).

Один з організаторів медичного факультету Вищих жіночих курсів, де створив і очолив кафедру

психіатрії (1906).

Запровадив курс психології сцени у МХТові (1906).

Член Російського психологічного товариства (1887).

Член Російського товариства психіатрів і невропатологів (1891).

Член Російського товариства любителів російської словесності (1902).

Співзасновник і член бюро московського психіатричного гуртка «Малі п’ятниці» (1911).

Один з організаторів (1899) і голова (1906-1911) Московського літературно-художнього гуртка.

Лауреат премії ім. О. Пушкіна (1903).

Кавалер французького ордена Почесного легіону (1905).

Спеціалізувався з проблем загальної психопатології, історії психіатрії, шизофренії, кримінальної

антропології.

Друкувався в журналі «Психіатричні бесіди».

Автор наступних доробків: «Основи вчення про лихоманку» (1883), «Символісти і декаденти.

Психіатричний етюд» (1899), «Хвороба і смерть Гоголя» (1902), «Ювілейний рік в психіатрії»,

«Психіатричні бесіди на літературні і суспільні теми» (обидва – 1903), «Історія Московського

доллгауза» (1909), «Проект законодавства про психічно хворих і пояснювальна записка до нього»

(1911), «Про значення стихійних лих в етіології деяких нервових і психічних захворювань» (1914).

Його перу також належать розвідки «Психологія і політика», «Психології тих, кого засудили до

страти», «Хворі письменники і патологічна творчість».

Усього після себе залишив понад 125 наукових праць.

У сучасників славився як визначна «пам’ятка Москви».

У м. Рязань (РФ) іменем нашого земляка названо вулицю і провулок (1966).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – С. Боткін, А. Чехов, М. Беккер, В. Сербський, Т. Мейнерт, С. Корсаков, К. Станіславський, 3. Фрейд, А. Коні, О. Марі, С. Міцкевич, О. Фельцман, М.

Осипов, В. Гіляровський, Г. Нотнагель, Ж. Шарко та ін.


***

НЕНАВИДЖУ І ЛЮБЛЮ

, з життєвого кредо М. Баженова

Ненавиджу зло, але люблю людей.


ЖОРСТОКІСТЬ ЄДИНОЇ ДОКТРИНИ, з політичного кредо М. Баженова

Найбільше насильства і жорстокості було кинуто в світі, найбільше ешафотів було споруджено і

понад усе запалено багать саме тими, хто вірував в рятівничість єдиної доктрини, яка відновить

мир, облагодіє людство.


ЧАС РЕВОЛЮЦІЙ МИНУВ, з статті М. Баженова «Психологія і політика»

Час чисто політичних революцій давно минув. Росія побачить боротьбу не лише за право, але й за

землю, і не тільки за землю, але й за встановлення справжньої соціальної і економічної

справедливості.


ДОСТАТНІ ГАРАНТІЇ, з «Проекту законодавства про душевнохворих» М. Баженова

У питанні про опіку над психічно хворими мають бути висунуті на перший план і законодавчо

визначені:

а) принцип розповсюдження державної турботи на всіх психічно хворих країни і визначення тих

заходів, за допомогою яких повинне виконуватися це завдання, і тих органів центральної влади і

самоуправлінь, і на кого ці обов’язки покладаються;

в) умови, за яких допустимо лікування вдома, у власній родині;

с) при розташуванні хворого в спеціальній установі повинні існувати достатні гарантії того, що

принципи недоторканності особи і індивідуальної свободи будуть ...порушені виключно тоді, коли

це імперативно диктується ...психічною хворобою.


ПЕРЕОЦІНЕННЯ... ВЛАСНОГО УБОЗТВА, з розвідки М. Баженова «Символісти і декаденти.

Психіатричний етюд»

Незначність фантазії і убозтво думки, поверховість, примхливість і химерність настрою,

збоченість смаків і взагалі ненормальність психологічних реакцій, етичну тупість, потворність і

хворобливість асоціативних і вищих логічних процесів, рівну тій, яку можна спостерігати у

важких і більшою частиною невиліковних формах психозів, і поряд з цим нічим не мотивовану

переоцінювання власної особи.


ЖИВ ІНТЕРЕСАМИ СПРАВИ, з оцінки діяльності М. Баженова Ю. Каннабіхом

Микола Миколайович Баженов ... здавався повною протилежністю Сербського, але в одному

відношенні вони були абсолютно схожі: у глибокому шануванні заповітів вчителя, в любові до

психіатрії і до психічно хворого. ...Баженов умів одночасно жити інтересами російського села, де

він організовував патронаж – справу, якій віддав ...масу знань, любові і енергії.

...Коли буде написана історія російської психіатрії, Баженову відведуть в ній одне з найвидніших

місць.


ГУМАНІСТ, з статті Б. Воскресенського і К. Остапець «150-річчя Миколи Миколайовича

Баженова»

Інтенсивною була його практична діяльність. Це децентралізація психіатричної допомоги,

організація її за територіальним принципом, удосконалення системи не утруднення, двоступеневе

обслуговування, патронаж, розширення і будівництво психіатричних лікарень (Москва, Воронеж, Рязань, Вінниця).

У 1914 році спільно з Марі відкрив психіатричний санаторій під Парижем. Його внесок до

французької психіатрії цим актом не обмежується.

...Він активно виступав як проти тиранення і авторитаризму у всіх проявах, так і спрощеного

розуміння демократії.

Піднесено-гуманістичні погляди М. М. Баженова на суспільне і політичне життя країни, його

приналежність до «вільних каменярів»-масонів, мабуть, ситали причиною того, що після

революції праці його не перевидавалися, а ім’я не стало популярним.

ДЕФЕКТИ ГЕНІЇВ, з дослідження І. Сироткіної «Поняття «творча хвороба» в роботах М. М.

Баженова»

Були і такі психіатри, у яких естетичний бунт художників не викликав антипатії. Один з них –

Микола Миколайович Баженов.

...Темою «безумство і творчість» зацікавився ще у Франції. ...Перші роботи про письменницьку

творчість написані у дусі теорії дегенерації. Він шукає і знаходить душевну хворобу у М. В.

Гоголя і В. М. Гаршина. Він припустив, що у В. М. Гаршина – легкі маніакальні напади, які

виражаються виключно в «приливі енергії, підвищенні інтересів, посиленій і прискореній

працездатності», сприяли творчості.

...Як перші зразки типу, що тільки народжується, сучасні генії не можуть бути довершеними; у

цьому вони подібні до тонкого, складно влаштованого музичного інструменту, при виготовленні

якого вірогідність браку особливо велика. Так само як для створення скрипки Страдиварі, писав

М. М. Баженов, потрібно зіпсувати немало скрипок, так і сучасні генії мають дефекти, яких

людина зможе позбавитися лише в майбутньому.

...Усе те, що з погляду теорії дегенерації виглядало стигматом звироднілості, М. М. Баженов

стосовно великих письменників вважає нормальним. Понад те, він зачарований тим, як ...

проникають в повсякденну психопатологію і ослабляють «лінію, що розділяє чесноту і гріх». Він

захоплюється, майже заздрить їх психологічним інсайтам, які дозволяють «досягти такого

глибокого проникнення в схованки страждаючої душі і такого чуйного, яскравого розуміння

навіть крайніх і, здавалося б, жахливих розумових аномалій, яке і самій науці дається тільки

шляхом накопичення маси фактів, копіткого, детального аналізу і поступового і повільного

сходження від помилки до істини».

М. М. Баженов вважає: те, що робить письменників не тільки літературними, але й

психологічними геніями, – це їх власна хвороба, власний досвід перенесених страждань.

...Гостро відчуваючи літературу, М. М. Баженов виявився «слабкою ланкою» у шерензі психіатрів.

Прихильник теорії дегенерації, коли він писав про символістів (яких не любив), перестає ним

бути, коли йдеться про улюблених ним письменників.

...У таких роботах, як статті М. М. Баженова про літературу, акцент переміщався з хвороби самої

по собі на те, хто саме хворий і що він здатний зробити з своєю хворобою. Людина вступає з

хворобою в тісні стосунки, і лише від неї залежить, підвищить чи знизить вона її життєві сили. Від

хвороби тому неможливо звільнитися, передати турботам лікаря.

Трансформація поняття хвороби поставила психіатрів перед необхідністю визначити своє місце у

стосунках «хворий – хвороба». Ця трансформація також спричиняла за собою перегляд поняття

симптому: чи вважати симптомом «об’єктивні» фізичні прояви хвороби чи ж їх сенс має значення

лише для самого хворого?


ШЛЯХЕТНА КАРИКАТУРА НА СВИНЮ, з книги Л. Сабанєєва «Спогади про Росію»

Постійною фігурою в «Гуртку» був добре відомий москвичам лікар Микола Миколайович

Баженов – психіатр, любитель літератури, театру і жіночої статі. Він користувався славою дуже

вченого лікаря – але про нього розповідали, що в своїй квартирі він влаштовував якісь бенкети,

«афінські ночі» і «античні оргії». Для любителя жінок він мав надзвичайно невідповідну

зовнішність: про нього говорили, що він схожий на «карикатуру на свиню» – в чому була значна

частка істини.

Проте розмовляти з ним було надзвичайне приємно – він був розумником і надзвичайно

культурною людиною «минулого покоління»: нової літератури і поезії не визнавав і стверджував, що всі «декаденти» – типові параноїки, що й доводив у своїх статтях, посилаючись на власний

авторитет психіатра.