Архипенко Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

АРХИПЕНКО Олександр Порфирович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американо-російський.

Скульптор, художник. Один з фундаторів кубізму в світовій скульптурі. Фундатор «звукової

скульптури». В скульптурі існує науковий термін «архіпентура Архипенка».

З родини службовця. Батько, Архипенко П., – інженер.

Народився 30 травня (11 червня) 1887 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 25 лютого 1964 р. в м. Нью-Йорку (США). Похований на цвинтарі Вудлавн Бронкс.

Навчався в Київському художньому училищі (1902-1905), московських приватних студіях (1906-1908), французькій школі мистецтв (1908).

Викладав у власних студіях у Нью-Йорку (1923), Вудстоці (1924-1928; 1940-і), Лос-Анджелесі

(1935), Чикаго (кінець 1930-х), у Вашингтонському університеті (1935-1936; 1952), чиказькому

Інституті малюнку (1946), університеті Канзас-Сіті (1950).

Наш земляк – засновник школи промислового мистецтва «Новий Баухаус» в Чикаго (1937).

Творив у Парижі (1908-1914), Ніцці (1914-1920), Берліні (1921-1923), Нью-Йорку (1923-1964).

Член Львівської асоціації незалежних українських художників (1930).

Різцю нашого земляка належать наступні скульптури: «Мати, яка сидить» (1911), «Боксери»

(1913), «Жінка, що укладає волосся» (1915), «Адам і Єва», «Жінка з кішкою», «Саломея»,

«Сусанна», «Сидяча оголена» (усі – 1908-1911), «П’єро-карусель» (1911), серія фігур «Цирк

Медрано» (1912), «Перед дзеркалом» (1915), «Еспаньола» (1916), «Натюрморт з книгою і вазою на

столі» (1918), «Промінь» (1918), «Ваза-жінка» (1919), «Повернений торс», «Діана», «Крокуюча»,

«Бажання», «Меланхолія» (усі – 1920-1930), «Рожевий торс на мозаїчному тлі» (1928), «Океанська

мадонна» (1937), «Дуалізм», (1954), «Клеопатра»(1957).

Звертався А. і до історичних портретів (князя Володимира Святого, Т. Г. Шевченко, І. Я. Франка, діячів американської культури і політики): деякі з доробків посилав на виставки на батьківщину, частину встановлені у вигляді пам’ятників-погрудь в м. Клівленд (США). Творча спадщина митця

перевищує 1000 (!) одиниць.

Доробки А. нині зберігаються в Національному художньому музеї України, Львівському музеї, міських музеях міст Дуйсбург і Саарбрюккен (Німеччина), музеї Пеггі Гуггенхейм м. Венеція

(Італія), музеї сучасного мистецтва Соломона Гуггенхейма м. Нью-Йорк (США), музеї сучасного

мистецтва в м. Париж (Франція), музеї м. Тель-Авів (Ізраїль).

Наш земляк – класичний новатор. Надарма його назвали «Пікассо скульптури».

Працював він у жанрі абстрактної скульптури, експериментував з «звуковою скульптурою», створював напівпрозорі, освітлювані зсередини форми-об’єкти, використовував різні матеріали, включаючи прозорі. Саме наш земляк вперше «склав» єдину форму з різних нееквівалентних

форм, вводячи в композиції стекло, дерево, метал, целулоїд. В останні роки плідно працював в

області монументальної скульптури і кольорової літографії.

Винайшов так звану архіпентуру – рухливий живопис (1924-1927), де за допомогою складного

механізму приводилися в рух вузькі кольорові смуги, котрі створювали визначені композиції, які

змінювали образи за бажанням митця, створив серію «світломодуляторів» – напівпрозорих, освітлюваних зсередини арт-об’єктів з плексигласу.

При цьому А. відображає не грубе буття, а емоційні стани, ідеї, абсолютні і вічні, трансформовані

в матеріал реальності.

Експонати А. демонструвалися на численних виставках в Італії, Франції, Німеччині,

Великобританії, Швейцарії, Чехії, Швеції, США (тільки за океаном скульптор виставлявся понад

150 разів!).

Починаючи з 1920-х років вів активну педагогічну діяльність, був лектором низки американських

університетів, коледжів і інститутів мистецтв.

Перу А. належить двотомник «П’ятдесят творчих років: 1908-1958» (1960).

Зазнав наш земляк і життєвих негараздів. На батьківщині його зарахували до «формалістів» і

«зрадників-емігрантів», Ватикан звинуватив в антилюдяності, гітлерівці – в

«культуробільшовизмі», а більшовики – в «буржуазності». Не відстав і конгрес США, публічно

зазначивши, що твори А. інспіровані революціонерами.

В Києві встановлено пам’ятник видатному скульпторові (1997), а в м. Вудсток (США) діє музей

його імені.

Віце-президент Німецької асоціації україністів, професор Берлінського університету Б. Осадчук

передав у дарунок Українському фонду культури оригінали двох графічних робіт А., які тепер

експонуються в Національному художньому музеї України.

Всього скульптури а полотна О. експонуються в 48 музеях планети (серед