Перескочить к меню

Аренс Евгений (fb2)

- Аренс Евгений [Справочник-дайджест] 20K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



АРЕНС Євгеній Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий діяч. Генерал флоту. Фундатор військово-морської історії Російської імперії.

З дворянської родини. Батько, Аренс І., – таємний радник; донька, Аренс (Гаккель) В., – поет,

перекладач; син, Аренс Л., – ентомолог, відбув 5 років на Біломорканалі.

Народився 4 січня 1856 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 5 листопада 1931 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похований на

Новодівочому цвинтарі.

Закінчив петербурзький Морський кадетський корпус (1876), Кронштадські мінні офіцерські

класи (1881), петербурзьку Миколаївську морську академію (1896).

Був гардемарином, мічманом низки морських суден (1876-1879), членом комісії «з опису дій

морських команд на Дунаї» (1879-1882), командиром міноноски «Дельфін» (1882-1883), мінним

офіцером кліпера «Стрілець» (1883-1885), завідувачем загороджувальними судами і

Петергофською військовою гаванню (1888-1892) викладачем петербурзької Миколаївської

морської академії (1896-1917), начальником Петергофської пристані і Царскосільського

Адміралтейства (1903-1910), членом Військово-наукової редакції Петроградського відділу

військової літератури (з 1922).

Здійснив навколосвітню подорож на клипері «Стрілець» (1883-1885).

Член Головного морського суду (1913).

Учасник російсько-турецької війни (1877-1878).

Кавалер знаку відзнаки Військового ордена 4-го ступеня, ордена св. Ганни 4-го ступеня (обидва -

1877), ордена Білого Орла (1916), орденів св. Ганни 1-го ступеня, св. Станіслава 1-го ступеня, св.

Володимира 3-го ступеня.

Перу А. належать наступні доробки: «Історико-тактичний нарис мінних загороджень» (1883),

«Список нижніх чинів – георгіївських кавалерів Гвардійського екіпажа з часу формування його в

1810 р.» (1891), «Історія російського флоту. Катерининський період» (1897), «Історія російського

флоту. Царювання імператора Павла I» (1898), «Історія російського флоту. Царювання імператора

Олександра I» (1899), «Загадковий епізод останньої турецької кампанії» і післямова до нього

«Загадковий епізод в невірному освітленні» (1902-1903), «Роль флоту у війні 1877-1878 рр.»

(1903), «Російський флот. Історичний нарис» (1904), «Матеріали для бібліографічного покажчика з

історії Росії і російського флоту» (1907-1909), «Конспект з російської військово-морської історії»

(1910), «Морська сила і історія після 1910 р.» (1912), «Гвардійські моряки в бою під Кульмом»

(1913).

Серед друзів та близьких знайомих А. – Юшков С., Вітте С., Л. Гумільов, М. Пунін, Г. Ахматова, В. Дешевов та ін.


***

НАЙТЯЖЧА СПРАВА

, з наукового кредо Є. Аренса

Відновлення факту в тому саме вигляді, в якому він стався насправді, – найтяжча, певно, справа в

історії.


ТАК БУЛО У МИНУЛОМУ, з книги Є. Аренса «Російський флот»

Ще в 865 році зграя російських човнів несподівано з’явилася під стінами Царьграду, і відтоді наш

народ став усім відомий під ім’ям руського. Таким чином, історія Росії починається з морського

набігу, за яким послідувало багато інших. Походи росіян в Чорне море повторювалися так часто і

справляли таке сильне враження на прибережних жителів, що його стали називати Російським

морем. Морська сила служила для нашого об’єднання, збагачення і захисту від ворогів.

Так було у минулому...

ІМПЕРАТОР ДОВІВ СВОЮ БЕСКОРИСЛИВІСТЬ, з книги Є. Аренса «Роль флоту у війні

1877-1878 рр.»

Вынужденная на этотъ разъ уступить, Англія, едва лишь возникли у насъ первыя затрудненія съ

Портой въ 1876 году, поспѣшила воздвигнуть всевозможныя препятствія къ улаженію конфликта

въ желательномъ для Россіи смыслѣ.

Несмотря на предложеніе произвести демонстрацію на Босфорѣ соединенными европейскими

эскадрами подъ главенствомъ британскаго адмирала, чѣмъ, по словамъ князя Горчакова,

императорскій кабинетъ «доказалъ свое полное безкорыстіе и свое особенное уваженіе къ Англіи,

естественно призываемой къ преобладающему участію во всякомъ морскомъ дѣйствіи»,

англійское правительство продолжало относиться къ намѣреніямъ Россіи съ недовѣріемъ и,

наконецъ, приступило къ усиленнымъ вооруженіямъ. Послѣднія имѣли цѣлью поддержать

упорство турокъ й оградить отъ посягательствъ Россіи Константинополь, хотя офиціально и

мотивировались неооходимостью защищать интересы англійскихъ подданныхъ на востокѣ.

Эти интересы привели прежде всего къ сосредоточенію въ Безикской бухтѣ сильной эскадры и къ

устройству значительнаго депо въ Гибралтарѣ для готовившагося экспедиціоннаго корпуса, а за-

тѣмъ уже и къ предъявленію Россіи требованія отказаться отъ враж-дебныхъ дѣйствій не только

противъ Суецкаго канала, но и Египта, дѣятельно помогавшаго Портѣ своими сухопутными и

морскими силами.


ЖИТТЯ ОТРУЇЛИ, з оцінки Є. Аренсом ситуації навколо О. Грейга

Останні роки перебування адмірала (Грейга О. – авт.) на півдні були сильно затьмарені виказами і

наклепами підпільних обмовників, котрі зганяли на ньому свої невдачі в різного роду брудних

аферах.

Грейг вийшов з цього бруду бездоганно чистим, яким він насправді був завжди, проте життя його

було отруєне.


ПОВНА АПАТІЯ, з оцінки Є. Аренсом стану на російському флоті

Зневага до особливостей морської служби і прагнення поставити її в сухопутні рамки неминуче

мали привести флот до зубожіння і занепаду. Подвигів не цінували, а всяке лико в рядок ставили.

За таких умов і видатні особистості (Грейг, Сенявін) мало що могли змінити в загальній картині.

Морська служба перестала користуватися пошаною, серед офіцерів з’явилася апатія до неї.


ЗУСТРІЧ В КОНЦТАБОРІ, з листа М. Пуніна Є. Аренсу від 7 серпня 1921 р.

Зустрівшись тут (сталінському концтаборі – авт.) з Миколою Степановичем (Гумільовим – авт.), ми стояли один перед одним, мов очманілі, в руках у нього була «Іліада», яку у бідолахи тут же

відібрали.


В ПОВІТРЯ КОРТИКИ МЕТАЛИ, з кореспонденції Г. Генсіровської «Моє життя – поема, що не

знайшла видавця»

Поет і перекладачка Віра Євгеніївна Аренс народилася 29 вересня 1883 року в місті Новозибкові

Чернігівської губернії (нині – Брянська область РФ – авт.). В день народження Віри її батько

Євгеній Іванович Аренс перебував в Неаполі на кліпері «Стрілець» і про появу першої дитини в

родині дізнався з телеграми, надісланої братом Аполлоном Івановичем.

Двадцятисемирічний молодий батько звістку про народження дочки зустрів вигуками «Ура»!


ТРАГІЧНИЙ ЗВ’ЯЗОК ЕПОХ, з повідомлення на akhmatova.org

У ніч після арешту Пуніна і Гумільова Ахматова і Ганна Євгеніївна Аренс в очікуванні обшуку

палили в печі папери, «які могли виглядати компрометуючими, тобто практично усе підряд». Під

ранок, забруднені сажею, без сил, вони нарешті сіли і Ахматова запалила. І в цю мить з самої

верхньої зі спустошених полиць спланувала на підлогу фотографія, на якій генерал-лейтенант

флоту Євгеній Іванович Аренс на борту військового човна віддавав рапорт государеві Миколі II,

який здійснював інспекційний візит.


ТАК І ЖИЛИ: ЧОЛОВІК, ДРУЖИНА І КОХАНКА, з книги Н. Попопої і О. Рубінчік «Ганна

Ахматова і Фонтанний будинок»

Спочатку в квартирі мешкали М. М. Пунін, його перша дружина Ганна Євгеніївна Аренс-Пуніна,

їх однорічна донька Іра і мачуха Миколи Миколайовича Єлизавета Антонівна.

...Генерал-лейтенант флоту Євгеній Іванович Аренс був начальником Царськосільського

Адміралтейства, де знаходилася і його службова квартира. Велика сім’я Аренсів притягала

царськосільську молодь. Їхній будинок називали «салоном наук і мистецтв». На початку десятих

років тут часто бували брати Пуніни, серед яких і Микола Миколайович, котрий відгукувався про

сестер Аренс як про «принцес духу», а про їх брата Лева як про «маленького принца». 1913 року

Олександр Пунін одружився з Зоєю Аренс, а в 1917 році Микола Пунін узяв у дружини молодшу з

трьох сестер – Ганну, яку усі близькі називали Галею.

У сімейному архіві Пуніних збереглася любительська фотографія маскараду в Адміралтействі на

масляну. Хтось в турецькій чалмі, хтось в костюмі східного звіздаря. Усі молоді та веселі, і на

дворі 1913 рік. У строкатому натовпі можна розрізнити сестер Аренс і братів Пуніних.

Ахматової не було на тому маскараді, та й в будинку Аренсів вона з’являлася лише раз, в 1910

році: після весілля Микола Степанович повів її до Адміралтейства, аби рекомендувати дружині

Євгенія Івановича – Евдокії Семенівній...

...Ахматова не поспішала назовсім оселитися в будинку, де залишалася Ганна Євгеніївна Аренс,

котра не бажала розлучення. Розірвати ці стосунки виявилося неможливим і для Миколи

Миколайовича: до Ганни Євгеніївні він був глибоко прив’язаний.

Незважаючи на драматизм ситуації, до кінця 1926 року Ахматова перебралася до Фонтанного

будинку (залишивши за собою можливість повертатися до Мармурового палацу), а 30 серпня 1927

року прописалася в квартирі Пуніна, що було необхідно за умов радянського паспортного режиму.

І для усіх трьох – Пуніна, Ганни Євгеніївни і самої Ахматової – не було іншого виходу, як

прийняти те, що сталося як даність, за можливістю зберігаючи дружній стиль стосунків.


ПРО НЬОГО ПАМ’ЯТЬ БЕРЕЖУ, вірш В. Аренс, присвячений батьківській садибі

На Царскосельские сады

Спускался тихо вечер мая,

На серебристые пруды

Слегка прохладу навевая.

И на отлогих ступенях

Средь юношей, взметнувших диски,

Сидела я, а на волнах

Плескались ветви ивы низко.

Напротив там, на берегу,

Минуя остров с папильоном,

Стоял (я облик берегу)

Высокий красный дом с балконом.


ЕПОЛЕТИ ПІШЛИ НА ЧЕКІСТСЬКУ ЯЛИНКУ, бувальщина

У березні 1935 року вийшла постанова про висилку з Ленінграда соціально чужих елементів –

дворян. Доказом «злочину» могла бути, наприклад, шпага, яку знаходили під час обшуку.

Ірина Миколаївна Пуніна розповідала, щона їхню долю дітей випало ...знищення генеральських

еполет діда: їх кмітливі чекісти «розібрали» на дощ для власних ялинок.

А офіцерський кортик Є. І. Аренса просто викинули у Фонтанку – навпроти Шереметєвського

палацу.


15 АПОСТОЛІВ І СВЯТИТЕЛІВ, анекдот

У кінці XIX століття для відновлення Чорноморського флоту на Чорному морі заклали два

ескадрені броненосці «Дванадцять апостолів» і «Три святителі».

Незабаром британські газети з істерикою писали: «Незабаром Російський флот стане сильніший за

англійський! Так, наприклад, на Чорному морі Росія заклала п’ятнадцять новітніх броненосців,

названих на честь дванадцяти апостолів і трьох святителів»!

Document Outline

44a




Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск

Последние комментарии

Последние публикации