Фирсов Афанасий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ФІРСОВ Афанасій Осипович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Інженер-конструктор.

З бізнесової родини. Батько, Фірсов О., – купець; молодший син, Олег Ф., – інженер-дизеліст,

лауреат Державної премії СРСР; старший син, Ігор Ф., з перших днів Великої Вітчизняної війни

пішов добровольцем на фронт і загинув під Ленінградом.

Народився в 1883 р. в м. Бердянську Таврійської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Запорізької області України).

Розстріляний більшовиками 10 грудня 1937 р. Місце поховання не відоме.

Закінчив залізничне училище, Мітвайдську вищу технічну школу, Цюріхський політехнічний

інститут.

Працював складальником, конструктором швейцарського машинобудівного заводу братів Зульцер

(до 1914), Коломенського машинобудівного заводу (1914-1916), нижньогородського заводу

Теплохід» (1916-1917), начальником нижньогородського губернського управління професійної

світи (1917-1922), головним механіком нижньогородського заводу «Червона Етна» (1922-1927),

миколаївського суднобудівного заводу ім. А. Марті (1927-1930), ленінградського заводу

«Російський дизель» (1930), керівником спеціального конструкторського бюро харківського

паровозобудівного заводу ім. Комінтерну (1931-1936).

Уперше заарештований за «участь у шкідницькій групі» (1930).

Удруге – за «за несправності в танковій коробці швидкостей» (1937).

Реабілітований «за відсутністю складу злочину» (1956).

Серед друзів та близьких знайомих Ф. – К. Челпан, І. Бондаренко, М. Кошкін, О. Морозов, М.

Таршинов, С. Горбатюк, П. Ярін, Ф. Савостін, П. Горюн, М. Левітан, 3. Гуртовий, Я. Віхман, І.

Бондаренко, Й. Бер, І. Трашутін, В. Васильєв, Г. Аптекман та ін.

***

«НЕДЕЛІКАТНИЙ» ДВИГУН,

з професійного кредо А. Фірсова

Дизельний двигун простіший за конструкцією і надійніший за бензиновий, він не має

«делікатних» систем запалення і карбюрації робочої суміші.

ШИЛО НА МИЛО, з протоколу засідання колегії Об’єднаного державного політичного

управління від 18 вересня 1931 р.

Слухали:

Перегляд справи № 101032 гр. Фірсова Афанасія Осиповича, засудженого постановою колегії

ОДПУ від 23/6-30 р. до перебування в концтаборі – терміном на п’ять років.

Ухвалили:

Фірсову Афанасію Осиповичу термін ізоляції, що залишився, замінити висилкою до м. Харків для

роботи на ХПЗ.

ЗАКЛАВ ОСНОВИ , з рукопису книги В. Васильєва «Спогад про танкобудівників і

дизелебудівників»

Офіційна радянська історіографія пов’язує створення знаменитого танка Т-34 виключно з ім’ям

головного конструктора Михайла Кошкіна, який змінив у грудні 1936 року репресованого

Афанасія Фірсова. Але основи для створення Т-34, його первинний технічний вигляд, основні

бойові характеристики були закладені ще за Фірсова. Вже наприкінці 1935 р. на столі головного

конструктора лежали опрацьовані ескізи принципово нового танка: протиснарядне бронювання з

великими кутами нахилу, довгодульна 76,2-мм пушка, дизельний двигун В-2, маса до 30 тонн.

ТВОРЦІ ДИВО-ТАНКУ, з репортажу «Правда, лише правда, нічого, окрім правди» на blog.i.ua

Фундатор єдиного в світі Музею історії танка Т-34 в підмосковному селі Шолохово Лариса

Васильєва (Кучеренко), письменниця і поетеса – донька одного з конструкторів звитяжної машини

Миколи Кучеренка розповідає:

– Коли у британського прем’єр-міністра Черчілля в 1945 році запитали, яку зброю Другої світової

війни він вважає найкращою, він відповів: «Англійська лінійна гармата, німецький літак

«Месершміт» і радянський танк Т-34. Але якщо про перші дві мені відомо все, то я ніяк не можу

зрозуміти, хто і як створив диво-танк».

У 1942 році Державну премію за створення «тридцатичетвірки» отримали троє: генеральний

конструктор Михайло Кошкін, його заступник Олександр Морозов і мій батько, начальник

конструкторського бюро Микола Кучеренко.

«Батьком» Т-34 вважається Кошкін. Він був великим організатором, дуже багато чого зробив...

Проте фундамент успіху заклав його попередник, якого кинули до сталінського концтабору, –

інженер-конструктор Афанасій Фірсов. З нього починалася ідея Т-34. Це вчитель, без нього б

нічого не було.

...Костянтин Челпан не раз свідчив, що Афанасій Фірсов вніс значний внесок до розробки

чотиритактного 12-циліндрового V-схожого швидкохідного дизеля потужністю 400 к.с. З його

появою почався процес оснащення вітчизняних танків дизельними двигунами.

...Про нього не згадували. Довго. Але не забули. Як вважає Лариса Васильєва (Кучеренко), творці

зброї Перемоги гідні пам’ятника. Йдеться про зведення скульптурної композиції, присвяченої

видатному танкобудівникові Кошкіну, його найближчим соратникам Морозову і Кучеренко, а

також ученим і конструкторам Патону, Таршинову, Матюхіну, Фірсову і багатьом іншим. Адже

знаменитий танк Т-34 був створений цілим конструкторським бюро.

...У Бердянську ж про Фірсових мала б нагадувати мінімум меморіальна дошка і експозиція в

музеї історії міста.

ПАМ’ЯТЬ ПОВЕРТАЄТЬСЯ, з статті О. Грицаюк «Пам’ятник коханню»

Одному з найчудовіших моментів в історії Харківського КБ відведено спеціальне місце (у Музеї

історії танка Т-34 – авт.). Це пам’ять про Афанасія Осиповича Фірсова.

У 1931-му році він з’явився на заводі під охороною. Дотепер мало хто знає про цю людину. Доля

його була трагічною, а внесок в танкобудування замовчувався. Пояснення просте: репресований

Фірсов – людина старої інженерної школи, один з провідних дизелістів з світовим ім’ям.

Працював на найбільших заводах Німеччини і Швейцарії. Мав пропозиції залишитися в США, але

вважав за краще повернутися до Росії.

Основна заслуга Фірсова полягає в тому, що він зумів створити справжню конструкторську

школу, якої не було і не могло бути у молодих інженерів. Тому коли говорять про творців танка Т-

34, то Фірсова необхідно називати зокрема.

...Не багато залишилося свідоцтв того часу. Проте збереглася вічна етажерка з КБ, яка

подорожувала в евакуацію до Нижнього Тагілу і назад. Примітна вона тим, що ніколи не ламалася,

і, як і колись, стоїть на ній портрет Сталіна, лежать «синодики». Так називалися записники, які

завів ще Фірсов, стверджуючи, що олівець надійніший за геніальну пам’ять.

Зберігся кульман того періоду, креслення і нечисленні особисті речі Фірсова, Кошкіна, Морозова і

Кучеренка.

НІЧОГО, ОКРІМ СЛАВИ, з кореспонденції Л. Васильєвої-Кучеренко «Повалювачів факти не

цікавлять»

Дивна антисенсація прозвучала недавно по радіо «Відлуння Москви». Два повалювачі – «фахівець

з танків» М. Барятинський і «фахівець взагалі» Д. Захаров – в передачі «Ціна Перемоги»

повідомили довірливим слухачам, що геометрія корпусу і початкового варіанту башти танка Т-34

була створена А. Я. Діком – ад’юнктом Військової академії механізації і моторизації.

Неправда! документальні свідоцтва того, що створив конструкцію корпусу і башти танка з

похилим розташуванням броньових листів не ад’юнкт-аспірант, а талановитий військовий без

вищої освіти М. Ф. Циганов.

Ідея нової конфігурації танкових корпусів у середині 1930-х взагалі носилася в повітрі, її шукали

багато конструкторів. Найперше, А. О. Фірсов, з 1932 по 1936 рік начальник конструкторського

бюро на паровозобудівному заводі в Харкові, де йшла робота над танками серії БТ.

...Щодо ад’юнкта Діка, то йому в Т-34 належить важлива для ходової частини ідея установки на

борт ще одного опорного катка і похилого розташування пружин підвіски.

Створений в танковому КБ Харківського паровозобудівного заводу, багато разів доповнений у

війну модифікаціями евакуйованого до Нижнього Тагілу КБ, а також ще п’яти КБ, бо в роки війни

випускався на шести заводах, танк Т-34 нічого не потребує. Ні у захисті, ні в засудженнях.

Він – переможець.

Слава йому!

Нічого, окрім Слави.

ВІДЗНАЧИЛАСЯ І ДОНЬКА, з статті А. Соколовської «Альпініст блокади живе в Берліні»*

Серед найвидатніших спортсменів нашого міста є люди, чия доля увійшла до історії країни і

навіть Усесвітньої історії. Це – альпіністи блокадного Ленінграду.

Крім холоду і голоду, люди страждали і гинули від далекобійного гарматного обстрілу і

авіанальотів. Їх точність і розрахунок спочатку дивували навіть військових. Виявилось, що

орієнтирами для ворогів служили золоті шпилі і куполи відомих всьому світові архітектурних

пам’ятників...

Значить, треба маскувати, але як? Ось тут і пригадали про альпіністів-висотників. Їх шукали і

знайшли поодинці.

Ольгу Фірсову – в порту, на розвантаженні снарядів... Потім Алю Пригожеву і Алоїза Дембу». У

той час «найстарішій» з них – тренерові і інструкторові з альпінізму Ользі Фірсової – було 30

років.

Жменька альпіністів зробила велику справу. Історія воєн такого досвіду не мала, і довелося стати

першопрохідцями: вони пофарбували (де технічно можливо) і зачохлили всі золоті шпилі і куполи

міста-фронту. Рятуючи не лише пам’ятники архітекторів-велетів для прийдешніх поколінь, але й

головне – рятували життя блокадників...

Напередодні останнього військового Першотравня 30 квітня 1945-го року Ольгу Фірсову підняли

в люльці-»душогубці» (так вони називали свою вузьку робочу лавочку-підйомник) на висоту

Адміралтейського шпиля, прямо до золотого човника. «Дні печалі минули» – і саме з нього

вирішено було почати демаскування післяблокадного міста.

...Наприкінці 50-х на Всесоюзному радіо письменник Сергій Смирнов вів постійну передачу

«Пошук». І ось морозним січневим днем, в 15-і роковини прориву блокади, раптом чую про те,

про що знала майже з дитинства, – про блокадну епопею альпіністів-висотників. А в кінці ведучий

підсумував: «Мабуть, всі учасники цих подій загинули у війну, оскільки ніяких відомостей про

них немає. І нагорода, до якої рекомендували Фірсову, так і не вручена».

Стверджувати таке на всю країну?! Розсердилася я не на жарт. Тут же спересердя відписала до

Москви на радіо авторові і ведучому: вже не знаю, як інші, а Ольга Фірсова – жива-здоровісінька!

І ніхто її не шукав, бо в неї те ж прізвище і та ж адреса, що й до війни...

Відповідь не забарилася – дзвінок з Москви в обком партії, в Смольний. І незабаром, як мовиться,

знайшла героя!

...Здавалося б, ось воно, всенародне визнання. Проте у героїні на будь-які пропозиції написати –

відмова! Чому?!

Причину, очевидно, треба шукати у далекому минулому її сім’ї. Батько Афанасій Фірсов,

талановитий інженер, на початку минулого століття навчався в Німеччині, стажувався в

Швейцарії, жив там з родиною (дружина і троє дітей). Та ще й репресований...

* 2005 р. О. Фірсової не стало.