Орлай Иван (fb2)

- Орлай Иван [Справочник-дайджест] 23 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:



ОРЛАЙ Іван Семенович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Медик, освітянин, історик, письменник, перекладач.

З родини священика.

Народився в 1770 р. в с. Паладі Угорської Руси (нині – с. Руські Комарівці Ужгородського району

Закарпатської області України).

Помер 27 лютого (11 березня) 1829 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Навчався в Мункагському, Унгварському народних училищах, Унгварській архігімназії, Велико-

Варадській академії (1787-1788), Львівському університеті (1788-1789), богословському

факультеті Пештського університету (1789-1790), закінчив Петербурзьке медико-хірургічне

училище (1791-1793).

Працював викладачем Велико-Карловської гімназії вищих наук (1790-1791), помічником вченого

секретаря Медичної Колегії (1793-1794; 1797-1798), лікарем лейб-гвардії Його царської

Величності Семенівському полку (1798-1799), Санкт-Петербурзького поштамту (1799-1805), гоф-

хірургом при імператорському дворі (1800-1808), ординатором Сухопутного генерального

шпиталю (1812-1813), директором Ніжинської гімназії вищих наук (1821-1826), одеського

Рішельєвського ліцею (1826-1829).

Член Московського товариства дослідників природи, Товариства історії і старожитностей

російських, Віленського медичного товариства, Альтенбурзького ботанічного саду, Єнського

мінералогічного товариства, Ерлангенського фізико-медичного товариства.

Почесний член Медико-хірургічної академії (1817), Віленського університету, Казанського

товариства аматорів вітчизняної словесності.

Друкувався в журналах «Північний вісник», «Записки, видавані від Департаменту народної

освіти», «Праці і нотатки Товариства історії і старожитностей російських».

Як освітянин дебютував проектом «Про виклик до Росії іноземних вчених зі слов’янського

племені, а найкраще з карпато-русин, котрі одержали звання професорів в Австрії і здатних

викладати російською мовою» (1803).

Потім настала черга наступних доробків: «Коротка історія про карпато-русин» (1804), «Dissertatio sislens doctrinas de viribus naturae medicatricibus etc.» (1807), «Oratio in laudes Russiae principum etc.»

(1809), «Про перетворення училищ у Росії», «Про необхідність навчатися переважно вітчизняній

мові і дещо про вивчання мов іноземних» (обидва – 1825), «Про південний захід Росії» (1826).

Брав активну участь як перекладач у підготовці Медичною Колегією до друку «Observationes Medico-Chirurgorum Ruthenici Imperii».

Перу О. низка віршів, серед яких і елегія на смерть імператора Олександра I.

Значна кількість праць залишилося в рукописах.

Наш земляк висловлювався за створення послідовної спадкоємної системи учбових закладів, починаючи з початкових і закінчуючи вищими. Вважав, що в умовах нерозвиненості мережі

російських університетів ведуче місце в підготовці державних службовців належить ліцеям.

Особливе значення надавав зв’язку навчання з потребами окремих областей, рекомендуючи

вивчати в губернських гімназіях мови тих народів, з представниками яких будуть зустрічатися

випускники. Просування по службі наш земляк пов’язував насамперед з освітнім рівнем.

На приватні пансіонати, які переслідують головним чином комерційні цілі, не покладався.

Власне велике зібрання книг, рукописів і колекцій частинами пожертвував різним бібліотекам і

товариствам.

Серед друзів та близьких знайомих О. – М. Гоголь, І. Гете, М. Балугьянський, О. Мокрицький, В.

Кукольник, Я. Вілліє, П. Павлович, Є. Болховітінов, Г. Терлаїч, П. Лодій, Ф. Янкович та ін.


***

ЦАРСТВО РОЗУМУ

, життєвого кредо І. Орлая

Зводити царство розуму.

НАВЧИМО РОСІЯН, з доповідної записки І. Орлая М. Новосильцеву від 5 березня 1803 р.

Надзвичайно легкий, вірний і дійовий засіб – мати незабаром талановитих і знаючих викладачів, які могли б в найтриваліший термін викладати науки російською. Засіб цей полягає в запрошенні

іноземних наставників слов’янського походження, і переважно карпаторосів, оскільки вони

зазвичай знають грунтовно церковнослов’янську мову.

ДУМКИ ВИСЛОВЛЮВАТИ ВІЛЬНО, виписка з «Журналу конференції Ніжинської гімназії

вищих наук»

Пан директор виявив своє бажання, аби кожний з присутніх на засіданнях думки щодо

керівництва і управління гімназією висловлював не боячись і вільно, хоча б трапилося так, що

деякі з них не співпадали б з точкою зору, запропонованою самим паном Директором, а судження, котрі виявляться важливими , записувати в параграфах журналу під його ім’ям.


ВАШ СИН ЛІНУЄТЬСЯ, з листа І. Орлая В. Гоголю-Яновському

28 березня 1824 р.

Шкода, що ваш син (Микола Гоголь – авт.) іноді лінується, але коли приймається за справу, то і з

іншими може порівнятися, що і доводить його чудові здібності.


ОДВІЧНА ІСТОРИЧНА ПРАВДА, з розвідки О. Миколаєнка «Учитель і його учні»

На початку XIX ст. у Росії виникла необхідність проведення державної реформи системи освіти.

Однак підготовлених вітчизняних кадрів не вистачало. ...Опікун Петербурзького учбового округу

М. Новосильцев, якому було доручено виконання цього завдання, спробував вирішити це

питання без утруднення. Він звернувся за допомогою до І. С. Орлая... Чому такий

високопоставлений державний діяч визнав за потрібне звернутися до Орлая?

...Орлай здійснив запаморочливу кар’єру. У 1801 р. як придворний медик нового царя Олександра

I в ніч палацового перевороту чергував біля тіла мертвого імператора Павла. Він же, Орлай, підписав медичний висновок про смерть.

...І.Орлай своєю діяльністю практично першим звернув увагу російської громадськості на

існування, потреби і національні прагнення населення Карпатської Русі. Саме у цьому він бачив

одвічну історичну правду.., прагнення слов’янських народів до злиття в могутньому руслі

слов’янства. У цьому ж дусі він і виховував своїх учнів.


ПОНАД УСЕ – БЛАГО БАТЬКІВЩИНИ, з повісті І. Золотусського «Гоголь»

У ліцеї Орлай прагнув упровадити методи швейцарського педагога Песталоцці, дуже популярного

тоді в Європі. Головним постулатом навчання останнього було взаєморозуміння учнів і вчителів.

Підбираючи штат вихователів, Орлай намагався насамперед знайти людей освічених, мислячих, розумних, здатних вивести своїх вихованців на широку дорогу

загальноєвропейської культури. І йому це – за невеликим виключенням – вдалося. Багато хто з

них, як і сам Орлай, мали за плічми один-два інститут чи університет, знали кілька мов і були

енциклопедично освічені. Траплялися серед них і греки, і угорці, і французи, і італійці, і

швейцарці, і росіяни.

Нелегко було Орлаю керувати цим різномовним колективом, з різними самолюбствами і

ставленням до педагогічної науки. Одні були щирими ревнителями свого предмету, інші більше

думали про процвітаючий у низинному Ніжині «городик», тобто про вирощування огірочків, і

вигідному одруженню на дочках ніжинських торговців тютюном і ковбасників. Майже в усіх

учителів були власні будинки, вони пускали до себе на постій гімназистів, торгували через

підставних осіб вирощеним на власних городах.

…Напевно, тому час Орлая в Ніжинській гімназії вважався пізніше часом «безладь». Але саме

завдяки «безладдям», з і свободи спілкування професорів з директором, а учнів з професорами і

народився дух гімназії, який не так легко було витравити навіть коли Орлай пішов.

Красивий, завжди з голочки одягнений, Іван Семенович виявляв собою зразок людини високих

помислів і моральної чистоти. Саме таких людей, як І. С. Орлай , мав на увазі Карамзін (котрий, між іншим, сам належав до їхньої плеяди), коли писав, що не нововведення врятують Росію, не

переписування російською мовою «Кодексу Наполеона», а збирання навколо трону голів

незалежних, чесних, які ставлять понад усі блага благо батьківщини.


ІМ’Я БУЛО ДОБРЕ ВІДОМЕ ЗА КОРДОНОМ, з довідки «Лейб-гвардії Його царської

Величності Семенівський полк»

У липні 1808 р. призначили ученим секретарем Медико-хірургічної академії. У цьому званні він, окрім прямих своїх обов’язків, ретельно допомагав Віллє при виданні «Польової фармакопеї» для

армії; діяльну участь приймав і в складанні статуту Медико-Хірургічної академії, і взагалі в усіх

працях, спрямованих на забезпечення успішного розвитку такої нової і великої установи, як

Академія.

Між іншим, Орлаю, як енергійному і широко освіченій людині, 1811 року було доручено

редагування «Загального журналу лікарської науки».

На жаль, події Вітчизняної війни відвернули Орлая від звичайних занять: 8 квітня 1812 р. його

призначили ординатором С.-Петербурзького Сухопутного і Генерального шпиталів, і на цій посаді

він пробув до жовтня наступного року, а потім знову вступив у відправлення своїх колишніх

обов’язків.

У 1817 р. Орлай через хворобу змушений був відмовитися від обов’язків ученого секретаря

Академії, яка, з поваги до заслуг перед нею, обрала його своїм почесним членом.

Орлая залишив Віллє для особливих доручень. Втім, це останнє призначення, яке не надавало

точно окресленої і самостійної діяльності, не могло, – як зазначив один з біографів Орлая, –

задовольняти людину, повну сил і прагнень і прекрасно підготовлену до різноманітної діяльності.

До того ж, виникли тертя з Віллє...

Ще наприкінці 1820 р. йому запропонували місце ординарного професора медичного факультету

Московського університету. Його тоді умовив залишитися шеф. А тут покликали на посаду

директора Ніжинської гімназії вищих наук і 3 вересня 1821 р. Орлай пішов з служби, котра не

припала йому до душі.

Заступивши на посаду 1-го листопада 1821 р., він негайно взявся за реформи в гімназії у всіх її

частинах і, насамперед, у навчально-виховному процесі. …У спогадах колишніх учнів Орлай

зображується строгим начальником, але добрим, поблажливим і гаряче відданою справі і

вихованцям людиною.

Та адміністративні здібності Орлая незабаром звернули на себе увагу і 1825 року йому було

доручено попечителем Харківського навчального округу проінспектувати ряд гімназій.

У січні 1826 р. Орлай став дійсним статським радником, а в серпні вже був переведений на посаду

директора одеського Рішельєвського ліцею.

У пресі з’явилося не багато його праць, проте ім’я Орлая було добре відоме вченим не тільки в

нас, але й за кордоном...


КЛАСИК ЙОГО В «МЕРТВИХ ДУШАХ», з дослідження В. Карташова «Аптекарський інтерес

Гоголя»

У молодості М. В. Гоголь виявляв інтерес не тільки до літератури, але й історії, географії, ботаніки

і... фармації. У його «Книзі усілякої всячини, або підручної енциклопедії» серед описів

малоросійських обрядів, прислів’їв і частівок, озброєння древніх греків, грошей і монет різних

держав є замітка «Аптекарська вага»... Її поява була викликана, як вважає І. А. Виноградов, впливом одного з шкільних наставників, директора Ніжинської гімназії вищих наук Івана

Семеновича Орлая.

…Саме І. С. Орлай став згодом одним з головних прототипів директора училища Олександра

Петровича, з яким читач знайомиться в першому розділі другого тому «Мертвих душ». Олександр

Петрович «мав дар чути природу …і знав мову, якою потрібно говорити з нею». Він «умів

декількома словами передати саму душу науки так, що і малолітньому було очевидно, на що саме

вона йому потрібна, ця наука».

…Юнак жадібно усмоктував уроки свого наставника.

…Участь І. С. Орлая у виданні «Російської військової фармакопеї», імовірніше всього, послужило

безпосереднім поштовхом до появи в «Книзі всякої всячини» заміток про аптекарську вагу.

…Можна лише здогадуватися, як потрапили ці дані в рукописну книгу Гоголя. Можливо, він

записав їх зі слів вчителя, можливо, знайомився з рукописами Орлая.

Цього ми не знаємо. Поки що.


ЗАХОПИЛА ВЕЛИКА РОСІЯ, з книги В. Пачовського «Історія Закарпаття»

Усі вчені тої доби не повернулися до народу, а пішли на службу чужим богам... П. Лодій, Балудянський, Іван Орлай, брати Кукольники – до Росії, Юрій Гуца – до Болгарії. Для нашого

народу з Закарпатської України вони не дали нічого, покинули свій край і нарід і не вміли

поставити національних змагань на народному ґрунті, й не створили з народної мови своєї

літератури, як їх сучасники мадяри. Захопила їх душі велика Росія, а рідний нарід залишився без

світочів у темноті.

Вони могли бути між найпершими, а пішли до Росії на другорядних діячів і пропали там, загубивши талант свого народу.






«Призрачные миры» - интернет-магазин современной литературы в жанре любовного романа, фэнтези, мистики