Максвелл Роберт [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

МАКСВЕЛ Роберт

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: англійський.

Медіа-магнат, видавець. Власник глобальної видавничої імперії «Максвел коммюнікейшн»: Mirror

Group, частки в телеканалах TF-1 (Франція), Canal 10 (Іспанія), Central Television (Англія), МТV, видавництва Perqamon-Press та Macmillan.

З міщанської родини. Справжнє прізвище – Гох Абрахам (Ян Людвіг).

Народився 10 червня р. в с. Слатіні Чехословаччини (нині – с. Солотвино Тячівського району

Закарпатської області України).

Звів рахунки з життям, втопившись в океані, 5 листопада 1991 р. поблизу Канарських Островів.

Похований на горі Олив в м. Єрусалимі (Ізраїль).

Закінчив Слатінську єврейську школу.

Був вантажником британської армії (1941), шифрувальником, офіцером військових органів МІ-9 і

МІ-14 (1941-1947).

Спеціалізувався з допитів колишніх офіцерів Абверу, СД і гестапо, секретних документів

німецької розвідки військового періоду.

Депутат англійського парламенту (1964).

Доктор honoris causa Нью-Йоркського політехнічного інституту і Московського державного

університету.

Засновник Ліхтенштейнського фонду Максвела.

Емігрував спочатку до Франції (1939), а потім – Великобританії (1940).

Що стосується особистого життя, то наш земляк втратив хвору на лейкемію трирічну доньку, а

син Майкл останні п’ять років життя перебував в стані коми внаслідок автомобільної катастрофи.

Серед друзів та близьких знайомих М. – Р. Рейган, Ден Сяопін, Л. Брежнєв, С. Берлусконі, І.

Шамір, Е. Шеварднадзе, М. Горбачов та ін.

***

ЗАВЖДИ ВАГІТНИЙ

, з життєвого кредо Р. Максвела

Якщо мені в голову прийде якась ідея, я не можу сказати їй «ні». Якби я був жінкою, я завжди був

би вагітним.

ТАЄМНИЦІ ТА УСПІХ, з професійного кредо Р. Максвела

Чим більше таємниць людина забере з собою в могилу, тим більшого успіху в житті вона досягла.

ГОВОРИТИ ЩЕ РАНО, з посмертних слів І. Шаміра

Він зробив для Ізраїлю більше, ніж можна сьогодні сказати.

ЗАЛИШАВСЯ ЛЮДИНОЮ ЛІВИХ ПОГЛЯДІВ, з кореспонденції І. Мащенка «Медіа-олігарх з

Солотвина»

У 70-х роках минулого сторіччя, в розпал «холодної війни», коли іноземні виставки в Україні були

величезною рідкістю (а особливо – експозиції із західних країн), широкий показ книг англійського

видавництва «Пергамон-прес» у виставковому залі по вул. Червоноармійській в Києві викликав

значний інтерес. У центрі експозиції був тодішній радянський «бестселер» – чудове видання

англійською мовою трилогії Л. Брежнєва «Мала земля», «Відродження», «Цілина».

Лише дуже вузьке коло персон з верхнього ешелону радянської партноменклатури знало, що

такий «широкий інтерес» світової громадськості до творів «від генсека» оплачувався з скарбниці

Держбанку СРСР шляхом перерахування валюти на рахунки таких прудких зарубіжних

видавництв, як «Пергамон-прес». А тоді, в другій половині 70-х, видання Брежнєвської трилогії

послужило хорошу службу особисто власникові «Пергамон-прес» Роберту Максвелу.

...Стартовий капітал він накопичив в окупованій військами союзників Західної Німеччини, де

жваво «підбирав» видавництва.

Максвел, хоча й одержав від британської королеви титул лорда, залишався людиною лівих

поглядів. Навіть у управлінні своїми газетами магнат, як він вважав, дотримувався

«соціалістичних принципів керівництва»: любив відвідувати редакції, навіть вигадував точні

заголовки до статей, лаявся з редакторами, однак не кривдив рядових журналістів.

Заздрісні конкуренти за спиною іноді називали його «чехом-шантажистом», «чорним ураганом»

або «капітаном Бобом».

...Як щільно доля медіа-імперії пов’язана з особою олігарха, показали події в газетному світі

Великобританії відразу ж після смерті Роберта Максвела. Тиражі групи Mirror Group Newspapers,

головним виданням якої була газета Mirror, почали стрімко знижуватися. До керівництва прийшов

Давид Монтгомері. ...Як завжди в таких ситуаціях, нового боса порівнювали з його попередником

– Робертом Максвелом. І це порівняння у багатьох випадках було відверто не на користь нового

керівника.

СПУСКАВСЯ ДО ШАХТИ, з інтерв’ю О. Феїра О. Ливинському

Тоді (під час відвідин Р. Максвелом рідного Солотвина – авт.) здавалася в експлуатацію дев’ята

шахта, я розповів йому про це. Розповів про збільшення видобутку солі в півтора-два рази на

восьмій шахті, про роботу алергологічних лікарень.

Велика делегація була, близько десяти машин, наших теж було багато – з області, району, КДБ.

Перекладачі були з Москви, проте Максвел добре говорив і російською, і угорською.

До шахти спускався теж, з людьми в центрі говорив. Зустрічався з тими, з ким ще до школи разом

ходив.

Дуже приємно йому було в рідному селищі.

БУВ І НЕ СТАЛО, з замітки «Звичайний інфаркт за незвичайних обставин» на kommersant.ru

О 14 годин 58 хвилин 6 листопада Лондонську біржу пробив холодний піт. Чутки, що ходили з

самого ранку, підтвердилися: Роберт Максвел зник.

Живим востаннє його бачили о 4.45 ранку у вівторок на борту яхти «Lady Ghislain». Десятьма

хвилинами раніше Максвел подзвонив на місток і попросив включити в його каюті кондиціонер, з

чого команда зробила висновок, що він збирається лягати спати.

Зникнення виявив об 11 ранку капітан яхти Гас Ранкін, який прийшов до каюти, аби з’ясувати,

чому шеф не відповідає на телефонний дзвінок з Нью-Йорка. Ранкін подав сигнал лиха.

Тіло Максвела витягли з моря біля Канарських островів – за 20 миль від острова Гран-Канаріа.

Труп пізнали дружина Елізабет і син Пилип на військовій базі в Лас-Пальмасі, куди тіло

доставили на гелікоптері.

ЗАНАПАСТИЛА ЗАЙВА ІНФОРМОВАНІСТЬ, з програми телеканалу Discovery Channel

«Змови: перевірка фактами»

Загадкова смерть в океані стала крапкою в захоплюючому авантюрному романі, героями якого

були дуже значні постаті, щоб про це стало відомо широкій громадськості.

Перш ніж стати Робертом Максвелом, ця людина змінила п’ять імен. У дитинстві його звали

Абрам Лажбі Хох, і він жив в невеликому селі між Карпатами і Тисою.

У 1939 році Хохів разом з іншими єврейськими сім’ями відправили до концтаборів, батьки

Абрама там і загинули, проте йому дивом вдалося втекти. На шляху до Франції він змінив своє

ім’я на німецький зразок і став Яном Людвігом Хохом, у Франції, беручи участь в русі Опори,

звався Іваном Леслі дю Мерьє. А коли доля закинула до Великобританії, товариші по службі знали

його вже як Леслі Джонса.

У британській армії, точніше, в розвідці, він перебував до кінця війни. А коли одержав нагороду з

рук маршала Монтгомері, то, порадившись з друзями, змінив ім’я востаннє. Роберт Максвел

звучало цілковито «по-шотландському».

У 1947 році він вирішив зайнятися видавничим бізнесом і створив компанію з статутним

капіталом усього 100 фунтів. Через 40 років Максвелу вже належало одне з найбільших у світі

...медіа-імперій, котра охоплювала всю земну кулю.

Але в його руках було щось більше, ніж багатство, а саме – інформація, головна зброя нового часу.

– На яку розвідку ви працюєте? – не раз «в лоб» питали Максвела журналісти.

– На британську! – не змигнувши оком, відповідав олігарх.

Це була чиста правда, яка зовсім нічого не вартувала: про службу Максвела в британській розвідці

в роки війни і так усі знали.

Донині знаходяться ті, хто готовий довести, що Максвел був «потрійним» агентом.

БРИТАНЦІ АБО ЄВРЕЇ, з статті С. Лєкарєва «Ліквідація агента чотирьох розвідок»

Залишаючись в період холодної війни агентом МІ-6, ЦРУ і «Моссад», Максвел ...зачарував Мао, Брежнєва, Черненка, Андропова, Горбачова, Чаушеску, Хонеккера, Гусака і Кадара. Став після

Хаммера другою людиною з «світу чистогану», який отримав доступ до тіл кремлівських

правителів. Після його смерті з’явилися публікації, які доводили, що він був агентом КДБ, однак

загадка його смерті так і залишилася нерозкритою.

...Восени 1945 року він захотів дізнатися про долю батьків. Встановив контакт з представниками

радянської розвідки. ...Відносини отримали потрібний розвиток.

У 1968 р. депутат англійського парламенту Максвел, демонстративно підтримавши введення

військ Варшавського договору до Праги, став великим другом комуністичних лідерів.

....Окрім МІ-6, його «підгортали» спецслужби США, Канади та Ізраїлю.

Максвел співробітничав, проте ніколи не забував про власні фінансові інтереси. Небезоплатно

допомагав соцкраїнам створювати спільні підприємства за кордоном.

З кінця 80-х рр. з його допомогою починаються операції з «відмивання» грошей КПРС за

кордоном.

У цей період по лінії ідеологічної контррозвідки з Максвелом підтримував контакт полковник

Володимир Головін. Незабаром він несподівано помер.

Працював з Максвелом й співробітник зовнішньої контррозвідки лондонської резидентури

полковник Віктор Бредіхин. І він раптово помер, працюючи уже в КДБ.

Ще одним оперативним контактом Максвела був контррозвідник полковник Вадим Бірюков,

котрий регулярно виїжджав до європейських країн заради зустрічей з іноземною агентурою.

Незабаром після загибелі Максвела Бірюков за нез’ясованих обставин був убитий невідомими в

московському гаражі.

...Вдова Максвела і його особистий лікар спростували версію про самогубство. Намагалися кивати

й у бік радянської розвідки, але вона перебувала тоді в такому стані, що подібні операції їй були

непосильні. У цій ситуації виконавцем найвірогідніше був морський спецназ британського

Адміралтейства.

...Окрім того, Максвел зізнавався у вузькому колі в тому, що організував зустріч між зв’язковими

«Моссад» і колишнім головою КДБ Володимиром Крючковим. На цій зустрічі, яка відбулася на

борту яхти, обговорювалася підтримка з боку «Моссад» повалення Михайла Горбачова. ...Однак

прем’єр-міністр Ізраїлю Іцхак Шамір став побоюватися, що інформація... випливе назовні. На

свою біду, Максвел в телефонній розмові використав цей факт як загрозу Шаміру.

Той попросив передзвонити через пару годин. Потім вийшов на шефа «Моссад» і зажадав

позбавити його раз і назавжди від цього «маленького чеха».

СМЕРТЬ ЙОМУ ОБРАЛИ, з двотомника В. Крючкова «Особиста справа»

Я не мав і не маю змоги пролити світло на причину смерті Максвела. Якщо говорити про

самогубство, то в цьому я глибоко сумніваюся до сьогодні.

Максвел був людиною оптимістичного складу і, незважаючи на труднощі, які він мав у своїй

роботі як політичний діяч і бізнесмен, навряд чи обрав смерть - надто сильною була його

життєлюбність.

НА ЗЛІТ, бувальщина

Сказати, що Р. Максвел усе життя був неабияким оригіналом – значить, не сказати нічого.

Наприклад, він придбав у самому серці Лондона страхову компанію, що викликало обурення

частини британського бомонду.

Ділків з Сіті вразив не сам факт купівлі-продажу, а те, що «барон преси» став власником

хмарочосу з однієї-єдиної причини – аби використовувати... його дах в якості майданчика для

приземлення своїх гвинтокрилів.