Курилович Ежи [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

Виноградов, І. Р. Вихованець, Є. Курилович, І. І. Мєщанінов, О. М.

Пєшковський, О. О. Потебня та ін.), що особливо яскраво наголосив Є. Курилович у твердженні: прийменник – це «не слово, а морфема (а інколи «субморфема», яка утворює єдність з

відмінковим закінченням)».

Очевидно, компромісним твердженням слід вважати думку В. В. Виноградова щодо віднесення

прийменників до часток мови, оскільки вони «пов’язані з технікою мови» і «перебувають на межі

слів і морфем». Це послідовно виявлено і в самому тлумаченні прийменника лінгвістом, які

«служать для вираження просторових, цільових, присвійних, обмежувальних та інших відношень

між об’єктами або таких самих відношень об’єктів до дій, станів і якостей», і тому цілком

логічним постає заперечення В. В. Виноградовим за прийменниками статусу повнозначних слів,

оскільки власне значення прийменника «не може виявлятися поза зв’язком з відмінковою формою

якої-небудь назви особи або предмета».

Подібні погляди надають викінченості концепції Є. Куриловича про те, що прийменник разом з

іменником – «це не група слів, а слово, у якому прийменник виступає в ролі морфеми». Тому

прийменник постає «підморфемою» складної морфеми, в якій вирізняються «прийменник +

відмінкове закінчення».

ПАРАЛЕЛІЗМ ЧИ ПЛОЩИННА БУДОВА, з реферату Г. Таранець «Теорія ізоморфізму та

ієрархії рівнів мови»

Теорію ізоморфізму запропонував польський мовознавець Єжи Курилович. Згідно з цією теорією

в мові існує структурний паралелізм між рівнями. Так, зокрема, структурну подібність можна

побачити у складі й реченні (структурна тотожність голосного в складі і предиката в реченні).

Теорія ізоморфізму має важливе практичне значення. Для прихильників цієї теорії обґрунтованим

є запозичення методів та понять, які використовуються при вивченні одного рівня, для

дослідження іншого, наприклад запозичення методів і понять фонології у дослідженні лексики або

граматики.

Не всі вчені приймають теорію ізоморфізму. Так, зокрема, російський мовознавець В. І. Кодухов

уважає, що ідея ізоморфізму не пояснює всієї складності мовної структури, а зводить її до

найпростіших структур з площинною будовою.