Зейкан Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

- Зейкан Иван [Справочник-дайджест] 20 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Саме тому у складі 1-ої Чехословацької

Республіки була вона Підкарпатською Руссю. А ще раніше називалася Угорською Руссю, оскільки

сторіччями входила до складу угорських земель. Була вона і жупою, і комітатом, і Рутенією, і

Руською Країною, і Карпатською Україною, і провінцією, і автономією, і навіть декілька годин

вільною державою – і таке трапляється...

Проте, розповідь моя скоріше про людей. Наприклад про тих знаменитих, без яких важко уявити

собі історію Росії.

Іван Зейкан... Петро Лодій... Михайло Балугьянський... Іван Орлай... Василь Кукольник... Що ж

об’єднує їх? Сьогодні ми б сказали, що вони просто земляки – всі вони були підкарпатськими

русинами. І всі одного прекрасного дня ризикнули рвонути в безкрайню північну країну, де

завдяки видатним особистим якостям і, не в останню чергу, відчуттю земляцького ліктя, якраз не

того, який несподівано встромляється під твоє ребро, увійшли до еліти Російської імперії і

залишилися там назавжди.

... Друга група – це сини і дочки, які за покликом серця, а частіше – за волею обставин, долі, котра

переслідувала їх батьківщину, осіли пуд Карпатами і обернули свої таланти на благо батьківщини.

...У недалекій сучасності, будучи радянською людиною, і в кращому і в гіршому сенсі цього

поняття, я багато років не чинив опору, а деколи й активно сприяв спробі замовчати і змінити

історію Підкарпатської Русі і її корінних жителів. Ця моя, і не тільки моя, позиція призвела до

того, що сьогодні тут на межі вимирання русинська і російська мови, неповторна культура

невеликого унікального співтовариства в центрі Європи. Не важливо, що Підкарпатська Русь не

існує юридично, вона живе в серцях багатьох тисяч людей, їй зручно і у віртуальному просторі

усесвітньої мережі.

Якщо людство піклується про групки зникаючих тюленів чи лелек, то хтось повинен

поклопотатися і за збереження культури, яка перебуває в небезпеці.

Для мене теж прийшов час якось розрахуватися з боргами. Наприклад, організувавши Російську

премію. Премія тільки народилася. Її історія – попереду.