Зейкан Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">книжники були просто неспроможні. До таких належали праці з граматики слов’янської мови...,

словники... перший виклад катехізису, історичні твори, церковні повчання, врешті багата

література полемічна, що стояла на рівні тієї літератури, яка з боку єзуїтів була скерована проти

православ’я.

…Наприкінці XVII-го віку Москва була переповнена чужинцями: це були греки, «литовські люди»

(білоруси – авт.) і «черкаси» (українці – авт.) як помічники в перевірці і публікації книг, як

учителі в школах, нарешті якось утворених, як дорадники патріарха, вчителі царських дітей і

надвірні поети.

З ЛАТИНИ ПЕРЕКЛАДАЛИ ІВАН ЗЕЙКАН І ПЕТРО ВУЛЬФ , з книги О. Гриневського

«Таємниця Великого Посольства Петра Великого»

Тепер проглянула можливість виконання третьої царської вказівки – досягнення «малого

перемир’я». Він і раніше висловлював цю ідею, проте турки тоді «не забажали». Тому зараз «дуже

потрібно учинити перемир’я» на рік чи півтора, чи на два, аби одним у війні не залишитися...

…21 грудня турки передали посередникам білий атласний мішечок, у якому знаходилися турецькі

альтернати угоди: один екземпляр латиною, другий – турецькою мовою. Одержавши цей мішечок,

Прокіп Богданович розкрив його і «турецький та латинський аркуші вийняв, звелівши перекласти і

узгодити» з погодженим раніше текстом.

Для перекладу з турецької на російську запросили перекладача Івана Лаховича. А латинський

текст перекладали вже наші перекладачі – Петро Вульф й Іван Зейкан.

«З’явилася тільки в висловах деяка їхня зрада, а так подібно», – констатував Прокіп Богданович.

24 грудня він передав посередникам «червоний мішечок з печаткою», а в ньому – російські

альтернати угоди. Текст російською мовою був на чотирьох аркушах «на доброму папері на обрізі

з золотом, зшитий шовком червоним». Текст латиною був на такому ж папері, але на двох

аркушах.

…В суботу, 14 січня 1б99 р., о десятій годині ранку в Карловицях почалася церемонія підписання.

Возніцин обставив її, як і треба, пишно й урочисто, чим привів у велике здивування нечисленних

жителів, що зібралися на порожньому засніженому полі на березі Дунаю.

Утім, слово Прокопу Богдановичу, який докладно усе описав у своєму повідомленні до Москви:

Спершу їхав на оздобленому коні калмик у красивому вбранні, з луком і сагайдаком зі стрілами; за

ним – карета з перекладачами;

за нею інша карета – в ній сиділи піп і піддячий Посольського наказу;

далі їхали троє сурмачів у срібних лівреях і зі срібними трубами, котрі нещадно сурмили;

за ними – троє піддячих в одноколірних дорогих каптанах і шапках;

потім троє дворян в одноколірному вбранні і шапках;

потім йшли шість російських юнаків у червоних сукняних каптанах і в блакитних шапках;

за ними їхав конюший;

далі конюх вів посольського аргамака в повному уборі.

І тільки потім уже їхав великий і повноважний посол у государевій золотій кареті «при шістьох

візниках». …За каретою їхали пажі, інші служителі і челядь. За ними – рота рейтерів.

Потім приїхали турецькі посли.

…Всі ввійшли в залу, і лорд Педжет виголосив невелику вітальну промову, зміст якої зводився до

того, що великий труд заради досягнення угоди з Божою допомогою добіг кінця.

…Уже знайомі нам Петро Вульф і Іван Зейкан відразу прочитали листи і сказали, що інші в

усьому подібні і ніякого збільшення чи зменшення не мають.

Тепер можна було підписувати перемир’я. Турки попросили, щоб для такої високої справи звеліли

відчинити всі двері і пустили усіх у ту світлицю, щоб всякий бачив мирне здійснення.

…Потім Прокіп Богданович звелів внести стіл, накритий килимом. А на ньому на двадцятьох

блюдах срібних цукерок різних народних і «льодяників і конфектів».

…Не забув Возніцин «і інших дворян», котрі приїхали з послами. Їх також пригощали «росолисом

і кафою» і зі столу багато блюд з цукром подавали. «Інші їли, а інші за пазухи клали». А в дворі й

у хоромах люду простішому давали горілку і «ренське» вино. Деякі «були дуже жадібними, пили

багато, а інші просили ще і їли».

Загалом, прийом удався на славу.

НЕВЖЕ МИ ГІРШІ ЗА ЛЕЛЕК?, з статті А. Гегальчія

Русь пуд Карпатами. Саме так говорять на свій лад місцеві жителі – русини: пуд Карпатами,

Пудкарпаття. Це сьогоднішня Закарпатська область України, Закарпаття. Втім, для чехів, словаків

та інших європейців це швидше земля перед Карпатами.