Перескочить к меню

Гуца (Венелин) Юрий (fb2)

- Гуца (Венелин) Юрий [Справочник-дайджест] 22K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



ГУЦА (ВЕНЕЛІН) Юрій Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Мовознавець, історик, етнограф. Фундатор болгаристики.

З родини священика.

Народився 22 квітня (4 травня) 1802 р. в с. Тибаві Угорської Руси ( нині – Свалявський район

Закарпатської області України).

Помер 26 березня (7 квітня) 1839 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ) .

Похований в Свято-Даниловому монастирі. На пам’ятнику вибито напис: «Юрію Івановичу

Венеліну – одеські болгари. Нар. 1802, пом. 1839 р. Нагадав світові про забуте, але колись славне,

могутнє плем’я болгар і полум’яно бажав бачити його відродження. Боже всемогутній! Почуй

молитву Твого раба!».

Навчався в Ужгородській гімназії, Сатмарському ліцеї (1821), на філософському факультеті

Львівського університету (1822-1823), закінчив медичний факультет Московського університету

(1825-1829).

Працював учителем Кишинівської духовної семінарії (1823-1825), перебував у науковому

відрядженні в Болгарії (1830-1831), інспектором жіночих інститутів у Москві (1836-1838),

Член Товариства історії і старожитностей російських (1833).

Друкувався в журналах «Старожитності», «Московський вісник», «Московський спостерігач».

Дебютував рецензією на книгу п. Яковенка про румунів в «Московському віснику» (1828).

Потім настала черга наступних доробків: «Древні і нинішні болгари в політичному,

народоописовому, історичному і релігійному їхньому відношенні до росіян» (1829), «Про джерело

народної поезії взагалі і про південноруської особливо» (1834), «Граматика нинішнього

болгарського наріччя», «Про характер народних пісень у слов’ян задунайських» (обидва – 1835),

«Древні і нинішні словени в політичному, народоописовому, історичному і релігійному їхньому

відношенні до росіян» (1835), «Скандинавоманія і її шанувальники, або Столітні вишукування про

варягів» (1836), «Про зародження нової болгарської літератури» (1838), «Прийняття християнства

слов’янськими народами до Кирила і Мефодія» (1839), «Волохоболгарські і дако-слов’янські

грамоти» (1840),»Древні і нинішні слов’яни» (1841), «Про суперечку між південцями і

північнинцями на предмет їх росизму» (1846), «Критичні дослідження про історію болгар» (1849),

«Деякі риси подорожі до Болгарії» (1857).

Наукові інтереси Г. були зосереджені на вивченні історії і культури слов’ян. Головний висновок:

ті такі ж європейські старожили, як греки й римляни.

Г. критично відгукувався про О. Пушкіна як письменника.

Пам’ятники нашому землякові зведені в Одесі (1842) і Софії (??). На останньому зроблено напис:

«Юрію Венеліну – просвітителю болгар».

В московському Свято-Даниловому монастирі, де похований вчений, встановлено меморіальну

дошку.

В Болгарії його ім’ям названа низка вулиць.

На 100-річчя з дня народження Г. його канонізували, як національного болгарського героя (1902).

На 200-річчя видали «Граматика на днешното българско наречие» (2002).

Останню дату широко відзначали і на Закарпатті: пройшли Дні Венеліна-Гуци, в Ужгороді і

Сваляві відбулися ювілейні заходи, а в Тибаві – педагогічні читання.

Особисте життя Г. було тяжким. Незважаючи на рекомендацію М. Погодіна, він так і не отримав

кафедри в Московському університеті. Залишаючись без постійного і стабільного шматка хліба,

змушений був деінде підробляти, наприклад, домашнім вчителем, а то й звертатися до Російської

академії наук за матеріальною допомогою. Без кінця виникали проблеми з друкуванням книг,

деякі з них вчений розповсюджував в тій же Болгарії власним коштом.

Інтриги, втрата чергового місця в одному з московських інститутів, хвороба, ланцюг розчарувань і

призвели до ранньої смерті.

Левова частка рукописів нашого земляка зберігається в московських Рум’янцевському музеї і

Товаристві історії і старожитностей.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – І. Орлай, С. Аксаков, І. Молнар, М. Погодін, О. Пушкін, А.

Міцкевич, В. Апрілов, М. Палаузов, С. Шевирьов, М. Щепкін та ін.


***

ЯК ІСТОРИК Я – КОСМОПОЛІТ

, з наукового кредо Ю. Венеліна

Як Історик я не належу до жодного племені земної кулі.

НЕ В ХАРАКТЕРІ КАРПАТОРОСІВ, з листа Ю. Гуци (Венеліна) М. Погодіну від 22 лютого

1830 р.

Минулої неділі обідав у Балугьянського, відчував себе не на своєму місці, не зважаючи на

земляцтво; це мене дратувало: це не в характері карпаторосів.

ГІДНИЙ ЗВАННЯ ВЧЕНОГО, з оцінки діяльності Ю. Венеліна І. Франком

Ім’я Ю. Венеліна стоїть гідно обіч імен таких болгарських патріотів, як Любен Каравелов,

Раковський, брати Миладинови, Зоря, Стоянов.


ДОПОМІГ ВІДРОДИТИ НАЦІЮ, з оцінки діяльності Ю. Венеліна Л. Каравеловим

Дослідження вченого є святинею для кожної людини, у чиїх грудях б’ється серце дійсного

болгарина.

…Вони мають особливе значення не стільки для науки, скільки для Болгарії. У цій книзі відкрите

існування одного невідомого слов’янського племені – болгарського. Дослідження Юрія Івановича

Венеліна дуже допомогло моральному відродженню болгарської нації.


БОЛГАРСЬКИЙ ПАТРІОТ, з книги І. Огієнка «Коротка історія культурного життя

українського народу»

Я мушу тут згадати славного вкраїнця Юрка Гуця (Венелін), родом з Карпат. Він зацікавився

болгарами і все життя своє оддав цьому народові. Це Гуць написав першу історію болгарам («О

древнихъ и новыхъ болгарахъ» р. 1829), це він воскресив болгарський народ, це він відродив

національність їхню, що потроху гинула і забувала сама себе...

Гуць став болгарським патріотом і вдячна Болгарія збудувала монумент цьому славному

українцеві.

ВКАЗАВ НА ВИТОКИ, з розвідки Н. Григораш «Становлення літературознавчої болгаристики в

Україні в ХІХ ст.»

Серед фольклористичних студій Ю. Венеліна найгрунтовнішими були дослідження «Про джерела

народної поезії загалом і південноруської особливо» та «Про характер народних пісень у слов’ян

задунайських». Проаналізувавши значну кількість народнопоетичних та пісенних творів, Ю.

Венелін вказав на витоки такої визначальної особливості південнослов’янського фольклору, як

його героїзм.

…Ю. Венелін першим вказав на необхідність розгляду болгарської культури у

загальнослов’янському контексті.

…Ю. Венелін відзначив: 1) жодне зі слов’янських племен не мало стільки рукописів на своєму

наріччі, скільки болгари; 2) жоден з європейських народів не міг похвалитися такою значною

кількістю пам’яток старовини, написаних рідною мовою ще у ІХ ст.

Наголосивши на ранньому розквіті болгарської писемності, Ю. Венелін водночас був змушений

визнати згубний вплив на її подальший розвиток певних суспільно-політичних процесів –

міжусобних воєн, знищення культурних пам’яток у час чужоземного поневолення.


КНИГА СТАЛА СЕНСАЦІЄЮ, з статті Л. Кузьмичової «Болгарія під османським пануванням»

У 1829 році в Москві з’явився твір молодого вченого Юрія Венеліна «Древні і нинішні болгари в

політичному, народоописовому, історичному і релігійному їх відношенні до росіян». Книга ця

стала сенсацією і справила величезне враження на читаючу публіку. І не дивно, адже в ній

говорилося про велику цивілізацію, зовсім невідому росіянам. А між тим, як випливало з книги

Венеліна, середньовічне Болгарське царство було колись грізним суперником навіть могутньої

Візантії.

Важко повірити, що цей невеликий народ, фактично розчинений у турецькому середовищі і

більше відомий як «турецькі християни», був творцем найраннішої держави в слов’ян, що саме

болгари першими з слов’янських народів прийняли християнство. І, нарешті, що саме звідтіля

прийшли на Русь, яка тільки-но хрестилися, перекладені на слов’янську мову Біблія, Євангеліє й

інші богослужбові тексти.


НЕ ЗАБУВАВ І РІДНІ КАРПАТИ, з розвідки М. Дронова «Основоположник болгаристики»

Вважається, що Венелін – автор перших іноземних робіт з болгарської історії, літератури і

фольклору. …За словами відомого дослідника Івана Попа (Чехія), «незважаючи на недостатню

обґрунтованість, а часом і помилковість деяких тверджень і припущень Венеліна, його роботи

надзвичайно вплинули на болгаристику і слов’янознавство в цілому».

На думку Ф. Ф. Аристова, «Венелін створив основу для національного і політичного відродження

Болгарії». Саме тому заслуги вченого були відзначені не лише славістами, а й простими людьми.

Не забував Ю. І. Венелін і свої рідні Карпати. Його перу належать такі роботи, як «Кілька слів про

росіян угорських, а також одне слівце історичне про православну греко-східну церкву в

Угорщині», «Про піснелюбство слов’ян закарпатських», «Карпато-роські прислів’я».


НА ЙОГО СМЕРТЬ ПОЕТ ВІДГУКНУВСЯ ОДОЮ, з дослідження С. Рожкова «Вклад

російських вчених-гуманітаристів в розвиток історичної і етнографічної науки в Болгарії»

Діяльність видного російського етнографа і філолога Юрія Івановича Венеліна зіграла істотну

роль у підвищенні рівня національної самосвідомості болгарського народу. Ім’я вченого завжди

високо цінувалося і цінується в Болгарії. Наукові праці Юрія Венеліна, спрямовані на вивчення

історії і культури цієї країни пронизані щирим бажанням допомогти її національному і

культурному відродженню.

…Під час своєї експедиції вчений закликав болгар шукати древні пам’ятники слов’янської

писемності. …1837 року він пропонує збирати рукописи і грамоти болгарських царів, записувати

народні пісні, обряди, повір’я, звичаї, описувати національні костюми. У листі навіть зазначені

місця, де варто шукати ці грамоти (монастирі і старі міста).

І Васил Апрілов організовував цю роботу. Він розмножив і відправив лист Юрія Венеліна в різні

регіони Болгарії. У результаті були знайдені древні рукописи, грамоти і монети, котрі розкривали

славне минуле Болгарії і її духовну культуру.

… Болгари болісно перенесли втрату Юрія Венеліна. У зверненні до болгар Васил Апрілов

запропонував зібрати кошти для створення йому пам’ятника, а поет Пешаков написав оду

«Ридання», в якій високо оцінив діяльність Юрія Венеліна і її значення для Болгарії.


УПЕРШЕ ПЕРЕВИДАНО ДРУГИЙ ТОМ, з замітки П. Тулаєва «Повернення Юрія Венеліна»

Найвідоміша праця історика «Древні і нинішні болгари в політичному, народоописовому,

історичному і релігійному їх відношенні до росіян», за яку жителі Балкан, звільнені від

османського ярма, поставили Ю. І. Венеліну пам’ятник і прославили його як національного героя,

був виданий за життя автора.

А так званий другий том, присвячений переважно древній Словенії, хоча і був виданий незабаром

після смерті вченого, дотепер залишався без належної уваги. Це несправедливо!

У незвичайно сміливій для першої половини XIX століття книзі «Древні і нинішні словени» Ю. І.

Венелін зробив стільки відкриттів, що вони донині не вичерпані наукою. Він першим докладно

вивчив венетську проблему, показав зв’язок венетів-слов’ян з ретийцями і вандалами. Імперські

війни Рима на півночі показані Венелінім як поетапне завоювання Словенії.

Багато у книзі цікавих фактів про античну географію слов’ян і їхні письмена.

Так, є там і спірні факти, є і гіпотези, які вимагають додаткового пророблення, але творчий пошук

у науці краще, ніж застійні кліше в дусі «покликання варягів» чи «матері міст росіян».

Перше перевидання книги Ю. І. Венеліна «Древні і нинішні словени», виконано репринтом, аби

наочно показати оригінал з цитатами з першоджерел і унікальними виписками.




Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск

Последние комментарии

Последние публикации