Винценз Станислав [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

якого проходила залізниця. Вона проіснувала вісім десятиліть: від 1887 до 1968

року. Лінія вузькоколійки тяглася від залізничного вокзалу, через центр Коломиї (повз саму

ратушу), до річки Прут. Потяг, переїхавши мостом, повертав праворуч. Подолавши з десяток

кілометрів, він гальмував у селі Слобода, в урочищі Ропа, де видобували нафту. Цю локальну

залізницю («локальку») будували англійські інженери, які перед тим споруджували подібні

залізниці в Індії та інших британських колоніях. Нею возили не лише нафту-сирець, а й пасажирів.

Ще й нині збереглися соковиті оповіді про те, як містом їхав паротяг, гуркочучи так, що

здригалися всі довколишні будівлі, і викидаючи клапті густої масної сажі, яка обсідала все

довкола, в тому числі і стіни ратуші. Неподалік ратуші була зупинка: машиніст ішов пити гальбу

бочкового пива, яким торгували на ринку, а тим часом пасажири (здебільшого селяни з

довколишніх сіл, які приїздили торгувати) всідалися зі своїми бесагами у потяг, щоби добратися

додому. Серед пасажирів були і гімназисти, зокрема й майбутній класик польської літератури,

уродженець Слободи Станіслав Вінценз.