Бродский Исаак [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

БРОДСЬКИЙ Ісак Ізраїлевич

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Художник.

З міщанської родини. Батько, Бродський І., – землевласника і торговельник.

Народився 25 грудня 1883 р. (6 січня 1884 р.) в с. Софіївці Таврійської губернії Російської імперії

(нині – Бердянський район Запорізької області України).

Помер 14 серпні 1939 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похований на

Літературних містках Волкового цвинтаря.

Навчався в Одеському художньому училищі (1896-1902), Петербурзькій академії мистецтв (1902-

1908).

Працював викладачем (1932-1934), директором (1934-1939) ленінградської Всеросійської академії

мистецтв.

Член Товариства ім. А. Куїнджі.

Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1932).

Учасник виставок, організованих Товариством південноросійських художників, Товариством

пересувних художніх виставок.

Серед найвідоміших доробків раннього періоду: «Ворота церковної огорожі» (1905), «Теплий

день» (1908), «Сірий день» (1909), «Гірський пейзаж», «Портрет дружини» (обидва – 1910),

«Казка», «Портрет з дочкою», «Італія» (усі – 1911), «Опале листя», «Зима» (обидва – 1913),

портрет О. Д. Талалаєвої (1915), «Літній сад» (1916), «Зимовий пейзаж» (1920), портрет О. М.

Горького (1937).

В творчій біографії Б. мав місце й інший бік, той, який можна охрестити, як офіціозний. Він,

наприклад, – автор досить об’ємної Ленініани, полотен на кшталт «Червоний похорон» (1906),

«Урочисте відкриття II конгресу Комінтерну» (1924), «К. Ворошилов на лінкорі «Марат»,

«М. Фрунзе на маневрах» (обидві – 1929), «К. Ворошилов на лижній прогулянці» (1937). Недарма

колеги охрестили митця «придворним художником», звинувачуючи в тому, що він допомагає

фальсифікувати історію.

Полотна Б. нині зберігаються в державному музеї російського мистецтва (м. Київ, Україна),

міському художньому музеї (м. Бердянськ, Україна), Третьяковській галереї (м. Москва, РФ),

Державному російському музеї, музеї квартирі І. Бродського (обидва – м. Санкт-Петербург, РФ),

приватних колекціях.

Перу художника також належить книга «Мій творчий шлях» (1965).

Ім’я нашого земляка присвоєно Бердянському музеєві (Україна), будинок, в якому жив, прикрашає

меморіальна дошка (м. Санкт-Петербург, РФ).

У м. Санкт-Петербург функціонує музей-квартира І. Бродського (1949). Його прізвище носила й

одна з вулиць міста на Неві (1940-1991), проте їй повернуто попередню назва «Михайлівська».

На відміну від офіційного, ранній Б. цінується донині: наприклад, за його «Ворота церковної

огорожі» на одному з російських аукціонів виставили за стартовою ціною $30000.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – І. Рєпін, К. Костанді, О. Лактіонов, О. Горький, Л. Іоріні, Г. Ладиженський, О. Грицай, Я. Ціонглінський, П. Мясоєдов, В. Сєров, В. Беклемішев, Ю.

Неприпцев та ін.

***

МРІЯ ЗБУЛАСЯ

, з життєвого кредо І. Бродського

У себе на батьківщині, в Бердянську, я вважав необхідним створити музей. Це мені вдалося.

СПРАВА ЖИТТЯ, з творчого кредо І. Бродського

Від Рєпіна я сприйняв його ставлення до мистецтва, любов і серйозний підхід до мистецтва як

справи життя.

І НАШИМ, І ВАШИМ, з статті «Великі художники» на great-artists.info

Перша російська революція 1905-1907 років відгукнулася й в Академії, де проходили мітинги з

червоними прапорами. Студенти вимагали демократизації внутрішнього розпорядку вищого

художнього закладу. Бродського вибирають у Раду старост, але наступає смуга реакції і його як

політично неблагонадійного виключають . Навіть повторна здача вступних іспитів не відкриває

перед ним дверей Академії. Лише заступництво Рєпіна й ректора Беклемішева змінюють ситуацію

на краще.

Успіхи Бродського настільки значні, що Рада академії продовжує своєму вихованцю строк

закордонного відрядження. Ранні добутки молодого митця привертають увагу вишуканою

барвистістю, ювелірним лінійним проробленням деталей, оптимізмом поетичного світовідчування.

Ця лінія цілком укладається в русло європейського модерну, трохи салонного своєю пряною

екзотичністю, підвищеною колірною й графічною витонченістю.

Найяскравіше особливості його стилістики виявилися в пейзажних роботах і портретах. Кращим

пейзажем, на думку експертів, стала картина «Зимовий пейзаж» (1920). Вона сповнена майже

брейгелівського розмаху, а образ, за всіх відмінних рис ювелірної техніки, вражає

монументальністю й поетичною силою.

…Серед пізніших скульптурного і графічного добутків не можна обійти т. зв. Ленініану. Ось

Володимир Ілліч у невеликій кімнаті Смольного, де ще збереглися м’які меблі класної дами

Дворянського інституту – в строгих білих чохлах. Владимир Ілліч сидить біля круглого столика.

Він зосереджений і стомлений напруженим ритмом перших днів Жовтня. На колінах у нього

блокнот, куди він швидко заносить, може бути, тези доповіді або звернення до народу, чи декрет

нової влади.

…Художник першим подав настільки переконливо образ вождя Великої Жовтневої соціалістичної

революції, організатора першої у світі соціалістичної держави.

ЗАКОХАНИЙ У ПСКОВ, з альбому С. Іваницького «Бродський»

Цикл творів про Псков знаменитий майстер пейзажу, носій високих традицій петербурзької школи

живопису Ісаак Бродський вважав своїм щасливим творчим успіхом. Учень Іллі Рєпіна, приїхав

сюди взимку 1913 р. Місто зачарувало його величною красою, надзвичайною своєрідністю. «Я

дуже люблю Псков і завжди як художник знаходжу в ньому щось нове. Це Росія у всій її красі. У

Пскові я працював з не меншим захопленням, ніж у старих містах Європи» – так писав художник в

своїх спогадах.

Тема російської провінції, поезії її побуту бере для нього свій початок саме тут. Псков був

оспіваний ним в низці полотен, які він створив під час других відвідин Пскова 1914 року. Це

«Псковський кремль», «Вулиця в Пскові», «Базар». Полотно «На річці Великій» і декілька етюдів

«Баржі», «Пристань», «Святковий торг», звернені до річки Великої, її маленьких приземкуватих

будиночків, що чергуються з церквами. Архітектура і пейзаж гармонійно поєднуються в них і

складають одне живописне ціле.

Епічна краса ансамблів Пскова, строгий ритм і простота, ясна і велична пластика староруської

архітектури полонили художника. У 1921 р. він знову відвідує Псков, де пише «Пейзаж (Псков)»,

куточок стародавнього міста, який зображає пору ранньої весни.

ЗАРАДИ ЧОГО РЕФОРМИ, з статті В. Гончарова «Знову, знову нас обвели навколо пальця»

Не хочу нікого скривдити , просто... Говорячи про поезію, або про іншу творчість (живопис,

музику), потрібно враховувати «дзвіницю», з якої людина дивиться.

Якось в історії російської культури трапився наступний випадок....

В 1918 році, після всіх реформ, проведених в області культури, сталося так, що в Петербурзькій

художній академії нікому було викладати. Багатьох познімали, відсторонили й т.д. Бо вирішили

створити вільні художні майстерні. Не було ніяких правил, програм, відбору. Приймали всіх

бажаючих.

Через два роки, коли зрозуміли, що рівень слухачів впав нижче плінтуса, схопилися за голови й

вирішили повернути старих професорі: Бродського Ісака Ізраїлевича, Альтмана, Бенуа....

Вони повернулися... І відразу відсіяли дві третини студентів.

Отож я про те, що може варто подумати…

Це не камінь в чийсь бік. Я й сам на правах «учня», проте приклад з історії показовий...

ЗНАЧНЕ ІМ’Я ЧИ НІ, з репліки Б. Крамаренка «Дивний довідник дивних цін»

Італійські колекціонери російського мистецтва Ніколя Саворетті й Марта Боері презентували

(2005 рік) громадськості цікаве видання «DAR. Російське мистецтво від авангарду до наших днів.

Довідник цін», яке вийшло російською і англійською мовами тиражем 5000 примірників.

Підготовка здійснювалася в Росії, друк – в Італії. Поширення довідника передбачається як у Росії, так і за рубежем. Одночасно з друкованою версією в Інтернеті з’явився сайт із платними

функціями. У ньому наводиться інформація, аналогічна друкованому виданню.

Довідник «DAR. Російське мистецтво від авангарду до наших днів» – перша спроба структурувати

ціни на російське мистецтво за останні сто років.

Довідник побудований за алфавітним принципом (подано інформацію про близько 1000

художників). І ось отут виникає маса питань.

Що слугувало критерієм при визначенні «значного імені»? Чому в довіднику присутні невідомі

імена й відсутні класики? Наприклад, не сприйнятий як «значне ім’я» Бродський Ісак Ізраїлевич,

(1884-1939), але включений Бродський Юрій Йосипович (1958 рік народження).

Подив викликає відсутність Бориса Григор’єва (1886-1939) і присутність когось Олексія

Григор’єва (1956 року народження).

Відсутня така знакова фігура російського мистецтва XX сторіччя, як Петро Митурич, проте

включена якась Олександра Митлянська (1958 року народження). Приклади подібного роду можна

наводити без кінця.

Втім, в передмові видавці стверджують: точність і прозорість «забезпечувалася роботою

експертів, залучених до співробітництва». Так, біографії художників і ціни на мистецтво 1900-

1930 років курирував Андрій Сараб’янов, за фотомистецтво відповідали Валерій Стегнєєв і Ірина

Чмирьова, а за розділ «сучасне мистецтво» – Сергій Попов і Леонід Лернер.

Сараб’янов, звичайно, – серйозний експерт, і, цілком ймовірно, перекручена картина російського

мистецтва зазначеного періоду склалася не з його провини.

Втім, книгу італійці випустили власним коштом. Можливо, саме цим і обумовлено своєрідний

відбір художників?

ЗІБРАННЯ КОН’ЮНКТУРНИКІВ, з альбому Д. Осипова і І. Шарандо «Народжені

резолюцією»

Альбом – це колекція творів мистецтва й літератури соціалістичного реалізму, а також інформації

про все, так чи інакше пов’язане з цим методом висвітлення дійсності. Задуманий «жарту

заради»1997 року, альбом повинен був містити тільки відверто кон’юнктурні, позбавлені творчої

самобутності роботи. Сюди потрапили художники, О. Герасимов, І. Бродський, Б. Йогансон, В.

Іванов, Г. Брянський ті ін.

Згодом ми вирішили відмовитися від настільки твердого підходу до відбору експонатів і почали

поміщати в альбом все підряд, керуючись лише тим, наскільки тематика добутку характерна для

розглянутої епохи. Таким чином, ціль альбому – надати читачеві максимум інформації, а вже про

те, як її переварити чи обробити, кожен має подбати сам.

Статті про художників і письменників узяті з радянських джерел і приводяться з незначними

змінами:

а) для поліпшення читабельності ми позбулися скорочень, якими буяє текст радянських

енциклопедій;

б) використали сучасну орфографію в словах, правопис яких змінилося після опублікування

джерела;

в) користувалися сучасними правилами складання бібліографічного списку;

г) видалили посилання на томи й сторінки усередині даного видання.

Інформація про місцезнаходження творів мистецтва також узята з джерел радянського часу, і за її

сьогоднішню вірогідність ми, на жаль, ручатися не можемо.

Document Outline

.D0.A5.D1.83.D0.B4.D0.BE.D0.B6.D0.B5.D1.