Чайковский Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">белетристичній літературі, де він теж трудився, польський патріот, що часом захоплюється, часом

зовсім особливого, оригінального типу українофіл, котрий мріє про якусь фантастичну польсько-

українську козацьку республіку, людина з поривами благородства і разом з тим здатний іноді на

несподівані і дуже непривабливі вчинки, – Михайло Іларіонович Чайковський давно вже складав

предмет нескінченних балачок в польській еміграції.

...Старий князь Адам Чарторийський пестив Чайковського і вважав його мало не головним

оплотом, надією для польської справи в дунайському поході. Однак інші вожді польської еміграції

не любили Садик-пашу, наприклад, граф Замойський не міг пробачити йому релігійного

відступництва, переходу до ісламу.

У 1854 р. становище Наполеона III в польському питанні залишалося дуже ...делікатним.

Відновлення Польщі було, щоправда, йому бажане, проте зовсім не було для нього

першочерговим завданням, і він розумів, що це може затягнути війну з Росією до безкінечності.

А з іншого боку, Франц-Йосип і Буоль дуже підозріло дивилися на ці переговори і стосунки Адама

Чарторийського з французьким двором: адже відновлення Польщі загрожувало відторгненням від

Австрії польських областей, що увійшли до складу Габсбурзької монархії за трьома розділами

Польщі в XVIII сторіччі.

...До Парижа надходили сумні звістки від польського патріота Сатурніна Клечинського з

турецького табору, де він спостерігав Чайковського. Виявлялося, Садик-паша не дуже добре і

зовсім не щиро ставиться і до пана князя (Чарторийського) і до пана графа (Замойського) й

інтригує де тільки може і проти них, і проти польської справи.

МАВ ПЕНСІЮ І ВІД СУЛТАНА, І ВІД ЦАРЯ, з дослідження О. Пригаріна і Д. Сеня «Михайло

Чайковський: біографічний портрет на тлі епохи»

Біографія цієї особи не вписується в звичайні уявлення і офіційні версії історій тих держав, яким

вона служила. Напевно, лише ХІХ століття могло породити таку долю – письменник,

революціонер, польський і/або український націоналіст, панславіст на турецькому ґрунті,

успішний вищий чиновник Османської Порти, французький шпигун. У всіх починаннях

Чайковському вдалося досягти значних результатів.

...Поза сумнівом, Чайковський був крупною персоною, і А. Чарторийський відводив йому важливе

місце в реалізації масштабного плану боротьби з Росією – невід’ємної частини польського

націоналізму ХІХ століття. Діяльність Чайки як чиновника Оттоманської Порти (турецький уряд)

була дуже активною і різноплановою. Займаючись «державними» справами, він створив широку

конспіративну мережу, котра забезпечувала достовірною оперативною інформацією А.

Чарториського і французький уряд.

У середині 1840-х років Микола I домігся від Франції, щоб Чайковського позбавили французького

паспорта. За пропозицією султана той прийняв іслам, одержавши нове ім’я – Мехмед Садик, тобто

Михайло Вірний, генеральське звання «міріамір-паша», а також довічну пенсію в 60 тисяч піастрів

і великий маєток поблизу Стамбула.

...У 1872 році ...М. Чайковський отримав дозвіл Олександра ІІ на повернення до Росії. «Відставний

генерал-лейтенант турецької служби», який одержував пенсію і від султана, і від царя, переїхав до

Києва. Там він швидко став місцевою знаменитістю. Проте рідко з’являвся на людях. Частіше

гуляв самотньо дніпровськими горбами. Решту ж часу проводив за письмовим столом, працюючи

над мемуарами, які були видані в журналі «Київська старизна» вже після його смерті.

ІСТОРІЮ РИХТУВАВ ПІД ВЛАСНІ КОНЦЕПЦІЇ, з статті «Видатні поляки на Волині» на

luckkg.polemb.net

Чайковський був вихований у середовищі заможної волинської шляхти, у родині з козацькими

традиціями, він захоплювався баченням ідеалізованої козаччини, у її відродженні він бачив шлях

до здобуття Польщею незалежності, а у зв’язку з відродженою монархічною державою – майбутнє

процвітання Польщі. Свої погляди, які пропагував також і пером, намагався втілювати, змінюючи

орієнтації та покровителів, не втрачаючи однак при цьому віри у правильність своєї ідеї.

Козаків він поетизував, а історію схиляв до власних концепцій.

Екзотика та поезія козаччини, стрімкі сюжети його творів, вміле оперування композиційною

технікою (зокрема, вальтерскоттівською), пластика чуттєвих образів, особливо природи та

батальних сцен, патріотичний ліризм забезпечили читацький успіх цієї спонтанної, неглибокої, але