Сулержицкий Леопольд [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Сулержицкий Леопольд [Справочник-дайджест] 23 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


СУЛЕРЖИЦЬКИЙ Леопольд Антонович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Режисер, літератор, громадський діяч.

З міщанської родини.

Народився 15 (27) вересня 1872 р. в м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 18 (31) грудня 1916 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований на

Новодівочому цвинтарі.

Навчався в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури (1889-1894).

Служив матросом і рульовим на судах далекого плавання,

Один з організаторів і керівників 1-ої студії МХТ.

Співпостановник низки спектаклів МХТ («Синій птах» Метерлінка, 1908; «Гамлет» Шекспіра,

1911, «Загибель «Надії»« Хеєрманса, 1913; «Потоп» Бергера, 1915), найближчим помічником К. С.

Станіславського з викладання його системи.

З владою порозуміння не знаходив: за антиурядову промову був виключений з Московського

училища живопису, скульптури і архітектури, а за відмову скласти присягу цареві – засланий до

фортеці Кушка (1896-1898).

Перу нашого земляка належить книга «В Америку з духоборцями».

Що стосується особистого життя, то С. рано втратив матір; за антиурядову промову його

виключили з училища (1894), а за відмову присягнути цареві заслали до фортеці Кушка (1896); його дружину заарештували і відправили в заслання.

Серед друзів та близьких знайомих С. – Л. Толстой, А. Чехов, В. Васнецов, В. Качалов, К.

Станіславський, М. Горький, Ю. Ігумнова, С. Паніна, Є. Вахтангов, Є. Росінська, В. Маковський, Є. Шевцова, В. Мейєрхольд, І. Москвін, Г. Голубкіна та ін.


***

УШЛЯХЕТНЮВАТИ ВДАЧУ

, з професійного кредо Л. Сулержицького

Мета мистецтва – змусити людей бути уважними один до одного, пом’якшувати серця,

ушляхетнювати вдачу.


ЩИРА ЛЮДИНА, з листа Л. Толстого П. Гастєву від 7 грудня 1895 р.

Хвилююча для мене подія... в Москві ...відмова нашого хорошого київського знайомого – він був

близький до старого Ге і сам учень школи живопису – Сулержицького від військової служби. Він

дуже жива, товариська і щира людина і дуже твердий в своєму рішенні. Ми відвідуємо його.

Нині відвідувала Софія Андріївна і всю свою красномовність вжила на те, аби відмовити його. І я

був цьому радий. Небезпечніше за все для душі ошукатися в своїх силах і почати мурувати вежу, не маючи шансів її добудувати.


«ТВІЙ ПЄШКОВ», з листа М. Горького Л. Сулержицькому від 19 січня 1902 р.

Друже!

Коли їдеш? Я просив Б.І, щоб він повідомив мене про це – він мовчить.

І хочеться, і потрібно бачити тебе.

Якщо немає грошей – телеграфуй Ялту Алексіну, щоб тобі, скільки треба, перевів телеграфом. Я

його попередив.

Твій О. Пєшков.


МОЖНА ЗДОХНУТИ, з листа Л. Сулержицького Є. Пєшковій від 10 жовтня 1911 р.

Дорога Катерино Павлівно, я буду в Парижі проїздом до Іспанії в грудні – у другій половині, і

зупинюся всього днів на три і, звичайно, так, як Ви пишете, – тобто, візьму auto і прямо до Вас –

як хочете, а приймайте.

Їхатиму один, тобто без сім’ї, але не один, тому що я їду з Коровіним, художником.

Потім, дуже ймовірно, майже напевно, буду літом 1913 року з російською оперою: «Садко»,

«Золотий півник» і «Хованщина» з Собіновим, Неждановою і Шаляпіним. Зараз я це влаштовую, і

здається, це вийде.

Але це так далеко, що до того можна і здохнути.

Ваш завжди Сулер.


СВЯТИЙ ЗРАЗОК, з листа О. Бенуа К. Станіславському від 26 грудня 1916 р.

Петербург.

На свіжій могилі дорогого нашого Сулера я думаю, що говорити на цю тему добре, корисно і

своєчасно.

Адже він дав всім життям і останніми роками його (серед загального засліплення і клекоту)

істинно святий зразок. Для Вас особисто його смерть – невідплатний збиток.

...Буде у Вас час, зберіться, милий Костянтине Сергійовичу, хоч в декількох словах розповісти

мені, як він помирав. Якими були, наприклад, останні слова його, його «резюме життя». Якщо ж

такі не були вимовлені, то хоч опишіть мені його стан в цілому: чи був він пригніченим, чи

просвітленим.

Олександр Бенуа.


НЕ МОВЧАЛИ ЛИШЕ ОЧІ, з листа К. Станіславського О. Бенуа від січня 1917 р.

Дорогий Олександре Миколайовичу!

Спасибі за Ваш хороший лист, який я передав дружині Сулера – Ользі Іванівні. Я не міг відповісти

Вам відразу, оскільки був заклопотаний з різними справами (посмертними) бідного