Челпанов Георгий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Челпанов Георгий [Справочник-дайджест] 20 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЧЕЛПАНОВ Георгій Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Філософ, логік, психолог. Фундатор і перший директор першого Інституту експериментальної

психології на теренах Російської імперії (1914).

З міщанської родини.

Народився 16 (28) квітня 1862 р. в м. Маріуполі Катеринославської губернії Російської імперії

(нині – місто обласного підпорядкування Донецької області України).

Помер 13 лютого 1936 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив маріупольську Олександрівську гімназію (1882), історико-філологічний факультет

Новоросійського університету (1882-1887), стажувався в Німеччині (1897-1898).

Працював викладачем Московського (1890-1892; 1907-1923), Київського (1892-1896; 1898-1906)

університетів, директором інституту експериментальної психології ім. Л. Щукіної (1914-1923),

науковим співробітником Державної академії художніх наук (1928-1930).

Друкувався в журналах «Російська думка», «Питання психології і філософії», «Світ Божий»,

«Психологічний огляд».

Як вчений дебютував дисертацією «Проблема сприйняття простору в зв’язку з вченням

про апріорність і вродженість» (1896; 1904).

Потім настала черга наступних доробків: «Історія основних питань етики» (1897), «Про пам’ять і

мнемоніку», «Мозок і душа. Критика матеріалізму і нарис сучасних учень про душу» (обидва –

1900), «Про сучасні філософські напрямки» (1902), «Вступ до філософії» (1905), «Психологія»

(1909), «Психологія і школа» (1912), «Вступ до експериментальної психології» (1915),

«Об’єктивна психологія в Росії і Америці» (1925), «Психологія чи рефлексологія? Суперечливі

питання психології» (1926), «Спіноза і матеріалізм» (підсумки полеміки про марксизм

в психології) (1927).

Підручник з психології нашого земляка витримав 15 видань, підручник з логіки – 10, підручник з

філософії – 7.

Що стосується особистого життя, то у нашого земляк померли донька (1934) і онука (1935); був

розстріляний син (1935). Сам він, позбавлений права на професію, скінчив свої останні дні на

самоті.

В Росії заснована премія ім. Г. І. Челпанова (1995).

У м. Москва (РФ) проходять Міжнародні Челпановські читання.

Серед друзів та близьких знайомих Ч. – М. Грот, Л. Лопатін, Е. Дюбуа-Реймон, О. Леонтьєв, Е.

Геринг, П. Шеварьов, А. Смирнов, М. Добринін, М. Соколов, В. Екземплярський, Е. Кьоніг, К.

Корнілов, К. Штумпф, С. Щукін, В. Вундт та ін.


***

БЛИСКУЧЕ МАЙБУТТЯ,

з професійного кредо Г. Челпанова

У прикладної психології блискуче майбуття.


МАТЕРІЯ – ДУХОВНА, з книги Г. Челпанова «Вступ до філософії»

В основі дійсності лежить щось духовне, монади, які своїм з’єднанням дають все те, що існує: і

матеріальне і духовне.

...Існують різні види або ступені монад, одні більш здійсненні, інші менш здійсненні. Відповідно з

цим психічний світ одних монад відрізняється від психічного світу інших.

З погляду метафізичного, і матерія є щось складене з нематеріальних елементів, які ми можемо

визнати у відомому сенсі духовними.


ІДЕАЛІЗМ ЧИ ПОЗИТИВІЗМ, з статті Г. Челпанова в збірнику «Філософські дослідження»

(вип. 4 за 1907 р.)

Враження таке, буцімто перед суспільством виникло пекуче питання – де істина, в ідеалізмі чи в

позитивізмі? Але суспільство не готове дати відповідь. Ще не розорана та нива, на якій сім’я

ідеалізму могло б принести щедрі плоди. Цим скористається позитивізм, аби утримати за собою

панування.


ВРАЖАЮЧА ЧЕСНІСТЬ, з оцінки діяльності Г. Челпанова В. Зеньковським

Боровся з науковою легковажністю і поверховістю... з винятковою енергією. Він захищав інтереси

не тільки поглибленішого підходу до питань, але й інтереси філософії...

У духовному складі Г. І. Челпанова була взагалі вражаюча чесність... Ця чесність, ця духовна

правдивість з самим собою, не заважаючи його широті, його педагогічній дбайливості і увазі,

визначала його моральні погляди на конкретні проблеми життя.

Г. І. Челпанов був, звичайно, найперше філософом, а вже потім – психологом.

ПРИСТРАСНИЙ ПОЛЕМІСТ, з розвідки Л. Радзіховського «Г. І. Челпанов – фундатор

Психологічного інституту»

Київський період займає важливе місце в житті і роботі Г. І. Челпанова – в цей час він

сформувався як учений, викладач і організатор.

Загальна спрямованість зусиль Г. І. Челпанова вимальовувалася достатньо ясно: один з перших

професорів психології в російських університетах, він вважав необхідним привнести до Росії

досягнення європейської психологічної науки...У 1910 р. Г. І. Челпанов і Г. Г. Шпет відвідали

Німеччину, аби ознайомитися з організацією психологічних інститутів і лабораторій.

У 1911 р. Г. І. Челпанов з такими ж цілями поїхав до США. Там він побував в Корнелльському

університеті у Е. Тітченера.

...Необхідно відзначити ще один бік діяльності Г. І. Челпанова. Він був пристрасним полемістом.

Гостро полемічна його робота «Мозок і душа»... У 1890-і рр. Г. І. Челпанов полемізував з М. М.

Ланге і Г. І. Россолімо. Весь останній період його діяльності є одна суцільна дискусія.

...Дослідники творчості Г. І. Челпанова відзначали швидку динаміку його поглядів, яка межує з

непослідовністю. Звичайно, це ілюструється на прикладі того, як мінялася оцінка Г. І. Челпановим

ролі філософії для психології. Якщо в дореволюційний період він услід за «видатними

представниками сучасної німецької психології визнавав... нерозривність зв’язку між психологією і

філософією», то в 20-і рр. пише, що психологія «повинна бути вільною від будь-якої філософії».

Ця непослідовність інтерпретується так, що в першому випадку Г. І. Челпанов мав на увазі

ідеалістичну філософію, в другому – матеріалістичну марксистську філософію. Така інтерпретація

поглядів Г. І. Челпанова цілком справедлива. Як досвідчений полеміст, він часто шукав обхідні

шляхи для донесення своєї думки.

...Г. І. Челпанов не створив оригінальної психологічної концепції. Проте всі сили своєї неабиякої

особистості він віддав організації психологічної науки.

ІДЕЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ, з статті «Челпанов Георгій Іванович» на krugosvet.ru

У післяжовтневий період дотримувався погляду, що марксизм може бути поширений лише на

соціальну, але не на загальну психологію, яка, на думку Ч., повинна бути вільною від будь-якої

філософії.

Психічне і фізичне, за Челпановим, принципово не можуть бути ототожнені і не детермінують

один одного. Теза про незалежність (паралельності) фізичних і психічних процесів означала для

нього і визнання особливого предмету дослідження: «психічне пояснюється лише з психічного».

Затверджуваний «дуалізм» мав свої межі: самостійність психічних і фізичних явищ не виключає

їх онтологічної єдності, оскільки вони можуть бути виразником єдиного цілого, єдиної субстанції

(«неоспінозізм»).

...Виділяв різні типи і рівні психологічного знання: експериментальну психологію

що вивчає прості психофізіологічні функції; емпіричну психологію, предметом якої є психічні

явища; теоретичну психологію, яка вивчає загальні закони духу.

Логічні закони Челпанов розуміє як результат спостереження над розумовими процесами, який

людина одержує, розкриваючи механізм власного мислення (абстрагуючись при цьому від змісту

думок).

Челпанову була близька ідея союзу психології і філософії (ідея «філософської» психології), проте

коли подібний «союз» обернувся диктатом марксистської ідеології, він підкреслював переважно

емпіричний-експериментальний характер психології як науки, роблячи поступку ідеям марксизму

лише у сфері соціальної психології.


РЕАЛЬНІСТЬ ПЕРЕЖИВАНЬ, з дослідження О. Павлова «Філософи Московського

університету»

Для Ч. характерне прагнення підкреслювати однакову реальність як матеріального світу, так і

психічних переживань. Понад те, реальність психічних переживань, з його точки зору,

очевидніша, ніж реальність матеріального світу, який ми сприймаємо виключно через психічне

переживання.

Тому матеріальне можна розглядати як абстракцію, що виводиться з психічних переживань.


МОВ МАЛЕНЬКА ДИТИНА, зі спогадів Г. Щедровицького «Я завжди був ідеалістом»

В дні публічних лекцій Челпанов приходив до великої аудиторії, де збиралися представники

інтелігенції Москви, і розповідав їм про успіхи психології. Він був не лише прекрасний лектор,

але й штукар. Наприклад, коли він розповідав про зоопсихологію, то приходив на лекцію, як тоді

було прийнято, в чорному сюртуку чи фраку (я не дуже добре їх розрізняю) і, скажімо, перші 20-

30 хвилин вільно ходив перед дошками, які тоді оберталися, і несподівано, ...випускав на великий

стіл, скажімо, чотирьох або трьох білих свинок. Виявляється, він їх носив під пахвою першу

частину лекції, і вони у нього там тихенько сиділи. Він демонстрував якісь досліди з цими

свинками, а потім, коли все закінчувалося, підходив до них, привідкривав свій сюртук, і вони

зникали там...

І все це відбувалося на очах у здивованої публіки. Поки він дочитував лекцію, слухачі

роздумували, де і як вони всі уміщалися.

Челпанов був людиною науки і не дуже здорово розбирався в політиці і в тому, що сталося в Росії

1917 року. Тому, коли Костянтин Миколайович Корнілов – людина, якої він внутрішньо достатньо

поважав, – почав боротьбу за матеріалізм і марксизм в психології і звинуватив Челпанова в тому,

що він ідеаліст, то Челпанов, як маленька дитина, сказав: «Ой, як здорово! Тепер у нас, в нашій

російській, радянській психології буде два великі напрями: матеріалістичний, який очолюватимете

Ви, і ідеалістичний, в якому працюватиму я, і ми будемо, збагачуючи один одного, рухатися

вперед. Це ж новий, дуже важливий крок в розвитку російської психології».

Челпанов абсолютно не розумів, якого роду організаційні висновки за цим настануть, і коли йому

пояснили, він розгубився, і його, наскільки я розумію, попросили або змусили його учні виступити

із статтею, що він зовсім не ідеаліст. Це було в 1923 році.

...Челпанов до самої своїй смерті зберігав дружні стосунки з Корніловим, який фактично вигнав

його з Інституту і позбавив справи всього життя. Понад те, вони зустрічалися практично щотижня

і обговорювали стан і перспективи розвитку психології. І коли Шеварьов питав у Челпанова, чому

він так дивно поводиться, то Челпанов відповідав: «Адже Корнілов бореться зі мною з ідейних

міркувань, і він бореться зі мною щиро. Тому те, що він переміг в громадській думці, вигнав мене

з Інституту, не має ніякого відношення до його особи, його особистих якостей і наших взаємин».

Треба сказати, що Корнілов платив тією ж монетою, і коли Челпанова стали виганяти на пенсію,

то він, за словами Петра Олексійовича, приклав дуже багато зусиль для того, щоб виклопотати

йому персональну пенсію.