Славский Ефим [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

забув головного інженера ударного будівництва!

Такого бути не може!

«Як же так, – відповідаю. – Пройшов Томськ, на Ленінградській атомній перший блок будував,

тепер ось на Ігналинці». – «Ні, не пам’ятаю»! – наполягає на своєму. Тут вже я не витримав.

Дістаю козирну карту. «Та усе життя, – говорю, – з Семикіним поруч! Рука в руку!»...Знаю: Іван

Іванович Семикін – гордість і улюбленець Славського. Працювати з ним – пройти вищу школу

будівництва. Для Юхима Павловича це теж – мов вища атестація!

Славський повільно піднімається, обходить стіл, наближається до мене, бере за груди і тричі

підводить: «Як же ти можеш, – задихаючись в гніві, видавлює він. – Такий досвідчений мужик – і

так підводиш! Сьогодні ж щоб і духу твого не було в Москві! Завтра субота. Зберіть людей,

проектувальників і негайно, чуєш, негайно приступайте до першого блоку! Оргвисновки зроблю

рівно через двадцять днів – на місці».

А вже через якихось три хвилини він узяв мене під руку і як найближчого друга через увесь свій

довгий кабінет провів до виходу. Гнів потухнув в його очах, і в голосі більше не відчувався метал.

...Як і обіцяв, приїхав до нас через 20 днів. Будівельний майданчик першого блоку станції вже

було не впізнати. Вдень і вночі тут працювала техніка, рили котловани, завозили плити, бетон,

робили опалубку.

Тепер Юхим Павлович «впізнав мене».

ПРОСИТЬ БУРІ, зі спогадів А. Кахарова

Може хтось і заперечить мені, що були в ті часи й інші талановиті персони, але для мене Юхим

Павлович Славський – свого роду кумир господарника.

...Усі нагороди на грудях. Атомна, воднева мегатонна бомби в арсеналі Збройних сил. Криголам з

атомним двигуном давно борознить Північний Льодовитий Океан. На атомних електростанціях

могутня енергія атома перетвориться в електричну. Пора б і заспокоїтися. Та ні! Славський як в

пісні: «А він, бентежний, просить бурі, неначе в бурях є спокій».

НЕ ТІ ЛЮДИ, з статті О. Сафронова «Великий Юхим не боявся нічого»

Чорнобиль. Славський був переконаний, що якби Чорнобильська й усі інші АЕС не були б

виділені з міністерства, то такого не сталося б. У післяаварійному Чорнобилі провів багато часу.

Не можна сказати, що до радіації ставився легковажно, однак в теорію «малих доз» не вірив. Не

одягав обов’язкові бахіли, «посилав» усіх і ходив в улюблених черевиках.

Сильно переживав Чорнобиль, але пішов не через це: «не ті люди» прийшли до влади.

ПОДАРУВАЛИ ПАНІ ЩАСТЯ, з кореспонденції «26 жовтня – день нарождення Юхима

Павловича Славського» на atomic-energy.ru

У Курчатовському інституті працювала Наташа Симеошкіна. Якось до інституту приїхала

делегація з ФРН. Серед німців був один молодий симпатичний чоловік. Вони познайомилися.

Дівчина закохалася так, що вирішила поїхати з ним. ...Але виїхати із зрозумілих причин було

практично неможливо. Тоді вважалося, що сам факт роботи в Курчатовському інституті вже є

непереборною перешкодою. Нікого не цікавило, що насправді вона могла чи не могла знати. А був

це розпал холодної війни.

Вона звернулася до директора інституту Анатолія Олександрова. Удвох вони рушили до

міністерства. Прийшли до Славського, розповіли йому усе. Після бесіди Славський з

Олександровим пішли до ЦК і умовили видати дозвіл на виїзд, оформити візу. Зараз Н.

Симеошкіна мешкає у ФРН.

Говорять, дуже щаслива.

НЕОРДИНАРНИЙ НАЙСЕКРЕТНІШИЙ МІНІСТР, з кореспонденції О. Квятковського

«Прощання з шаблею»

Перше розпорядження щодо радянської уранової програми підписав Сталін в 42-му році.

Мільйони людей створювали для СРСР щит і меч... Осібно – скелею, кручею – понині стоїть серед

них Великий Юхим, господар Мінсередмашу, легендарний Славський. Він впродовж 30 років був

найважливішим і найсекретнішим радянським міністром.

...Я і Славський за круглим столом п’ємо чай. Відставивши склянку, Славський раптом починає

тихо читати вірші українською. Про хату на околиці Макіївки, про маму уранці біля печі. Потім

обертається до мене:

– Так, парубче. Ось ти мене слухаєш, а того знати не знаєш, що моє ліве око ні хера не бачить!

...Вичерпали швиденько пляшку коньяку «Наполеон де люкс». Економка давно вже пішла.

Славський сам поставив на столі ще одну таку ж пляшку. І раптом ...починає знімати спортивні

штани, в яких сидів. Це він мені показує шрами від польського кулемета – в обох своїх

кавалерійських ногах. Отримані в Першій Кінній.

–