Сабуров Максим [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

САБУРОВ Максим Захарович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Державний діяч. Голова Держплану СРСР.

З міщанської родини. Батько, Сабуров З., – робітник.

Народився 7 лютого 1900 р. с. Дружківці Бахмутського повіту Катеринославської губернії

Російської імперії (нині – місто обласного підпорядкування Донецької області України).

Помер 24 березня 1977 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив Московські комуністичний університет ім. Я. Свердлова (1923-1926), механіко-

машинобудівний інститут ім. М. Баумана (1928-1933), стажувався в США (1935-1936).

Працював підручним слюсаря коксобензольного заводу (1915-1916), токарем Донецького

металургійного заводу (1916-1918), обрубувачем Торецького сталеливарного і механічного заводу

(1918-1920), відповідальним секретарем районного профспілкового комітету, секретарем

Бахмутського повітового комітету РКСМ, секретарем Константинівського райкому РКСМ

Донецької області (1921-1923), членом пропагандистської групи ЦК ВКП(б) в містах Донбасу

(1923-1926), завідуючим технологічним бюро цеху Московського заводу № 22 (1933), завідувачем

інструментальним відділом, заступником начальника ОТК, головним технологом

Новокраматорського металургійного заводу (1934-1935; 1936-1937), головним інженером

Головного управління важкого машинобудування Наркомату машинобудування СРСР (1936-

1937), начальником сектора, заступником, першим заступником, головою Держплану СРСР (1938-

1942), коордирдинував роботу евакуйованих підприємств на Уралі, Далекому Сході і в Сибіру

(1942-1944), першим заступником (1944-1946), заступником (1946-1947) голови Держплану СРСР,

заступником голови Ради Міністрів СРСР (1947-1953), міністром машинобудування СРСР (1953),

головою Держплану СРСР, заступником (1953-1955), першим заступником (1955-1957) голови

Ради Міністрів СРСР, заступником з зовнішніх економічних зв’язкыв голови Комітету Ради

Міністрів СРСР (1957), директором Сизранського спеціалізованого заводу з переробки пластмас

(1958-1962).

Депутат Верховної Ради СРСР 2-4-го скликань.

Серед друзів та близьких знайомих С. – В. Молотов, Л. Берія, М. Булганін, К. Ворошилов, А.

Мікоян, В. Малишев, М. Хрущов, Г. Маленков, Л. Каганович, М. Первухін, М. Вознесенський та

ін.

***

НЕ ПОСПІШАТИ

, з життєвого кредо М. Сабурова

Поспішай повільно.

ЦЕ – НЕ КОМУНІЗМ, з заяви М. Сабурова на засіданні президії ЦК КПРС у лютому 1956 р.

Якщо вірні факти, хіба це комунізм? Цього (репресій – авт.) пробачити не можна.

ХРУЩОВ, ВИ – БЕЗЧЕСНА ЛЮДИНА, з заяви М. Сабурова в червні 1957 р.

Я вас, товаришу Хрущов, вважав чесною людиною. Тепер бачу, що я помилявся, – ви безчесна

людина.

ВІДДАЮ СЕРЦЕ УДРУГЕ, з листа М. Сабурова дружині від 14 липня 1962 р.

Ася, мій милий друже! Вітаю тебе з днем народження і, моя дівчинко, з твоїм шістдесятиріччям!

Спасибі тобі, моя дорога, за твої добрі справи і за вірну дружбу – світлу, чесну і чисту. В день

твого шістдесятиріччя я віддаю тобі своє серце вдруге в моєму житті. І це, мабуть, тепер уже до

кінця.

Будь спокійна, терпляча і чекай мене – скоро зійде сонечко, і скоро ми будемо разом.

КЕРУВАВ «ДИКИМ» МІНІСТЕРСТВОМ, з інтерв’ю Академик М. Доллежаля К. Ренделю

– А що, скажіть, будь ласка, означало «штаб генерал-полковника Сабурова»? Той самий Сабуров,

що потім був головою Держплану?

– Так, так! Той самий, Максим Захарович. До речі, до того як він прийшов до Держплану, Сабуров

керував «диким», як ми його називали, міністерством. Чому «диким»? Комусь в голову прийшло

об’єднати під його керівництвом абсолютно різні галузі машинобудування. А оскільки

демонтовані підприємства Німеччини належало приймати цьому відомству, Сабурова й

відряджали до Берліна.

Намоталися ми з моїм водієм-старшиною усією нашою окупаційною зоною...

ЗАБЕЗПЕЧУВАВ НІМЕЦЬКІ РЕПАРАЦІЇ, з статті А. Волкова «Объект «Вісмут»

Улітку 1945 р. за розпорядженням Л. П. Берії офіцери оперативного складу НКВД почали розшук

відомих німецьких фахівців у галузі фізики, радіотехніки і металургії Альфреда фон Ардене, Отто

Герца, Ніколауса Ріля, Тіссона, Позі, Баєра, Доппеля, яким було запропоновано працювати в

Радянському Союзі. Умови роботи німецьких учених конкретно обговорювалися із Завенягіним.

Майно і устаткування для створюваних лабораторій на території СРСР було вивезене з Німеччини

Головним