Новгородцев Павел [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

з монографії Н. Жуковської «Політичні ідеали

стародавнього і нового світів»

За допомогою природного права Н. обґрунтовував невідчужуване право осіб, закликав «до

удосконалення реформ в ім’я етичних цілей».

На відміну від Л. Петражицького, він… обстоював думку про те, що право й моральність

співіснують в тісній єдності. Він пояснював це наступними обставинами:

а) право і моральність утворюють єдину сферу ідеального і належного, яка не може припускати

роздвоєння людського ідеалу;

б) право і моральність мають однакову кінцеву мету – втілення ідеї справедливості і добра;

в) дана мета може бути здійснена лише на підставі єдиного принципу особи.

Істотне місце в теоретичних розробках Н. займало філософське обґрунтування концепції правової

держави новітнього часу, в рамках якої можна виділити наступні основоположні ідеї:

а) визнання дуалізму права, тобто його поділ на право ґрунтовне (позитивне) і природне

(суб’єктивне);

б) вчення про етичну особу як вищу норму права і справжню основу побудови правової держави;

в) ідея єдності влади і необхідності розділення властей;

г) принцип законності «панування тих, що знають» і природне підпорядкування їм решти всіх

суб’єктів права;

д) мета такої держави – «не гармонія суспільної досконалості, а свобода нескінченного розвитку».

Саме у прагненні до «суспільної досконалості» Н. бачив головний недолік вчень про правову

державу, який він визначав як раціональний утопізм.

БАЧИВСЯ З СИНОМ НОВГОРОДЦЕВА, з листа С. Тимошенка В. Вернадському від 17 липня

1929 р.

Дорогий Володимиру Івановичу!

Пишу Вам з Праги. Вчора бачився з сином П. І. Новгородцева, розмовляв про його плани. Мені

здається, що він зможе влаштуватися в Америці, якщо тільки йому вдасться одержати візу. Я

умовився з ним, що після повернення до Америки говоритиму з адміністрацією «Westinghouse Cо»

і, думаю, що все буде залагоджено.

…Наші плани з’їхатися всім разом у Празі – не здійснилися. Тяганина Вашої влади все псує.

Батьку обіцяли дати паспорт і тягнули так довго, що термін давно сплив і ось ми, зібравшись в

Празі зі всіх кінців світу, знову роз’їжджаємося, не побачившись з батьком. Йому зараз 82 роки, і я

абсолютно не розумію, навіщо потрібно було його затримувати. Ясно, що ніякої небезпеки для

радянського ладу він не представляє.

У 1930 році, якщо все буде благополучно, збираюся бути на математичному з’їзді в Стокгольмі , якщо умови в Росії будуть сприятливішими для подорожей, то постараюся побувати в Петербурзі, Москві й Києві.

Щиро відданий вам С. Тимошенко.