Ширшов Петр (fb2)

- Ширшов Петр [Справочник-дайджест] 22 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:



ШИРШОВ Петро Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Океанограф, гідробіолог, полярний дослідник, державний діяч. Фундатор Інституту океанології

академії наук СРСР (1946); міністр морського флоту СРСР.

З робітничої родини. Батько, Ширшов П., – друкар.

Народився 12 (25) грудня 1905 р. в м. Катеринославі Російської імперії (нині – м.

Дніпропетровськ, адміністративний центр однойменної області України).

Помер 17 лютого 1953 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив Катеринославське реальне училище (1916-1920), навчався на біологічному і соціально-

економічному факультетах Дніпропетровського університету (1920-1924), закінчив біологічний

факультет Одеського інституту народної освіти (1924-1929).

Працював науковим співробітником Ботанічного саду АН СРСР (1929-1932), Всесоюзного

арктичного інституту (1932-1936), міністром морського флоту СРСР (1942-1948), директором

Інституту океанології академії наук СРСР (1946-1953).

Учасник низки експедицій до Арктики, зокрема, на «Сибірякові» (1932), «Челюскіні» (1933-1934) і

дрейфу на першій радянській дрейфуючій станції «Північний полюс» (1937-1938).

Академік академії наук СРСР (1939).

Голова Тихоокеанського наукового комітету (1946-1950).

Герой Радянського Союзу (1938).

Спеціалізувався з проблем планктону полярних морів; довів помилковість гіпотези про

безживність Північного Льодовитого океану у високих широтах; виявив низку закономірностей

розповсюдження теплих вод з Північної Атлантики в глиб Арктичного басейну.

Що стосується особистого життя, то Ш. розлучився з першою дружиною (1932); другу, актрису Є.

Горкушу-Ширшову, заарештувало НКВС (1946) і вона загинула в одному з колимських

сталінських концтаборів (1948).

На будинках, де мешкав наш земляк, в м. Дніпропетровськ (Україна) та м. Москва (РФ) встановлені меморіальні дошки.

Ім’я Ш. носять вулиці в м. Дніпропетровськ, Одеса (Україна), бухта на Землі Франца-Йосипа, підводний хребет в Беринговому морі, Інститут океанології російської академії наук, судна

Міністерства морського флоту та Держкомгідромету РФ.

У м. Москва (РФ) вийшла книга М. Ширшової «Петро Петрович Ширшов. Життя і доля» (2005).

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – Д. Свиренко, І. Папанін, О. Шмідт, Є. Федоров, Е.

Кренкель, І. Власенко, С. Кан, П. Гордієнко, Г. Пясецький, С. Морозов, В. Полюшкін, В. Бурханов, С. Славін та ін.


***

КРИЖАНА ЗАКОХАНІСТЬ

, з життєвого кредо П. Ширшова

Люблю нашу крижину. Люблю весь цей своєрідний світ, який тільки здалеку здається мертвою

пустелею.


МАСЛОМ ТРОСА НЕ ЗІПСУЄШ, з «Полюсного щоденника» П. Ширшова

На мене завжди впливає вітер. Не те що турбує чи заважає, але, коли сидиш один, коли слухаєш

його звуки, то «несмілі», заглушені, то раптом відчайдушно шалено веселі, сам кудись несешся

далеко. Там, далеко звідси, на далекій твердій землі, вітер співає про безкрайні простори, про щось

неосяжно широке. Але тут про що йому співати? Мені образливо, що тут він вже не співає про

дике роздолля пустелі, про те, як мчать, кружляють потоки снігу в заметілі серед торосів. Як

студеніє безкрайній простір океану. Тут усе затулили лебідка, вимазана маслом, задимлена сажею, лихоманка гідрологічних станцій, затишне тепло намету, бідон №37 – «Тютюн, вага 22.4», сіра в

гасі, «Останні вісті» об 11 год. вечора... Одним словом, незліченні дрібниці наших буднів...

Про що ж тут співати вітру! Про те, що ми вчора з Женею пройшли 30 км цими самими

крижаними просторами, визначаючи товщину льоду? Або про те, що я сьогодні відтитрував проби

минулої станції і збираюся завтра брати наступні. Хай про це він краще не співає – вилаю: боюся, що він дуже швидко жене лід, і дрейф мені завтра завадить працювати.

...Не можна сказати, що робота на морозі з холодною водою приносила мені багато задоволення.

Металеві частини швидко вичахають, і мокрі пальці раз по раз прилипають до них. Прагнучи

зберегти тонкий трос, я дотримуюся думки, що маслом троса не зіпсуєш. В результаті як лебідка, так і гідрологічні прилади рясно покриваються в’язким машинним маслом, приправленим до того

ж кіптявою від бензинового факела, який ми використовуємо для обігріву блоку лічильника.

Удвох з І. Д. дві з половиною години крутимо барабан лебідки, вибираючи трос з глибини трьох з

половиною кілометрів. Перша серія узята.

... Як багато захоплююче цікавого розповідає цей світ уважному оку дослідника. Про скільки

чудових речей розповідає вітер, лід, океан...


ПОДВИГ – НЕ ЗАСТРІЛИТИСЯ, з особистих нотаток П. Ширшова

З ранку була буденна «лихоманка» на роботі: дзвінки телефонів, папери, шифровки, телеграми. А

о 7 вечора мене викликали, і я дізнався: Женя арештована...

Веселу, усміхнену її чекали на березі ріки, і такою ж жвавою й веселою вона сіла до машини в

легенькій літній сукні. Серед чужих і ворожих людей.

Колись на крижині, в наметі, який загубився в заметілі і полярній ночі, я мріяв про велике

кохання, прислухаючись до завивань вітру. Я завжди вірив в це і чекав... Ось і домріявся– сивий

дурень, котрий в сорок з гаком років зберіг наївність хлопчиська. Слухай же, як свистить вітер в

тюремних ґратах... як виє він над дахом тісного барака, куди замкнули твою бідну Женю...

Незабаром ранок... Три місяці я все ж таки на щось сподівався, на диво, не зізнаючись собі, чекав, повернеться Женя... Скільки разів черговий дзвінок телефону передчуттям стискав серце– це

Женя, Женя дзвонить з дому, відпустили... Скільки разів, повернувшись вночі додому, обережно

входив до спальні: а раптом диво, може, вона удома, просто мені не сказали?!

Три місяці я добиваюся, щоб мені хоч щось сказали про неї, про її долю, і кожного разу натикаюся

на стіну мовчання. Ніхто нічого не говорить і, очевидно, не скаже.

Навіщо я все це пишу? Не знаю. Часу у мене попереду більш ніж достатньо... Я тримаюся... Я

повинен жити заради твоєї мами, заради тебе, Маринко. Але хай ніколи в житті тобі не доведеться

дізнатися, яка це мука – утриматися від найбажанішого виходу...

Хай ти ніколи не дізнаєшся, як важко відірвати руку від пістолета, яким став гарячим в кишені

шинелі.


ЗВАЛИЛИ НА ПЛЕЧІ КОЛОДУ, з книги І. Папаніна «Лід і полум’я»

До мене підійшли двоє молодих людей:

– Ви Папанін? Дозвольте нам оглянути полярну станцію? Ми гідробіологи з «Літке» Петро

Ширшов і Веніамін Богоров...

– Ну, раз ви учені, то дуже навіть бажано, щоб ви оглянули нашу станцію і висловили свою

думку...

Вони рушили по припаю до станції. Я подивився їм услід і несподівано навіть для самого себе

вигукнув:

– Стійте, братики, почекайте хвилинку!

Ширшов і Богоров зупинилися. Я продовжував:

– Що ж ви в порожні підете, коли всі ми до сьомого поту вже допрацювалися? Візьміть колоду і

віднесіть попутно на станцію.

Гідробіологи звалили на плечі здоровенну колоду і, згинаючись під її тяжкістю, побрели до

станції, провалюючись в рихлому снігу.

...Недаремно говорять, що світ тісний. Життя зіштовхувало мене з цими людьми безліч разів, а з

Ширшовим ми жили на Північному полюсі. Півтора десятиліття опісля академік П. П. Ширшов, член-кореспондент Академії наук СРСР В. Г. Богоров і я веселилися, згадуючи про цю найпершу

нашу зустріч. А тоді мені було не до сміху. Я не знаходив спокою: адже припай могло зламати в

будь-який день, і ми зазнали б відчутних втрат.


ЗБИРАВ ГЕРБАРІЙ ЛИШАЙНИКІВ, з книги Е. Кренкеля «RAEM – мій позивний»

Шістнадцять осіб на чолі з Отто Юлійовичем Шмідтом рушили до острова, який належало

описати для науки і нанести на карту.

Цей шлюпочний похід, за яким ми з цікавістю спостерігали з борту судна мовби повторював в

мініатюрі арктичну експедицію. Шлюпки йшли тріщинами і ополонками, насилу долаючи ці дві

милі.

Експедиція носила комплексний характер. Кожний з учених займався своєю справою – Ширшов

збирав гербарій мізерних лишайників, Стаханов з рушницею в руках відправився на пошуки

звірів. Хмизников зайнявся геологічними справами, Факидов – магнітними вимірюваннями.

Гаккель визначав точні координати острова...


ДОПИТЛИВІ ОЧІ, з листа К. Гемп М. Ширшовій в 1981 р.

Люди з яскраво вираженим характером не забуваються. Дякую Вам за пропозицію написати

спогади про Петра Петровича!

...Знайомство наше відбулося влітку в Архангельському інституті промислових досліджень, в

якому я виконувала обов’язки вченого секретаря... Мені було доручено ознайомити його з

роботами майбутньої експедиції.

Він був молодий, дуже молодий. Рум’яне обличчя, коротко обстрижене волосся, відкритий крутий

лоб, допитливі очі.


ОДИН З ФУНДАТОРІВ ФІТОГЕОГРАФІЇ, з кореспонденції В. Волинської «Ксенія Гемп і

нарком Ширшов»

У 1931 році Всесоюзний арктичний інститут направив на шхуні «Ломоносов» наукову експедицію

на Нову Землю і Землю Франца-Йосипа. Ксенію Петрівну Гемп попросили рекомендувати когось з

гідробіологів до загону відомого океанолога Г. В. Горбацького. Вона назвала «Петрика» і не

помилилася. Він зробив опис і дав характеристику фізико-географічних ознак водойм майже

недосліджених районів Арктики, вивчав прісноводі водорості, склав їх списки.

П. П. Ширшов працював в той час, коли область його досліджень лише формувалася як наука, і

він став одним з фундаторів фітогеографії.


ДРУЖИНУ ЗАБРАЛИ МОВЧКИ, з книги Е. Радзінського «Сталін»

На тлі ідеологічних погромів вже йдуть арешти. Забирають родичів сильних світу цього, щоб

галасливішим був арешт, щоб всі дізналися про те, що трапилося. І боялися.

Нарком морського флоту Петро Ширшов мав безліч титулів: академік, учасник експедицій на

Північний полюс, Герою Радянського Союзу. Його дружиною була тридцятирічна красуня актриса

Женя Гаркуша. Вони шалено кохали один одного.

У 1946 році її арештували. І не зважаючи на всі його титули, Ширшову навіть не сказали– за що.


ЦЕ ВСЕ – ВЕЛЕЛЮБНИЙ БЕРІЯ, з нарису М. Ширшової «Біографія П. П. Ширшова»

У жовтні 41 року в Москві почалася паніка, «великий московський драп». Німці стояли на

підступах до міста. ПеПе знову проситься до армії. Йому «допомагає» загальний переполох. Він

залишається один в Москві. В евакуацію до Красноярська виїжджає «Головпінвічморшлях», його

лабораторія океанології, його рідні.

Сталося так, що в цей час київська кіноактриса Женя Гаркуша, моя майбутня мама, їхала через

Москву на Північ у фронтові бригади. Зустрілися вони випадково на Кремлівській набережній. Я

все розумію. Складність заплутаного особистого життя і його, і її. Але трапилося те, що

трапилося. Вони покохали один одного. ПеПе пише: «Покохав за те, що залишилася вона зі мною, аби разом піти на фронт, ...покохав за те, що за витонченою зовнішністю я зустрів справжнього

друга, сміливого, життєрадісного і кохаючого».

21-го жовтня Ширшов одержує мандат Сталіна про те, що він призначається Уповноваженим

Державного Комітету оборони на Горьківської залізниці у справах евакуації.

...Женя їде разом з ПеПе.

На початку 42 року Ширшову пропонують їхати до Сан-Франциско у складі закупівельної комісії

по ленд-лізу. Він відмовляється, проситься до армії. Раптом отримує від Мікояна пропозицію

стати наркомом морського флоту. Це дуже відповідально і страшно. Він – не спеціаліст. Наркомат

перебуває в напівзруйнованому стані, і все це – в умовах війни. Його умовляє Женя, яка вже стала

його дружиною. Хоча в Сан-Франциско і йому, і їй було б краще і спокійніше. Проте вони навіть

уявити собі не могли, як можна поїхати, коли ворог біля Волги, коли йде така війна! А якби

поїхали, напевне, врятували б собі життя!

...Арешт мами – це, на жаль, її особисті стосунки з Берією. Вона була красунею і дуже

незговірливою. Попрацювавши в архіві КДБ, я точно уявляю собі цю історію.

...Чим далі спливаю я за течією життя, тим більша моя гіркота, що не співпали ми з ПеПе і з

мамою у часі. Поговорити не встигли!






«Призрачные миры» - интернет-магазин современной литературы в жанре любовного романа, фэнтези, мистики