Сакс Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

здається, вперше

художньо зображають нашу достопам’ятну старовину – «Запорізький собор в Новомоськовську».

БЕЗДОГАННО МАЛЮВАВ ОЛІВЦЕМ, з статті «Альбом Миколи Сакса» в журналі «Російське

мистецтво»

Про те, що М. Сакс був обдарованим майстром, а не лише людиною широкої і доброї душі,

свідчить, наприклад, відображений в альбомі пейзаж околиць його маєтку Андріївка. Бездоганно

володіючи технікою малюнка олівцем, художник точно передає пленер: річка, дерева, хащі – все

немов напоєне якимсь вологим і дивно свіжим повітрям.

ВСЕ НАЛЕЖАТИМЕ НАРОДУ, зі спогадів Г. Веремієнко, записаних І. Мостовим

М. Е. Сакса я знала добре, оскільки мені доводилося працювати в його будинку. У М. Сакса було

своє господарство. Перед революцією у нього було 25 десятин землі. Майже над ставком стояв

великий будинок (його називали «нові кімнати»), глиняний, на цегляному фундаменті, під

металевим дахом. У будинку налічувалося 12 кімнат.

Навколо будинку був сад з алеєю до ставу. В кінці алеї на ставі була купальня. Сад тягнувся і

уздовж ставка. Неподалік від будинку, розташованого в саду, стояв старий будинок, званий

«старими кімнатами», глиняний, під соломою.

Біля старого будинку знаходилася прибудова, також під соломою. У цій прибудові була велика

кімната з великим вікном на північ. У цій кімнаті і писав М. Сакс свої картини.

Під час революції він виїхав і, покидаючи будинок, сказав, що ми житимемо в ньому і що все

незабаром належатиме народу.

ПОЛОТНА ЗГОРІЛИ, зі спогадів І. Мостового

Багато полотен М. Сакса втрачено в бурхливі революційні роки. Напевно, останні дві картини

художника знаходилися в передвоєнні роки в приміщенні Магдалинівської середньої школи.

Одна – під назвою «Добре для бджіл» – справляла велике враження. У ній художник відтворив

тепле літнє небо, поле різноманітних польових квітів, з трохи помітним селом на горизонті.

На іншій картині, пам’ятаю, був переданий величний, романтичний гірський пейзаж.

Трагічна доля чекала ці дві картини. Безжальна, кістлява рука фашистської окупації не

пошкодувала їх. Вони згоріли разом з підпаленою німцями школою.

ПИСЬМЕННИК ЛИСТУВАВСЯ З ХУДОЖНИКОМ, з листа В. Синкевич упорядникам

повного зібрання творів І. Тургенєва

Оригінал листа (Тургенєва І. – Саксу М. – авт.) знаходиться у мене. Я одержала його після смерті

Зінаїди Василівни Монастирської, названої доньки М. Сакса. Удвох вони покинули Росію в 20-х

роках. М. Сакс помер ...в кінці 20-х років, а З. Монастирська емігрувала з Німеччини (Гамбург) до

Америки в 1950 році.

Оригінал листа М. Сакс зберігав в альбомі з оригінальними малюнками художників, в більшості,

членів пересувних виставок.

У цьому альбомі, який залишила мені пані З. Монастирська, було ще два інших листи І. Тургенєва,

також адресованих Саксу. У 1965 році вони були передані в Радянський Союз.

З. Монастирська розповідала мені, що в Росії М. Сакс жив переважно в Києві і в своєму маєтку під

Катеринославом.

РОЗДІЛИВ МАЄТОК МІЖ СЕЛЯНАМИ, з нарису М. Чабана «Співак української землі»

Полотна М. Сакса користувалися величезним успіхом в Паризькому салоні і в Лондоні, де він

виставляв виключно картини, написані ним в Індії і на острові Цейлон.

...Купецький рід Саксів, як встановив дослідник Віктор Клейст, походив з Німеччини. Сакси дуже

міцно пов’язали себе з українською землею. Дід художника – німецький купець Григорій Сакс –

оселився в Кременецькому повіті на Волині. Батько художника Едуард Григорович,

лютеранського віросповідання, закінчив курс наук медико-хірургічного факультету

Імператорського королівського університету у Відні і за наслідками іспиту в Імператорській

Санкт-петербурзькій медико-хірургічній академії був удостоєний звання лікаря. У тому ж році

Едуард (Едвард) йде на службу лікарем повіту в Полтавську губернію. У 1836 році батька

художника призначають інспектором Катеринославської лікарської управи.

Наступного року він був удостоєний Петербурзькою медико-хірургічною академією звання

медика-хірурга, а в 1842-му – призначений інспектором Тобольської лікарської управи.

Матір’ю художника була українка Пульхерія Матвіївна Булгарчик, православного віросповідання.

У сім’ї росло десять дітей: Софія, Марія, Лідія, Валеріан, Ераст, Владислав, Леонід, Олександр,

Володимир і Микола. Всі вони хрещені в православній вірі (батько, як ми пам’ятаємо, лютеранин).