Могилевский Феодосий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

страждання і духовну

битву, яку він вів, що іноді нам здавалося, що ми самі все це бачили, що не бабуся, а самі святі

розповідали нам про своє життя.

І ці прості ...бесіди виховували в нас чесність, працьовитість, чуйність і, найголовніше, – живу

віру в Господа нашого Ісуса Христа, в Його Пречисту Матір і святих догідників Божих.

Ось так ми й росли, виховувані строгістю, працею, любов’ю, розповідями про життя Святих і

добрим прикладом наших близьких.

...Часу після навчання у мене було досить і я почав збирати сільську молодь і учити її співати

народні, а потім церковні пісні. Зацікавилися. На співанки стали приходити хлопці, а за ними

потягнулися й дівчата. Взимку збиралися в школі, а влітку у когось в саду.

Потім стали співати в храмі. Всім це дуже сподобалося. У селі поменшало бійок, молоді хлопці

стали менше тягнутися до випивки. Бувало, навіть, що батьки приходили до мене зі скаргами на

своїх дорослих синів і просили, аби я напоумив їх.

Та і сам я полюбив село, в якому працював, полюбив дітей, хлопців і дівчат, і всіх селян. Однак

інша мрія вабила мене від цих прекрасних місць, – в мені окріпнуло бажання піти до монастиря.

Тільки там, здавалося мені, можливо служити Господу. І ...в 1902 році я відправився до Нілової

пустелі.

Ігумен прийняв мене ласкаво, про все розпитав – хто я, звідки, хто батьки мої, яка сім’я, чим я

займаюся. Довго говорив зі мною, а потім, небагато подумавши, сказав: «Ну, ось що я тобі скажу,

Феодосію, якщо через рік не передумаєш, то приходь. І якщо я ще буду живий, прийму тебе. А

зараз йди, учи свою дітвору. Можеш погостювати у нас тижнів два – подивишся, як ми живемо,

помолишся з нами». І благословив мене.

Я був невимовно радий, одержавши таке благословення, і, поклонившись в ноги ігуменові,

подякував йому за батьківську бесіду. Швидко пролетіли два тижні. Повернувшись до села, я

знову взявся за вчительську справу.

...Добігав кінця даний мені на роздуми рік. Коли настав час прощатися з дорогими мені дітьми і

молоддю, виникли сумніви: а чи правильно я роблю, що залишаю їх? Але бажання чернечого

життя пересилило прихильність до селян. І я відправився до місця свого нового служіння в Нілову

пустелю...

РОЗМОВЛЯВ ПРО ПОГАНЕ ЖИТТЯ, з пояснення Ф. Могилевського слідчому в листопаді

1932 р.

Селяни, що приходили, запитували, у тому числі й про колгоспне будівництво. Пам’ятаю випадок,

цікавилися, чи вступати їм до колгоспу? Я на це відповідав, що це справа безбожників, а я можу

відповідати лише на запитання, пов’язані з релігією.

Моя відповідь, звичайно, не могла задовольнити тих, хто питав. Але, в той же час, в колгоспи іти

не слід, як в безбожну організацію.

З духівництвом м. Орла я іноді розмовляв про погане наше життя за Радянської влади...

ПОЛІТИКУ ПАРТІЇ ВВАЖАВ НЕПРАВИЛЬНОЮ, з протоколу допиту Ф. Могилевського від

14 серпня 1941 р.

Солошенко: Розкажіть про свою антирадянську діяльність.

Могилевський: Я визнаю себе винним в тому, що неодноразово у присутності низки осіб з

середовища духівництва і віруючих в антирадянському дусі висловлював незадоволеність

політикою партії і радянської влади стосовно церкви. Вважав неправильною політику партії і

радянської влади і заявляв, що радянський уряд всупереч волі віруючих закриває церкви і

застосовує репресії до безневинного духівництва в цілях розгрому церкви.

Мені, який присвятив все своє життя церкві, було боляче це, у зв’язку з чим я так хворобливо

реагував.

НЕ НАКЛЕП, А ЩИРА ПРАВДА, з протоколу допиту Ф. Могилевського від 20 серпня 1941 р.

Солошенко: Слідству відомо, що ви наїжджих священнослужителів забезпечували

антирадянською наклепницькою інформацією про стан релігії в Радянському Союзі. Ви цю

розмову підтверджуєте?

Могилевський: Ні, не підтверджую. Правда, я в бесіді говорив, що більшість єпископів в СРСР

перебувають у в’язницях і засланнях, проте я вважаю, що це не наклеп, а, на моє переконання,

дійсний стан.

ЗДІЙСНЮВАВ АНТИРАДЯНСЬКУ АГІТАЦІЮ, зі звинувачувального висновку у справі №

3230 від 25 серпня 1941 р.

У НКДБ СРСР надійшли дані про те, що служитель релігійного культу Могилевський Феодосій

(Микола) Никифорович, в 1932 році засуджений, як організатор і керівник церковно-монархічної

групи, по відбутті покарання знов відновив антирадянську роботу, встановив злочинні зв’язки з

церковниками низки міст і проводив