Ковалевский Павел [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КОВАЛЕВСЬКИЙ Павло Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Психіатр, історик, публіцист, перекладач. Фундатор «Архіву психіатрії, нейрології і судової

психопатології» – першого психіатричного журналу на теренах Російської імперії (1893).

З родини священика.

Народився в 1850 р. (за іншими даними, в 1859 р.) в с. Петропавлівці Павлоградського повіту

Катеринославської губернії Російської імперії (нині – районний центр Дніпропетровської області

України).

Помер 17 жовтня 1931 р. в м. Льєжі (Бельгія). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Катеринославську духовну семінарію (1869), медичний факультет Харківського

університету (1874).

Працював викладачем, деканом Харківського (1877-1892), ректором Варшавського (1892-1897),

викладачем Петроградського (1899-1903), Казанського (1903-1906), Петроградського (1915-1917)

університетів, головним лікарем психіатричного і нервового відділення петроградського

Миколаївського шпиталю (1921-1924).

Член ради Російської національної спілки (1908).

Випускав «Журнал медицини і гігієни», «Російський медичний вісник», «Вісник ідіотії і

епілепсії», «Вісник душевних хвороб», був співредактором європейського психіатричного

журналу, що виходив в Німеччині.

Як вчений дебютував розвідкою «Про зміни чуттєвості шкіри у меланхоліків» (1877).

Потім настала черга книг «Психіатрія» (1885), «Загальна психопатологія» (1886), «Сифіліс

головного мозку і його лікування» (1890), «Мігрень і її лікування» (1893), «Пуерперальні психози»

(1898), «Судова психіатрія» (1896).

Перу К. також належать наступні доробки: «Керівництво з правильного догляду за душевними

хворими», «Судово-психіатричні аналізи», «Душевні хвороби для лікарів і юристів», «Психологія

статі», «Гігієна і лікування душевних і нервових хвороб», «Основи механізму душевної

діяльності», «Підручник психіатрії для студентів».

Не менш відомі історичні праці нашого земляка «Історія Малоросії», «Народи Кавказу»,

«Завоювання Кавказу Росією», «Історія Росії з національної точки зору», «Психіатричні ескізи з

історії».

К. – автор розвідок «Основи російського націоналізму», «Психологія російської нації»,

«Націоналізм і національне виховання в Росії».

Усього залишив після себе понад 300 книг, брошур, журнальних статей з різних питань психіатрії,

невропатології.

Перекладав Ф. Пінеля, Т. Мейнерта, К. Верніке.

Не сприйнявши більшовицької революції, емігрував до Бельгії (1925).

Що стосується особистого життя, то наш земляк втратив батька на другому місяці свого життя.

Серед друзів та близьких знайомих К. – В. Бехтерєв, І. Оболенський, Е. Андрузький, З. Гутніков,

М. Попов, Д. Франк, М. Країнський, І. Платонов, Я. Трутовський та ін.

***

НІ ІСТИНИ, НІ ЖИТТЯ,

з філософського кредо П. Ковалевського

Поза народністю ні мистецтва, ні істини, ні життя, нічого немає!

НАЦІОНАЛЬНИЙ – ЗНАЧИТЬ НАРОДНИЙ, з політичного кредо П. Ковалевського

Національна партія лише тоді буде національною, коли вона буде народною. Вона об’єднає

інтелігенцію і народ – основу нації, – а також інші національності. ...За цією партією підуть не

тільки православні, а й католики, магометани, – і росіяни, і поляки, і вірмени, і татари...

СВЯТЕ ПИСЬМО РОЗБЕЩУЄ, з брошури П. Ковалевського «Біблія і моральність»

Народ, релігія якого освячує і заохочує крадіжку і шахрайство, не має права розраховувати на

рівноправ’я з народами, релігія яких вважає ці діяння злочинами.

...Я завжди думав, що в ній (історії Старого Завіту – авт.) немає нічого священного – її приклади

не гідні наслідування, – її читати можна виключно для того, щоб так не робити, як там пишеться, –

а читання Біблії є аморальним і таким, що розбещує.

НА БЛАГО НАЦІЇ, з книги П. Ковалевського «Основи російського націоналізму»

У широкому сенсі націоналізм – духовне віяння, течія, ...що має на меті ...підняття і вдосконалення

блага даної нації. Це буде націоналізм масовий, партійний.

Але є націоналізм і особистий, індивідуальний, властивий природі кожної людини. Особистий

індивідуальний націоналізм– прояв пошани, любові і відданості до самопожертвування в

сьогоденні, шанування і схиляння перед минулим і бажання благоденствування, слави і успіху в

майбутньому тій нації, тому народу, до якого дана людина належить.

Націоналізм може