Голинкин Мордехай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Голинкин Мордехай [Справочник-дайджест] 17 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ГОЛІНКІН Мордехай


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: ізраїльський.

Диригент, хормейстер, режисер. Фундатор національної ізраїльської опери (1923).

З міщанської родини. Батько помер до народження сина.

Народився в 1875 р. в с. Ізлучистому Хортицького повіту Херсонської губернії Російської імперії

(нині – Софіївський район Дніпропетровської області України).

Помер 4 грудня 1963 р. в м. Рішон Лізіоні (Ізраїль). Похований на місцевому цвинтарі. На

надгробку івритом написано: «Мордехай Голінкін, син Мордехая. Засновник і диригент

ізраїльської опери. Помер 4 кислєва 5724 року у віці 88 років. Хай буде благословенна пам’ять

його».

Закінчив Варшавську консерваторію (1890-1896).

Працював хормейстером Ростовського, диригентом Пермського, хормейстером Рязанського

оперних театрів, диригентом оперного театру Петербурзького Народного Будинку, другим

диригентом Петроградського Маріїнського театру.

Постановник спектаклів «Мавка» О. Даргомижського, «Травіата», «Риголетто», «Аїда» (усі – Д.

Верді), «Гугеноти» Д. Мейєрбера, «Кармен» Ж. Бізе, «Жидівка» Ж. Халеві.

Фундатор інструментального квінтету «Зімра», з яким давав концерти єврейської музики по всій

Росії (1917).

Перу Г. належить книга «Храм мистецтва» (1927).

Ім’ям нашого земляка названа одна з вулиць м. Рішон Лізіон (Ізраїль).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – Х. Бялік, М. Дізенгоф, В. Валентинов, Ф. Варбург, Л.

Собінов, Я. Хейфец, А. Друянов, М. Лаврі, Д. Сінгер, А. Ейнштейн, Х. Вейцман, Ф. Шаляпін, І.

Равребе, М. Боголюбов та ін.

***

Я – НЕ ПТАШКА, з творчого кредо М. Голінкіна

Бесплатно тільки пташки співають.

ПРИЄМНО, ЩО ПАЛЕСТИНА МЕНЕ ПАМ’ЯТАЄ, з листа Ф. Шаляпіна М. Голінкіну

Дорогий Марку Марковичу! (так в Росії називали Мордехая Голінкіна– авт.). Спасибі, друг, за

дивного листа. Мені приємно, що Палестина і всі тамтешні євреї пам’ятають мене і мої пориви, які

я зробив щиро, від усієї душі. На жаль, я дуже серйозно захворів– розширення серця.


ВИ – ВЕЛИКИЙ ДИРИГЕНТ, з листа М. Боголюбова М. Голінкіну в 1932 р.

Дорогий, милий Марку Марковичу, безліч разів я думав про Вас, і думка перетягнути Вас до нас

не залишає мене ніколи... Ви, як великий диригент і людина залізної волі, могли б зараз в СРСР

зайняти одне з видних місць.


МІЙ ДІМ – ТУТ, з листа М. Голінкіна М. Боголюбову в 1932 р.

Я б з особливим задоволенням працював разом з моїми старими друзями, але, виконуючи Ваше

прохання бути відвертим, зізнаюся щиросердо, що я палестинський громадянин і тут мій дім. До

Росії я можу приїжджати лише на час сезону за умови гарантованого вільного повернення на

батьківщину...


ЩОСЬ ВИНЯТКОВЕ, з оцінки творчості М. Голінкіна Ф. Шаляпіним

Який чудовий диригент! Це щось виняткове.


ДОБРОДІЙНИЙ КОНЦЕРТ, з театральної афіші в Петрограді весною 1918 р.

21-28 квітня 1918 року концерті на користь Фонду утворення театру в Палестині за прихильної

участі Ф. І. Шаляпіна.


ВИНЯТОК, з кореспонденції Б. Хандроса «Шаляпін співає «Атікву»

Він (Голінкін М. – авт.) мріяв про те, щоб його оперний театр в Палестині став для євреїв таким

же символом, яким був вагнерівський театр для німців, «Ла Скала» в Мілані для італійців. І

Голінкін почав збір коштів.

З цією метою був задуманий концерт. Голінкін вирішив звернутися до самого Шаляпіна з

проханням виступити.... Метр, коли його просили виступити на якомусь добродійному вечорі, як

правило, відмовлявся: «Безкоштовно лише кішки співають». Проте для Голінкіна і майбутнього

палестинського театру він зробив виняток.

Великий зал Народного Будинку Петрограду напхом напханий. Квитки на всі 2500 місць

розпродані за підвищеними цінами. Розхапали і додаткові. Люди стояли в проходах партеру.

Ось на сцену вийшов величезного зросту чоловік в чорному фраку, зробив легкий уклін публіці,

дав знак акомпаніаторові, і зазвучала велична мелодія. Великий Федір Шаляпін співав на івриті

«Атікву»– сіоністський гімн, який став згодом гімном відродженої єврейської держави.

Концертна програма великого співака, окрім відомих творів з його репертуару, включала також

пісні на ідиш, зокрема пісню Енгеля «Лежить дитя в колисці».

Після закінчення концерту члени комітету, представники публіки разом з Шаляпіним піднялися на

сцену, і