Воронцов-Вельяминов Борис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ВОРОНЦОВ-ВЕЛЬЯМІНОВ Борис Олександрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Астроном. Автор першого в світі каталогу планетарних туманностей (1934). В астрономії існує

науковий термін «метод Воронцова-Вельямінова».

З дворянської родини. Батько, Воронцов-Вельямінов О., – інженер-залізничник.

Народився 1 (14) лютого 1904 р. в м. Катеринославі Російської імперії (нині – м. Дніпропетровськ,

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 27 січня 1994 р. в м. Москві РФ. Похований на Ваганьківському цвинтарі.

Закінчив Московський університет (1925).

Був співробітником Державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга (1924-1931),

державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга (1931-1941; 1950-1979), завідуючим

відділом Інституту фізики і астрономії (1941-1943).

Заслужений діяч науки РРФСР.

Член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР (1947).

Лауреат премії ім. Ф. О. Бредихіна АН СРСР (1962).

Нагороджений медаллю «За відкриття нових астрономічних об’єктів» Астрономічної ради АН

СРСР.

Спеціалізувався на нестаціонарних зірках, туманностях, галактиках, кометах.

Вперше вивчив розподіл газів в голові комети, довів наявність обертання кометного ядра (1930).

Запропонував метод визначення відстаней до планетарних туманностей (1933).

Визначив метод визначення температур їх ядер, розробив класифікацію видимих форм

планетарних туманностей, склав декілька каталогів цих туманностей.

Підтвердив існування поглинання в міжзоряному середовищі.

Відкрив 1200 систем «взаємодіючих» галактик.

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Галактичні туманності» (1935), «П. С. Лаплас»

(1937),

«Фундаментальний курс практичної астрофізики для університетів» (1940), «Нариси про Всесвіт»

(1947), «Нові зірки і газові туманності» (1948), «Позагалактична астрономія» (1972), «Нариси

історії астрономії в Росії» (1956), «Нариси історії астрономії в СРСР» (1960), «Позагалактична

астрономія» (1972).

Опублікував два атласи з фотографіями декількох сотень взаємодіючих галактик (1959; 1977).

Разом із співробітниками склав і опублікував детальний опис морфології 32000 галактик (1961-

1974.

В.-В. також – автор підручників, навчальних посібників, зокрема підручника для середньої школи

«Астрономія», який перевидавався 40 (!) разів.

Всього нашому землякові належить понад 600 наукових праць.

Залишив нащадкам В.-В. і свої щоденники «Через тернини до зірок».

Іменем вченого названо льодовик на Кавказі, а також малу планету №2916.

Серед друзів та близьких знайомих В.-В. – С. Всехсвятський, В. Амбарцумян, К. Фламмаріон, П.

Паренаго, Е. Мустель, В. Фесенков, В. Фединський та ін.

***

НЕ ЗРОЗУМІЛО,

з професійного кредо

Б. Воронцова-Вельямінова

Багато чого в розвитку світів нам не зрозуміло.

БЕЗМЕЖНИЙ, АЛЕ КІНЦЕВИЙ, з статті Б. Воронцова-Вельямінова «Чи є межа у світу і що за

нею?»

Нині, мабуть, мало хто з вчених допускає, що Всесвіт має межу – «стінку», в яку можна упертися.

Проте питання про те, чи вічний Всесвіт і які властивості простору, в якому ми живемо, можна

спробувати перевірити шляхом спостережень в Космосі.

У школі вивчають евклідовий простір, в якому дві прямі ніколи не перетинаються. Проте великий

математик Лобачевський показав, що може існувати і простір з іншими властивостями. Пізніше

Ейнштейн довів в своїй теорії відносності, що реальний фізичний, а не абстрактний простір,

заповнений матерією, може мати кривизну, обумовлену існуванням матерії. Вчений Фрідман, а за

ним інші математично розробили моделі всесвітів, що спираються на теорію відносності. Таких

моделей створено немало і більшість з них – це моделі безмежного, але кінцевого Всесвіту.

Поєднання безмежності і у той же час кінцевості пояснюють зазвичай на грубому прикладі кулі. У

неї немає меж для двомірної істоти, яка може пересуватися лише поверхнею кулі. В той же час

розмір поверхні кулі кінцевий. Розміри кулі можуть збільшуватися, зменшуватися чи пульсувати,

залишаючись кінцевими.

Властивості кінцевого Всесвіту теоретично залежать від середньої щільності речовини в ній, від

однорідності цієї щільності від місця до місця. Звертаючись до спостережень, ми можемо вивчати

тільки частину Метагалактики, яку