Брежнев Леонид [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

БРЕЖНЄВ Леонід Ілліч

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Державний і політичний діяч.

З міщанської родини. Батько, Брежнєв І., – вальцювальник Дніпровського металургійного заводу.

Народився 19 грудня 1906 (1 січня 1907) р. в с. Камінському Романківської волості

Катеринославського повіту Катеринославської губернії Російської імперії (нині – м.

Дніпродзержинськ Дніпропетровської області України).

Помер 10 листопада 1982 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований біля Кремлівської

стіни.

Закінчив Курський землевпорядно-меліоративний технікум (1927), Дніпродзержинський

металургійний інститут (1935).

Був землевпорядником у Білорусії, на Курщині і Уралі (1927-1931), інженером Дніпровського

металургійного заводу (1931-1933), директором змінного робітничого факультету Кам’янського

металургійного інституту (1933-1935), директором Дніпродзержинського металургійного

технікуму (1936-1937), завідувачем відділу (1938-1939), секретарем (1939-1941)

Дніпропетровського обкому КП(б)У, політруком Закавказького фронту (1942-1943), начальником

політуправління 4-го Українського фронту (1943-1946), першим секретарем Запорізького (1946-1947), Дніпропетровського (1947-1950) обкомів партії, ЦК Компартії Молдавії (1950-1952),

секретарем ЦК КПРС (1952-1953), начальником Політуправління Військово-Морських Сил,

заступником начальника Головного політичного управління Радянської Армії і Військово-

Морського Флоту (1953-1954), другим (1954-1955) і першим (1955-1956) секретарем ЦК Компартії

Казахстану, секретарем ЦК КПРС (1956-1960), головою Президії Верховної Ради СРСР (1960-

1964), генеральним секретарем ЦК (КПРС (1964-1982).

Лауреат Ленінської премії «За зміцнення миру між народами».

Лауреат Ленінської премії з літератури (1980).

Чотириразовий Герой Радянського Союзу.

Герой Соціалістичної Праці.

Маршал Радянського Союзу (1976).

Учасник змови по усуненню від влади М. Хрущова (1964).

За часів Б. в СРСР активно розвивалося житлове будівництво (зведено майже 50 відсотків

житлового фонду країни), медичне обслуговування, освіта, аерокосмічна, автомобільна,

нафтогазова і військова промисловість.

В той же час, втягнувшись в гонку озброєнь, Радянський Союз почав витрачати на військові цілі

недозволенно великі засоби в збиток цивільним секторам економіки. У країні почав відчуватися

гострий брак товарів народного споживання і продуктів харчування, в столицю потягнулися

«продовольчі потяги» з провінцій.

Б. пригнічував інакомислення як в СРСР, так і Польщі, в Чехословаччині (1968); серйозною його

помилкою стало і введення радянських військ до Афганістану (1980).

З кінця 1980-х в СРСР спостерігався культ особи Б.

До 100-річчя з дня народження нашого земляка у Росії знято документальний чотирисерійний

фільм «Брежнєв» (2006).

У м. Дніпропетровську на площі 80-річчя Дніпропетровської області встановлено бюст видатного

земляка (2012).

Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Суслов, В. Молотов, Г. Цуканов, А. Мікоян, В.

Щербицький, Ю. Андропов, К. Черненко, А. Громико, О. Шелєпін, М. Підгорний, О. Косигін, М.

Горбачов та ін.

***

СИЛЬНИЙ БІК,

з життєвого кредо Л. Брежнєва

Мій сильний бік – це організація і психологія.

РИЗИКОВАНА ГРА, зі спогадів Г. Кіссінджера

Якось він підвів мене до чорного «каділлака», який Ніксон подарував йому рік тому. Сам сів за

кермо. І ми помчали з великою швидкістю вузькими звивистими сільськими дорогами, так що

можна було лише молитися, щоб на найближчому перехресті з’явився якийсь поліцейський і

поклав край цій ризикованій грі.

Щоправда, це було неймовірно, бо, якщо тут, за містом, і був дорожній поліцейський, він навряд

чи наважився б зупинити машину Генерального секретаря партії.

СМЕРТЬ ДОВГО ОБХОДИЛА, з кореспонденції О. Шиманського «Особисто від Леоніда

Ілліча»

22 січня 1969 року офіцер радянської армії Віктор Ільїн здійснив спробу замаху на життя

Брежнєва. Невдалу. Доля сприяла Брежнєву і раніше, коли у лютому 1961 року літак, яким він

летів до Африки, збили французькі винищувачі. Але Ілліч уцілів.

Генсек, на відміну від тих, у кого він відібрав життя у розквіті сил, пережив інфаркт у грудні 1974, зупинку серця у липні 1978, інсульт у березні 1982 та помер через кілька днів після інфаркту у

листопаді 1982 року. Просто віджив своє і помер у стані