Блаватская Елена [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

жахливу примару. Вони кричали, хиталися, бігали по кімнаті, піднімали

руки, мовби відбиваючи удари невидимої зброї. При цьому не звертали уваги на нетерплячі

запитання, а незабаром у корчах впали на підлогу і померли в жахливій муці.

На їхніх тілах не було ні ознак паралічу, ні зовнішніх поранень, однак, що дивно, на них були

численні темні плями і довгі смуги на шкірі, схожі на удари і порізи холодною зброєю, але без

порушення. Розтин виявив під шкірою згустки зсілої крові. Ця подія викликало суспільне

збудження; проте влада не в змозі розгадати цю таємницю».

ДОТОРКНУТИСЯ ДО КРАЮ ЇЇ ОДЯГУ, із зізнання М. Ганді

Я був би більш ніж задоволеним, якби міг доторкнутися до краю одягу мадам Блавацької.

ЯК НЕ З’ЇХАТИ З ГЛУЗДУ, з «Щоденників» Л. Толстого

18 квітня (1884 р. – авт.)

Обідав мирно, заснув. Пішов ходить. Львов розповідав про Блавацьку, переселення душ, сили

духу, білого слона, присягання новій вірі. Як не з’їхати з глузду за таких вражень?

ЗВИНУВАЧУВАЛИ В ШПИГУНСТВІ, з розвідки Ч. Ледбітера «Як до мене прийшла теософія»

Блавацьку часто звинувачували в обдурюванні ті, хто не любив її або боявся. Вороги вважали її

причетною до шахрайства, підробок і всіляких подібних речах. Всі, хто повторюють подібний

наклеп, ніколи не бачили її особисто, і я наважуся сказати, що будь-хто з них, побудь він в її

товаристві протягом години, відразу б усвідомив безгрунтовність своїх звинувачень.

Говорили навіть, що вона російська шпигунка. Якщо й була колись на цій землі особа, абсолютно

непридатна для шпигунської роботи, то цією особою була мадам Блавацька. Вона не могла б

підтримувати необхідного обману й впродовж десяти хвилин– її відразу б видала її майже

первісна прямота.

ВДОВИЦЯ ЗА ЖИВОГО ЧОЛОВІКА, з книги Н. Мері «Особисті мемуари О. П. Блавацької»

Мадам Блавацька, поза всяким сумнівом, вважала себе вдовицею. Вона думала так багатьох років.

Вс. С. Соловйов цитує її лист, опублікований в січні 1886 року: «Близько восьми років тому я

натуралізувалася і стала громадянкою Північно-американських Сполучених Штатів, унаслідок

чого втратила всі права на щорічну пенсію в 5000 рублів, яка належить мені, як вдовиці вищого

російського сановника».

На це Соловйов дав наступну примітку: «Що скаже скромний і поважний, ще й понині здоровий

старик М. В. Блаватський, коли дізнається, що він «вищий російський сановник» і що його вдова

за його життя, повинна одержувати цілих 5000 рублів щорічної пенсії! Яка іронія долі!».

ЗНЕСЛАВИЛИ ДАРЕМНО, з некрологу нью-йоркської газети «Трібюн»

Навряд чи ще на яку-небудь жінку наших днів звели стільки наклепів й так знеславили, як пані

Блаватську. Проте, хоча вона й постраждала від злосливості і невігластва, існує багато ознак того, що справа її життя себе виправдає, вистоїть й ще послужить добру.