Антощенко Лаврентий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Антощенко Лаврентий [Справочник-дайджест] 17 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

АНТОЩЕНКО Лаврентій Євтихійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. В чернецтві – Леонід (1888). Зарахований до лику святих Російською Православною

Церквою (2002).

З селянської родини.

Народився 6 (19) серпня 1872 р. в с. Маломиколаївці Бахмуцького повіту Катеринославської

губернії Російської імперії (нині – Петропавлівський район Дніпропетровської області України).

Розстріляний більшовиками 7 січня 1938 р. у в’язниці м. Йошкар-Олі Марійської АРСР СРСР

(нині – Республіка Марій Ел РФ). Місце поховання – не відоме.

Отримав домашню освіту.

Був ченцем, ієроченцем Свято-Троїцької Сергієвої Лаври Московської єпархії (1888-1895),

скарбником Чудового монастиря (1895-1908), керівником двору Пекінської місії в Санкт-

Петербурзі (1908-1927), єпископом Переславль-Залєським, вікарієм Владімірської єпархії (1927-

1930), єпископом Олександрівським, вікарієм Володимирської єпархії (1932), єпископом

Кунгурським (1934-1935), єпископом Марійським (1937).

За «відмінно-старанну і корисну службу Церкві Божій» нагороджений наперсним хрестом (1913).

Уперше заарештований за «церковну діяльність» (1922) і провів у в’язниці місяць.

Удруге заарештований за «антирадянську діяльність, протидію заходам влади, зберігання

контрреволюційної літератури, провокації масових безладів на грунті поширення чуток про

закриття церков» (1930) і засуджений до 5 років позбавлення волі. Покарання відбував в

Пінюгінських концтаборах Кіровської області СРСР (1930-1932).

Утретє заарештований за «активну церковну діяльність» (1932) і засланий в м. Балахна

Нижньогородської області (1932-1933) і м. Сенгілей Ульянівської області СРСР (1933-1934).

Учетверте заарештований за «контрреволюційну діяльність і створення церковно-фашистської

організації» (1937). Сталінською «трійкою» засуджений до розстрілу.

Посмертно реабілітований (1989).

У м. Йошкар-Ола (РФ) встановлено пам’ятник нашому землякові (2008).

День пам’яті – 25 грудня (7 січня).

Серед друзів та близьких знайомих А. – С. Страгородський, Д. Ремов, А. Жадановський, А.

Олександров, В. Богоявленський, С. Савельєв, І. Фігуровський та ін.


***

НЕ ВТРАЧАТИ НАДІЇ

, з життєвого кредо Л. Антощенка

Хай бояться і тремтять за своє майбуття ті, хто втратив надію.


ДОЗВОЛЬТЕ ПЕРЕПОЧИТИ, з супліки Л. Антощенка В. Богоявленському від 21 березня 1910

р.

Зважаючи на виклик мене до Санкт-Петербурга для заняття посади настоятеля Пекінського

місіонерського подвір’я покірно прошу Вашого Високопреосвященства дозволити мені місячну

відпустку до остаточного затвердження мене на цій посаді і пересилки моїх документів з

Московської Духовної консисторії.


ВИЯВЛЯЄ ЧЕРНЕЧУ СЛУХНЯНІСТЬ, з посвідчення А. Жадановського, виданого Л.

Антощенкові

Цим засвідчую, що ієродиякон Леонід призначений настоятелем Пекінського місіонерського

подвір’я до Петербургу не на власне прохання, а за пропозицією, так що в даному випадку він

демонструє чернечу слухняність, а в Чудовому монастирі він завжди може бути бажаним

насельником.


ПРОСИМО ОЧОЛИТИ «ДВАДЦЯТКУ», з протоколу засідання загальних зборів парафіян від

26 листопада 1922 р.

Враховуючи заслуги архімандрита Леоніда як голови колишнього складу двадцятки, які

проявилися в його тактовності і адміністративній твердості, особливо при вилученні церковних

цінностей ...просити отця Леоніда очолити новообрану двадцятку.


КОНТРРЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НЕ ПОМІЧАВ, з показань Л. Антощенка на допиті 1

лютого 1930 р.

Контрреволюційної діяльності в своїй єпархії не помічав, був пов’язаний з духівництвом лише

службовими питаннями.


НІЧОГО НЕ ПОТРЕБУЮ, з послання Л. Антощенка духовним чадам від 31 березня 1934 р.

Я, дякуючи Богові, поки здоровий і благодушний. Завдяки турботам старих друзів ні чого не

потребую.

...Ніхто і ніщо не порушує тут моєї самоти. Як і раніше, щодня відвідую храм Божий, де згадую

молитовно вас усіх.


КІНЦЕВА МЕТА – ЯСНА, з послання Л. Антощенка духовним чадам від 1 вересня 1934 р.

Дорога, якою нам належить йти, вже чудово уторована. Кінцева мета ясна, і добрі результати

забезпечені. Залишаймося благодушними і вірними.


ЄПІТРАХІЛЬ З РУШНИКА, з книги С. Савельєва «Далекий шлях»

У баракові стояла повна тиша. Зненацька, рівно о 12 годині (1930 р. – авт.), пролунав співучий

голос: «Неділя Твоя, Христу Спасе, янголи співають на небесах, і нам дозволь чистим серцем Тебе

славити. Миттєво зі всіх кінців бараку люди рушили на голос.

Співав священик (Антощенко Л. – авт.) і навіть у відповідному вбранні. На ньому були фелонь з

простирадла і єпітрахіль з рушника...

З великим піднесенням проспівали Великодний канон і стихарі Великодня.

ЗА ЗАСЛУГИ – НАПЕРСНИЙ ХРЕСТ, з статті «Єпископ Марійський Леонід (Антощенко)»

У 1911 році отцю Леоніду доручили будівництво храму Пекінської місії в Петербурзі... З

почесною справою отець справлявся успішно: вже до осені того ж року було збудовано нижній

храм в ім’я Архістратига Божого Михайла... Після молебню віруючі, на знак визнання заслуг о.

Леоніда, подарували йому золотий наперсний хрест з прикрасами.

14 серпня 1913 року єпископ Інокентій освятив престол на честь Різдва Христового у верхньому

храмі місії, а до 1914 року спорудження церкви і прилеглих до неї будов було завершено

повністю.

Свідоцтвом довіри до ієромонаха Леоніда (Антощенка) були й інші відповідальні доручення: 3

серпня 1913 року він освячував каплицю в ім’я Спаса Нерукотворного на території Московського

подвір’я Пекінської Духовної місії, а 18 жовтня 1914 року тут же брав участь в освяченні храму.

Одним з завдань стало будівництво в 1915-1916 рр. церкви в Харбіні, де також перебувало

подвір’я Пекінської Духовної місії. Проте унаслідок революції, що розпочалася в Росії, ця робота

не була завершена.

З грудня 1912 року при Петербурзькому подвір’ї діяла церковнопарафіяльна школа, де ієромонах

Леонід проводив з людьми пастирські бесіди, займався з ними церковним співом. При подвір’ї

були влаштовані також притулок для китайських дітей, що навчалися в Петербурзі, довідкове

бюро для тих, хто відправлявся на Далекий Схід, школа півчих, книжковий склад з китайськими

книгами і бібліотека. Тут же розташовувалося «Товариство тверезості», діяльність якого була

особливо важливою у зв’язку з тим, що Подвір’я знаходилося в районі «за перевагою з робочим

населенням; пияцтво, розпуста, неуцтво та інші темні явища... указували на необхідність розвитку

релігійно-просвітницької діяльності».


РОЗСТРІЛЯЛИ НА РІЗДВО, з статті «Владика Леонід» на інтернет-сайті mari.eparhia.ru

Прибувши до Марійської республіки, владика Леонід поселився при церкві Різдва Пресвятої

Богородиці в с. Семенівка, поблизу м. Йошкар-Ола. Тут його і заарештували 21 грудня 1937 року.

На час слідства владика кинули до міської в’язниці.

22 і 27 грудня відбулося два допити. Винним він себе ні в чому не визнав.

29 грудня 1937 року трійка НКВС засудила владику Леоніда до розстрілу. Вирок було виконано в

день свята Різдва Христового.


ГІПСОВА «ШУБА» ДЛЯ АНТОЩЕНКА, з кореспонденції О. Одноколенка «Монументально»

Усе змішалося в майстерні народного художника Росії Андрія Ковальчука... Бог смерті Танат став

плішивим дідуганом і тепер відпочивав, спершись на розкинуті крила. Крізь погляд інквізитора

летів назустріч минулим перемогам Бронзовий Вершник – генерал Єрмолов. І прокидався

змучений баченнями Гоголь, і безсоромна дочка Єви виробляла еротичні па з позолоченим

яблуком, ...а герцогиня Альба – в черговий раз намагалася спокусити Франсиско Гойю.

Але той дивився в простір – туди, де ще тільки зароджувалася приваблива потворність «Капрічос»

і де майбутній академік Іван Губкін, який став для нафтовиків таким же символом,, як Ленін для

комуністів, пильно видивлявся контури Самотлора, навіть не підозрюючи, що на початку третього

тисячоліття баррель передбаченої ним великої нафти коштуватиме сто тридцять доларів, а то й

дорожче.

...В цей час форматори одягали в гіпсову «шубу» скульптуру Леоніда Антощенка – єпископа

Марійського, розстріляного під Різдво 1938 року. Пам’ятник буде поставлено в Йошкар-Олі. А

поруч копошилися мамонти...

Все змішалося в майстерні скульптора. Справа звичайна.


НЕБЕСНИЙ ПОКРОВИТЕЛЬ МАРІЙ ЕЛ, з замітки П. Протасова «Леонід Маркелов

запропонував пересунути день міста»

На площі Оболенського– Ноготкова в Йошкар-Олі пройшла церемонія офіційного відкриття і

освячення пам’ятника єпископові Марійської єпархії священномученикові Леоніду (Антощенко), в

якій взяли участь керівники республіки і члени уряду, представники громадськості і парафіяни.

Звертаючись до присутніх, президент Леонід Маркелов відзначив значну роль пастиря в служінні

православній вірі.

– І сьогодні його світлий образ живе в серцях людей, а сам він за правом є духовним небесним

покровителем Йошкар-Оли і республіки Марій Ел,– відзначив Маркелов.

Глава республіки запропонував надалі відзначати День міста саме в день народження єпископа– 6

серпня.