Эшколь Леви [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

Херута Менахем Бегін з проханням

про поховання в Ізраїлі праху Жаботинського, Ешколь порекомендував уряду відгукнутися. І в

липні, через 24 роки після смерті, прах перевезли до Єрусалиму і поховали на горі Герцля.

ТИХОЮ САПОЮ, з статті Е. Ганора «Ніщо не нове під Місяцем»

Прем’єр-міністром призначили Леві Ешколя, який віддав портфель міністра фінансів Пінхасу

Сапіру. Сам Ешколь узяв під своє крило також і міністерство оборони.

Цей факт Моше Даян і Шимон Перес розцінили однозначно: той не дозволить їм підібратися до

ключових державних постів. Розгніваний Даян поривався вийти зі складу Кнесету і з партії, голосно брязнувши дверима, проте після особистої бесіди з Ешколем передумав і залишився на

мало почесному посту міністра сільського господарства.

А що Старий? Він так і не зміг забути і пробачити Лавону історію з провалом операції в Єгипті. І

продовжував нацьковувати Ешколя, відновити розслідування..., проте Ешколь ...не бажав потурати

Бен-Гуріону ні в чому. Зрозуміло, це дратувало Старого, він не міг змиритися з тим, що Ешколь

його ігнорує.

Кінець терпінню настав, коли Ешколь як жест примирення з радикальним рухом «Херут» під

керівництвом Бегіна перевіз до Ізраїлю прах Зеєва Жаботинського і організував пишну державну

церемонію перепоховання, а потім вирішив об’єднати МАПАЙ з партією «Ахдут а-авода».

У жовтні 1964 року Бен-Гуріон в категоричній формі зажадав від Ешколя відновити розслідування

у справі Лавона, а оскільки Ешколь знову відмовив, Старий став добиватися скликання з’їзду

партійного Центру– мовляв, хай там всі й вирішать. Ешколю довелося здатися.

Але він не призначив нове розслідування проти Лавона. У грудні 1965 року він просто оголосив...

про власну відставку.

Бен-Гуріон відмовився від ідеї скликання з’їзду. І він сам, і Ешколь розуміли, що час розставити

крапки над «i» як в справі Лавона, так і в своїх взаєминах. Вийшло це у них погано. І коли в

лютому 1956-го на партійній конференції Ешколь, виставивши свою кандидатуру на пост

очільника уряду проти кандидатури Бен-Гуріона, отримав перемогу, Старий зрозумів, що його час

у великій політиці добіг кінця.

«БІТТЛЗ» ЄВРЕЇВ РОЗБЕЩУЄ, з розвідки А. Монро «Відомі люди на ізраїльських грошових

знаках»

Під час каденції Ешколя НВП Ізраїлю зростав стабільно в темпі 10% на рік.

Його заслугою є також створення надійної водної інфраструктури і забезпечення держави водними

ресурсами.

...Говорять, що це він з ідеологічних міркувань не пустив до Ізраїлю групу «Біттлз», сказавши, що

не дасть «розбещувати чужою ідеологією ізраїльську молодь».

НЕГЕРОЇЧНИЙ ГЕРОЙ, з рецензії М. Горєліка «Марк Зайчик і його «Мір’ям, Леві і велика

війна»

Зайчик обрав для своєї книги невиграшного, негероїчного героя. Ешколь – можливо,

найнепомітніший глава Ізраїлю. Начисто позбавлений блиску, який був у його попередника Бен-

Гуріона і тих, хто успадковував Ешколя на цьому високому посту. І оратором був ніяким... У

літературі, присвяченій Шестиденній війні, про нього зазвичай згадують як про людину слабку, безбарвну, нерішучу.

Усі роки свого прем’єрства Ешколя гостро критикували: усередині країни і на міжнародному полі, зліва і справа, з боку тих, кого вважав своїми, і, природно, з боку політичних супротивників. У

останні дні перед війною загальна незадоволеність досягла рівня шквалу. Ешколь виявив стійкість, терплячість, не поспішав ухвалювати рішення. Це багатьох обурювало: чого він чекає,

бомбардувань Тель-Авіва?! Народ в ньому розчарувався, народ марив вождем.

Вождем Ешколь не був. І бути не бажав.

Він перебував у ситуації тотального тиску, переживав почуття жахливої самоти. Зрештою все

зробив правильно, пройшовши лезом бритви...

Після війни став, звичайно, національним героєм, але це вже потім...

ДАВ ОДКОША ВАШИНГТОНУ, з кореспонденції І. Федюшина «Моссад причетний до

вбивства Джона Кеннеді?»

Білий дім не завжди був таким поблажливим, як нині, до ядерної програми Ізраїлю. Президент

Кеннеді, наприклад, був не в захваті від створення Ізраїлем своєї атомної зброї, до того ж із

матеріалів французького ядерного реактора, вкраденого у США. Він вважав, що Ізраїль може

втягнути світ у ядерний конфлікт, наслідки якого виявляться непередбачуваними.

…Ізраїльські спецслужби отримали інформацію, що Джон Кеннеді дав розпорядження

американському послу в Тель-Авіві відвідати 16 червня 1963 року президента Ізраїлю Давида