Сетницкий Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

СЕТНИЦЬКИЙ Микола Олександрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Економіст, філософ, публіцист, поет. Псевдоніми – А. Остромиров, Кононов, Коновалов, Узелков, Гежелинський.

З дворянської родини. Батько, Сетницький О., – фабричний інспектор.

Народився в 1888 р. в м. Ольгополі Волинської губернії Російської імперії (нині – Чечельницький

район Вінницької області України).

Розстріляний більшовиками 4 листопада 1937 р. в одному з енкавеесівських застінків м. Москви.

Похований в братській могилі Донського цвинтаря.

Закінчив Петроковську класичну гімназію (1908), навчався на відділенні східних мов (1908-1909), закінчив юридичний факультет (1909-1914) Петербурзького університету.

Працював економістом і статистиком низки державних установ (1913-1919), викладачем

Одеського університету (1919-1920), заступником завідувача (1920-1921), завідувачем Одеським

губстатбюро (1921-1922), секретар Концесійного комітету РРФСР (1922), співробітником відділу

торгівлі Всеросійської ради народного господарства (1923-1924), Комісаріату пошти і телеграфі

(1924-1925), економічного бюро КВЖД (1925-1929), викладачем Харбінських юридичного

факультету (1925-1934) і політехнічного інституту (1931-1935), співробітником Комісії з евакуації

(1935), планового відділу Московської Казанської залізниці (1935-1936), старшим науковим

співробітником Інституту світового господарства і світової політики (1936-1937).

Друкувався в «Вістях юридичного факультету в Харбіні», «Віснику Маньчжурії», «Економічному

бюлетені Китайсько-східної залізниці».

Перу нашого земляка належать наступні книги: «Статистика, література і поезія. До питання про

план дослідження» (1922), «Капіталістичних лад в зображенні М. Ф. Федорова» (1926), «Микола

Федорович Федоров (Біографія)», «Російські мислителі про Китай (М. Федоров і Вл. Солойов)»

(обидва – 1928), «Організація світовпливу», «Про кінцевий ідеал» (обидва – 1932), «СРСР, Китай і

Японія», «Вістря світової кризи» (обидва – 1933).

С. також автор доробків «Порівняльний баланс зовнішньої торгівлі Маньчжурії», «Зовнішня

торгівля П. Маньчжурії», «Світовий ринок оліїстих», «Порт-дайрен»

Всього він опублікував 49 робіт на економічні теми.

Емігрував до Китаю (1925), проте повернувся (1935). Через два роки заарештований «за зраду

Батьківщини і шпигунство на користь Японії» і Військовою колегією Верховного суду СРСР

засуджений до вищої міри покарання (1937).

Того ж року до 8 років сталінських концтаборів була засуджена і дружина нашого земляка О.

Сетницька (Дубяго).

Обоє реабілітовані «за відсутністю складу злочину» (1956).

Серед друзів та близьких знайомих С. – М. Бердяєв, М. Лосський, Л. Пастернак, М. Устрялов, В.

Муравйов, О. Горський, Є. Яшнов, В. Катаєв, С. Бекнєв, Е. Багрицький, Ю. Олеша, В. Савельєв та

ін.

***

ОСТАННЄ ЗАВДАННЯ

, з філософського кредо М. Сетницького

Ідеал, за самим своїм сенсом є межове, останнє і найбільше завдання, до якого прагне людство.

ДО ЧОРНОЇ ПРІРВИ НЕБУТТЯ, уривок з книги М. Сетницького «Про кінцевий ідеал»

Усі, хто свідомо стане на ці шляхи передвказаного нам перетворення світу, будь то окремі особи, групи, класи, суспільства, організації чи держави – всі вони стануть центрами тяжіння для всіх сил

життя і рано чи пізно переможуть світ ні для кого не образливою перемогою життя.

...Проти есхатологічних побудов «земного раю» й ідеалів «кінцевого вдосконалення» необхідно

виставити теж есхатологічні побудови більшої сили, прямоти і продуманості, ніж нігілістичні і

суперечливі побудови «нескінченного вдосконалення», котрі насправді ведуть до «довершеного

кінця», до чорної прірви небуття.

...Ідеал не є, не може і не повинен бути чимось безформним, безмірним і безмежним, як ми б

сказали – апейротичним. У цьому випадку ми мали б перед собою щось потворне, що не має і не

може мати імені, і якщо може вабити і захоплювати, то лише шляхом обману і підміни.

...Елементарні спроби сумістити дійсність та ідеал дають підставу говорити про невловимість

другого і різниця і розділення між ними за цієї видимої недосяжності вселяють думку про

непрохідну між ними безодню.

...Сучасна техніка вже має сили, здатні без особливих зусиль знищити людство і особливо більш

довершені і «культурні» шари його (населення міст). Питання саме в тому й полягає: куди

направити ці сили, ...які готові звалитися на світ і задавити людство? Що повинне бути зроблене, аби та влада, яка вже перебуває в руках людини, послужила їй для блага, для порятунку, а не для

загибелі? І в чому це благо?

У ХАРБІНІ МЕНЕ ЦЬКУВАЛИ, з автобіографії М. Сетницького від 31 серпня 1936 р.

У жовтні 1925 р. перебрався до Харбіну. Я слабо уявляв собі становище в м. Харбіні, коли їхав

туди.

...У 1929 р. ..я був звільнений китайськими властями, а оскільки запізнився з від’їздом з Харбіну, то мені загрожував ув’язнення до концентраційного табору. Врятувала мене від цього тяжка

хвороба (тиф).

...У перші роки після приїзду мене, як професора, що приїхав з СРСР, вельми енергійно цькували, звинувачуючи в «червоній пропаганді».

...Я був звільнений з юрфаку китайськими властями, які захопили цю установу, але опісля ...був

поновлений. Останніми роками я звів свою роботу в цій установі до можливого мінімуму,

читаючи курс економічної географії СРСР.

У 1935 р., в березні, разом з продажем дороги був звільнений, а потім, у липні евакуйований до

СРСР.

РОЗВІДНИК КРЕМЛЯ, з характеристики М. Сетницького, виданої керівництвом Китайсько-

східної залізниці

Стосовно діяльності М. О. Сетницького, можна сказати наступне: М. О. Сетницький відряджався

на Китайсько-східну залізницю з Москви як дуже енергійна людина. У його завдання входило,

служачи на залізниці, вести лінію економічної розвідки, що він і робив до останнього часу.

Сетницький поза сумнівом видатна людина – величезної працездатності і великих знань. Справу

економічного шпигунства він поставив зразково. Він у курсі всіх господарських планів Японії в

Маньчжурії, в Монголії і в Китаї.

Як учений користується великою популярністю в Англії, у Франції і в Америці. Його праці

перекладені багатьма мовами.

АРЕШТУ ПІДЛЯГАЮТЬ УСІ БЕЗ ВИНЯТКУ, з наказу по НКВС СРСР № 0059316 від 20

вересня 1937 р.

Органами НКВС враховано до 25000 чоловік, так званих «харбінців» (колишні службовці

Китайсько-східної залізниці і реемігранти з Маньчжоу-Го), які осіли на залізничному транспорті і

в промисловості Союзу.

Агентурно-оперативні матеріали показують, що ...харбінці, в переважній більшості, складаються з

колишніх білих офіцерів, поліцейських, жандармів, учасників різних емігрантських шпигунсько-

фашистських організацій тощо. У переважній більшості вони є агентурою японської розвідки, яка

впродовж ряду років направляла їх до Радянського Союзу для терористичної і шпигунської

діяльності.

НАКАЗУЮ:

1. З 1-го жовтня 1937 р. приступити до широкої операції по ліквідації диверсійно-шпигунських і

терористичних кадрів харбінців на транспорті і в промисловості.

2. Арешту підлягають всі харбінці.

5. Слідство у справах заарештованих харбінців вести з таким розрахунком, щоб в найкоротший

термін повністю викрити всіх учасників диверсійно-шпигунських і терористичних організацій і

груп.

8. Після затвердження списків НКВС СРСР і прокурором Союзу вирок приводити до виконання –

НЕГАЙНО.

11. Операцію по харбінцям завершити до 25 грудня 1937 р.

МЕНІ НІЧОГО НЕ ВІДОМО, з протоколу допиту О. Сетницької від 7 грудня 1937 р.

Запитання:

– Що Вам відомо про контрреволюційну діяльність Вашого чоловіка Сетницького Миколи

Олександровича?

Відповідь:

– Про контрреволюційну діяльність Сетницького М. О. мені нічого не відомо.

Запитання:

– Назвіть Ваших знайомих.

Відповідь:

– Знайомих я і мій чоловік маємо дуже мало. Приїжджав до нас в гості з Воронежа Домбровський

Іван Іванович, товариш по службі мого чоловіка на КСЗ.

Запитання:

– Слідству відомо, що Ви сприяли контрреволюційній діяльності Сетницького М. О. чи

підтверджуєте Ви це?

Відповідь:

– Ні, не підтверджую. Про контрреволюційну діяльність Сетницького М. О. мені нічого не відомо.

ВИПУСТИВ КНИГУ ПРО АПОКАЛІПСИС, з показань на допиті М. Устрялова

Сетницький є послідовником учення Федорова – російського релігійного письменника. У Харбіні

Сетницький випустив книжку про Апокаліпсис, пройняту федорівськими точками зору.

СПІЛЬНИЙ ВОРОГ – УСТРІЙ СУЧАСНОГО ЖИТТЯ, уривок з книги В. Макарова

«Російський філософ Микола Сетницький: від КСЗ до НКВС»

У 1936 р. Сетницький написав, але так і не відправив листа О. M. Горькому. У ньому він розкрив

своє бачення ситуації в світі напередодні нової світової війни.

Сетницькому, свідкові страшної бійні в Китаї початку тридцятих, зі всією наочністю видно

проголошена у філософії М. Ф. Федорова актуальність усесвітньої боротьби із смертю у всіх її

проявах, і, насамперед, з війною. Суть федорівської концепції знищення воєн, якої дотримувався і

Сетницький, полягала в «подвійного» використанні армії і кардинальній зміні функцій озброєних

сил: з орієнтації на знищення собі подібних на порятунок всього живого, на викорінювання

природного Зла, і, насамперед, самої Смерті.

Про себе він повідомляв, що дуже слабкий і пасивний і не може відкрито обнародувати свої

погляди. Тому він і звертається до Горького, як «єдиної людини в Союзі», яка «прямо і ясно

бачить ворога, з яким треба боротися».

Ворог цей – весь устрій сучасного життя, як на Заході, так і на Сході – відсутність єдиної для

всього людства мети, боротьби із стихійними, «сліпими силами природи».

ОБОЖНЮВАННЯ СМЕРТІ, з статті «Сетницький Микола Олександрович» на mirslovarei.com

У праці «Смертобозтво», написаній спільно з Горським і виданій мізерним накладом в Харбіні, він

розбирає передумови, через які як на релігійному, так і на не релігійному ґрунті виникає

«обожнювання смерті», котре веде до практичного чи теоретичного «смертобозтва», в цілому

оцінюваного з т. з. справжнього християнина як єресь, з позицій філософа – як напівістина.

Формами «смертобозтва» є різні види культу стихійних сил природи, що зводяться в своїй основі

до учення, в якому обожнюється «Велика Мати». Укорінялося «смертобозтво», на думку авторів,

також і на ґрунті християнства, яке «розуміється популярно» – через низку спотворень церковної

думки, із-за недостатньо ясного розуміння вчення про бого-втілення, про плоть Ісуса Христа, про

плоть людини, що привело до невірного розрізнення двох станів плоті Христової до і після неділі

(тобто, схильну до тління і нетлінну).

Для подолання настроїв «смертобозтва» пропонується разом з розвитком православного вчення

про людину, разом з «словесною боротьбою» вести роботу за перемогу життя, боротися всіма

засобами із сліпими силами розпаду, які ведуть до смерті.