СЕЛІВАНОВСЬКИЙ Олексій Павлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Журналіст, літературний критик. Фундатор і перший головний редактор «Літературної газети».
З родини службовців.
Народився 23 березня 1900 р. в м. Ольгополі Подільської губернії Російської імперії (нині –
Чечельницький район Вінницької області України).
Розстріляний більшовиками 21 квітня 1938 р. на об’єкті НКВС «Монастир» під м. Москвою (нині
– Московська область РФ). Похований в братській могилі.
Закінчив Київське реальне училище (1917).
Працював редактором газет в Курську і Миколаєві (1919-1924), кореспондентом донецької газети
«Всеросійська кочегарка» (1924-1925), редактором газети «Луганська правда» (1925-1926),
секретарем з національних питань Всесоюзної асоціації пролетарських письменників (1926-1929),
відповідальним редактором «Літературної газети» (1929-1937).
Друкувався в газетах «Правда», «Літературна газета», журналах «Новий світ», «Вибій», «На
літературному посту», «Жовтень», «Літературний критик», «Молода гвардія», «Літературне
навчання».
С. – автор розвідок Очікування нової людини», «Підступність і любов Занда», «Сміх Ільфа і
Петрова», «Право на мрію», «Голос з того боку», «Поезія Пролеткульту і «Кузні»,
«Конструктивізм».
У його доробку також – книги «Попутництво і союзництво» (1932), «Поезія і поети» (1933), «В
літературних боях», «Нариси з історії російської радянської поезії» (обидві – 1936).
З владою порозуміння не знаходив: як контрреволюціонера його заарештували (1937) і
розстріляли (1938).
Посмертно реабілітований (1956).
Серед друзів та близьких знайомих С. – М. Шолохов, О. Фадєєв, Б. Горбатов, І. Бабель, О.
Серафимович, Ф. Левін, П. Безпощадний, О. Фарбер та ін.
***
БОЛІСНО, з творчого кредо О. Селіванського
Думати – болісно.
ПОТРЕБА ЗАЛИШАЄТЬСЯ НЕ УДОВОЛЕНОЮ, з книги О. Селіванського «Нариси з історії
російської радянської поезії»
У широких шарів радянських читачів існує гостра потреба в підсумовуванні досвіду радянської
поезії, в точному визначенні її успіхів і тенденцій її розвитку, у відділенні безперечного в ній від
спірного, явно помилкового або застарілого. Але ця потреба залишалася не удоволеною.
...Єдина ж за останній час спроба дати синтетичну схему руху радянської поезії – доповідь М. І.
Бухаріна на Всесоюзному з’їзді радянських письменників в серпні 1934 р. – не охоплює всього
різноманіття поетичних явищ.
ГІПНОТИЧНА БАТЬКІВЩИНА, з статті О. Селіванського «Пастернак»
Різноманітність ритміки, уміле поєднання в одному невеликому творі різних тем і варіацій, багате
інструментування вірша– все це робить музично-виразною поетичну технологію Пастернака. Його
ліриці властиве прагнення давати два паралельні розрізи образу, два паралельні мотиви, дві
паралельні сторони однієї і тієї ж теми.
Його поезія, як він сам говорить,– «гіпнотична батьківщина». Вірші його «переметафоризовані».
Той досвід, який виражає в своїй творчості Пастернак, обмежений. Це часто досвід відвернутої
книжкової культури.
РОСІЙСЬКИЙ КЛАСИК СПРИЙМАЄТЬСЯ ВИКЛЮЧНО СЛОВ’ЯНАМИ, з заміток С.
Шумихіна «Практика пушкінізму (1887-1999)»
Я займався багато пропагандою Пушкіна в Англії і Франції і можу про це говорити досить
конкретно,– пропаганда Пушкіна упирається в наступні моменти: з одного боку, поза сумнівом, є
моменти занепадницької, романтичної естетики, яка панує, принаймні, в Англії і, як вищий зразок, бере поета Шеллі, і якій пушкінська простота і тверезість здаються непоетичними. ...А інший
момент– це незнання російської мови і той факт, що, кажучи словами Толстого, мистецтво
починається там, де починається «трохи». І це «трохи», яке у Пушкіна грає таку колосальну роль,
більшу, ніж у когось іншого, це «трохи» не доходить. Тут доля Пушкіна пов’язана з долею
російської мови.
І тому, як правильно вказав Селівановський, Пушкін був сприйнятий донині скільки-небудь живо і
активно лише слов’янськими народами, тому що окремі випадки захоплення Пушкіним, як,
наприклад, у Меріме, звичайно, не роблять весни.
ДУМАТИ – БОЛІСНО, зі спогадів М. Зоріна «Чистий аркуш паперу»
Бабель акуратною стопкою складає записки, розгладжує їх.
– Як відповісти на це запитання? У Парижі один буржуазний журналіст брав у мене
Последние комментарии
46 минут 53 секунд назад
8 часов 10 минут назад
13 часов 54 минут назад
15 часов 1 минута назад
15 часов 59 минут назад
16 часов 13 минут назад