Селивановский Алексей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

прозаїків

Віктора Кіна і Давид Єгорашвілі та критика Олексія Селівановського. А услід за ними, в січні

нового, 1938-го, в луб’янські камери вселили ще одну літературну трійку: Івана Батрака,

Олександра Завалишина і Івана Касаткіна. Каральний конвеєр вже штампував «злочинців».

Єгорашвілі розстріляли раніше за інших– 14 березня, він відразу ж слухняно підписав все, що від

нього вимагали, і більше не був потрібний. З іншими слідчі пововтузилися трохи довше.

Майже всі в луб’янських протоколах міркують схоже: нас, письменників, затирають,

переслідують, але ми випробувані бійці, пройшли війни і революції, так просто не дамося!

...Озброєна боротьба! Єднання серпа і молота– союз обурених «селян» з розгніваною «Кузнею».

Захоплення редакцій і видавництв. І, звичайно ж, жаданий теракт– «проти одного з керівників

ВКП(б)»– вписуй будь-яке прізвище. Хто підвернеться під руку в президії з’їзду.

Підписали список: Сталін, Ворошилов, Каганович, Жданов.

РАДЯНСЬКИМ КОЛЕГАМ ЖЕРТВИ НЕ ЦІКАВІ, з розмови Г. Нехорошева з Е. Белтовим «Це

потрібно не мертвим– живим»

Майже п’ятнадцять років співробітник журналу «Дружба народів» журналіст Едуард Белтов

збирає матеріали про незаконно репресованих в 30-50-і роки революціонерів, учених, військових,

діячів літератури і мистецтва. Зараз в цій скорботній картотеці близько 17 тисяч імен. Через

особисті і професійні пристрасті найретельніше підбирає дані про репресованих письменників.

– Едуарду Миколайовичу, чому і як почалася робота?

– Убиті були відомі на всю Росію ще до революції «сатириконівці» Аркадій Бухов і Ілля

Василевський (псевдонім «He-буква»); друг Ахматової, Гумільова, акмеїст Володимир Нарбут.

Відомий в 30-і роки критик і теоретик літератури Олександр Воронський. Відомий

основоположник робочої поезії, директор Інституту праці Олексій Гастєв. Глава РАППу Леопольд

Авербах.

Раппівські критики Іларіон Вардін, Сергій Дінамов, Олексій Селівановський. Прозаїки Гліб

Алексєєв, Сергій Буданцев, Іван Васильєв, Олександр Завалишин, Віктор Кін, Сергій Кличков,

Іван Касаткін, Іван Катаєв і багато, багато інших.

...Це стосується і національних літератур. Причому, всупереч моїм припущенням, репресованих

російських письменників – меншина. З тисячі загиблих приблизно сімсот– письменники союзних і

автономних республік. По національних літературах було завдано такого нищівного удару, що

деякі з них від нього ще не оправилися, і навряд чи облямуються найближчим часом.

...І, до речі, тут дивна ситуація: ось я, наприклад, виступаю з інформацією про свою роботу де

завгодно: у Будинку учених, Будинку композиторів, різних наукових і учбових інститутах. Єдина

організація, яка до мене не проявляє анінайменшого інтересу,– Союз письменників СРСР.

ПОПРИ РЕАБІЛІТАЦІЮ, з інтернет– довідника «Репресовані літературознавці і критики:

вилучення всіх творів»

Селівановський О. П. – літературний критик, один з керівників РАПП, співробітник журналів «На

літературному посту», «Жовтень», «Новий світ» й ін. Арештований в 1937 р., розстріляний або

помер у в’язниці.

У спецхранах затримані були, не зважаючи на реабілітацію, наступні книги автора: «Нариси з

історії російської поезії. М.: ДВХЛ, 1936; Попутництво і союзництво. М.: ДВХЛ, 1932.

ПОСТРАЖДАЛИ Й РІДНІ, з біографічної довідки «Барщевський Михайло Юрійович»

Бабуся Михайла Барщевського по материнській лінії, німкеня, мала дворянське походження. Її

чоловік Олексій Селівановський був творцем «Літературної газети» і її першим головним

редактором. У 1938 році розстріляний.

Тетяна Яківна також була репресована, заслана за 101-й кілометр. Після реабілітації зайнялася

адвокатською практикою.