Пшеборский Антоний [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">носить ім’я Ф. Журдена, в дійсності був вперше сформульований Г. К. Суслом, освітити роль А.-Б.

Пшеборського в узагальненні рівнянь Маджі на нелінійні неголономні зв’язки першого порядку і

лінійні зв’язки другого порядку.

СЕРЕД НАЙКРАЩИХ, з статті «Створення харківської геометричної школи» на univer.omsk.su

Наявність серед харківських математиків після 1906 р. таких авторитетних учених, як С. Н.

Бернштейн, Д. М. Синцов, А.-Б. Пшеборський і Ц. К. Русьян, дало можливість не лише

забезпечити високий рівень викладання, а й залучити більше студентів до творчої роботи.

З’явилися студентські гуртки і семінари, котрі працювали поза офіційним учбовим планом, в

необов’язковому порядку.

З моменту встановлення Радянської влади і до 1922 р. кафедру механіки очолював професор

Антоній-Боніфаций Павлович Пшеборський. Основні напрями його наукових досліджень –

теоретична механіка (він сформулював узагальнені динамічні рівняння для нелінійної

неголономної механіки), диференціальна геометрія, теорія диференціальних рівнянь. З 1913 р.

вивчав питання теорії багаточленів, що найменше відхиляються від нуля.

ПРЕПАРУВАВ ТЕОРЕМУ АБЕЛЯ, з «Історії Київського математичного товариства»

В доповідях з теорії функцій комплексної змінної та теорії спеціальних функцій Б. Букрєєв

розглянув конформне відображення, граничне коло Фукса, визначення функції за її елементом,

задачу Діріхле для алгебраїчного контуру, обернення еліптичних інтегралів; В. Єрмаков розповів

про правильні ріманові поверхні та теорію абелевих інтегралів; П. Покровський зупинився на

теоремі складання трансцендентних функцій, на застосуванні теореми Абеля до еліптичних транс-

цендентних, на ультраеліптичних функціях двох аргументів, на основному завданні теорії

еліптичних функцій.

З інших доповідачів А. Пшеборський приділив увагу геометричному доведенню теореми Абеля,

М. Столяров – виділенню алгебраїчної частини ультраеліптичного інтегралу, Г. Суслов –

конформному відображенню однієї поверхні на іншу, М. Делоне – найпростішій формулі

складання еліптичних функцій, В. Вельмін – деяким формулам теорії функцій комплексної

змінної, К. Абрамович – кореням гіпергеометричної функції.

ЄДИНОГО СИНА РОЗСТРІЛЯЛИ НАЦИСТИ, з статті Н. Єрмолаєвої «Пшеборський Антоній-

Боніфацій»

Родина П. належала до збіднілого польського дворянського роду. Батько був лікарем, служив на

Чорноморському флоті, брав участь у кримській війні 1853-1856 рр., нагороджений орденами й

медалями, у тому числі й за оборону Севастополя. Мати – Марія Меленевська.

Гімназію в Миколаєві П. закінчив із золотою медаллю, у студентські роки був нагороджений

золотою медаллю за конкурсний твір. Був залишений на два роки стипендіатом для підготовки до

професорського звання.

Потім якийсь час (1896-1897) жив у батька в Миколаєві, готуючись до іспитів.

Тематично перші роботи П. були пов’язані з дослідженнями П. Покровського, листування з яким

він підтримував після свого переїзду до Харкова, а після смерті вченого присвятив йому докладну

й сердечно написану статтю. Завдяки Покровському, а також професорові К. Андрєєву, наш

земляк установив тісні наукові контакти з Московським університетом, що допомогло йому

захистити дисертацію.

В 1904 р. П. поїхав до Німеччини. У Гейдельберзі й Геттінгені слухав лекції Д. Гільберта, Ф.

Клейна, відвідував засідання тамтешнього Математичного товариства. Після повернення одержав

запрошення з Томського технологічного інституту, Ягеллонського університету в Кракові, і,

нарешті, з Харківського університету, в якому і став працювати в якості штатного

екстраординарного професора.

Роботу в університеті П. сполучав з викладанням математики на Вищих жіночих курсах, одним з

організаторів яких він був, продовжував за сумісництвом працювати в Технологічному інституті,

де вів практичні заняття з математичного аналізу й геометрії, а також читав лекції з варіаційного

обчислення й методів наближених обчислень.

Вища школа в Україні після Жовтневої подій 1917 р. зазнала значних змін: університети були

перетворені в педагогічні інститути без науково-дослідної роботи. Харківський університет,

ректором якого 1919 року був вибраний П., не уник цієї долі. У червні 1920 р. на базі університету

була створена Академія теоретичних знань (П. призначили ректором) у складі двох інститутів –

фізико-математичного і