Падеревский Игнацы [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

Старшого Отамана – йому

вдалося об’єднати антибільшовицькі сили і загони, які боролися з «білою» Росією. У нього була

влада і близько 20000 солдатів в країні, столиця якої перебувала в руках більшовиків.

У цьому становищі він шукав підтримки у Польщі. Бо розумів, що конфлікт з Варшавою означає

безперспективну боротьбу на всіх фронтах. 24 травня 1919 р. він підписав таємну військово-

політичну угоду з прем’єр-міністром Польщі Ігнацієм Падеревським. За нею Польща визнала

незалежність України в обмін на відмову останньої від східної Галичини.

Це не вирішило всіх проблем України. Вона все ще залишалася дуже слабкою, аби протистояти і

більшовикам, і Денікіну.

Сам Петлюра з грудня 1919 р. до наступної весни перебував у Варшаві. За становища, коли поляки

на східному фронті вели бої з більшовиками, Петлюра зважився на тісний союз з Польщею для

боротьби із спільним ворогом. 21 квітня 1920 р. він підписав від імені Української Народної

Республіки політичну угоду і військовий договір з Юзефом Пілсудським. У ньому були позначені

західні межі України – до Польщі переходила Східна Галичина і Волинь. В угоді також

обмовлялися принципи взаємодії польських і українських військ в наступі на схід.

Цей договір, який критикували в Україні, був прикладом політичного реалізму, спробою вирвати

Україну з небуття.

ФОРМУЮТЬСЯ АНТИМОСКОВСЬКІ КОНТРРЕВОЛЮЦІЙНІ СИЛИ, із звернення ЦК

РСДРП « До соціалістів і робітників всього світу» від 1 березня 1919 р.

Всупереч заявам керівників урядів країн Згоди, військові приготування до походу на Росію

продовжуються. Військові інструктори і місії англійської і французької армій присутні скрізь, де

тільки формуються російські контрреволюційні сили, і своєю присутністю санкціонують всі ті

нелюдяні заходи репресій, ті розстріли, шибениці, катування і тортури, якими генерали білої

гвардії супроводжують свою боротьбу з більшовиками.

В той же час за прямої підтримки уряду пана Клемансо, знов створена і вже захоплена в руки

місцевих клерикалів і націоналістів Польська республіка з паном Пандеревським на чолі готується

надіслати головні військові сили для придушення революційної Росії.

Уклавши перемир’я з Чехією і Україною, добившись за допомогою тиску союзників на Німеччину

у останньої права пропуску своїх військ через зайняті німцями території, реакційна Польща

збирається здійснити свої плани анексії литовських, білоруських і українських земель в нагороду

за роль жандарма європейської буржуазної контрреволюції.

Прибуття до Варшави Нуланса і Нісселя, цих головних провідників бойової контрреволюційної

політики союзників в Москві, достатньо показує, які сили надихають польських шовіністів в цій

справі.

«ХОТІВ БИ ПОЗНАЙОМИТИСЯ З ВАШИМ ЧОЛОВІКОМ», з книги А. Лоне «Завтра

починається сьогодні»

Одного разу дуже відома в суспільстві пані, якій ось-ось мало виповнитися 50 років, сиділа на

банкеті поруч з Ігнаци Яном Падеревським. Вона сказала знаменитості, що часто слухала його,

коли була ще студенткою Академії музики в Нотемптоні. Падеревський запитав її, чи бувала вона

з тих пір в старій Академії музики.

– Так, я часто приходжу в стару церкву і, займаючи там своє колишнє місце, люблю думати про те, наскільки я тепер щасливіша, ніж могла б мріяти раніше.

Її відповідь зацікавила Падеревського. На якийсь час він перестав їсти і задумався, здивований, а

потім сказав:

– Дивно, ви хочете сказати, що зараз щасливіші, ніж коли вам було 18 років і ви мріяли про

майбутнє?

– Саме так, – відповіла пані з посмішкою.

Тоді Падеревський присунувся до неї ближче і сказав:

– Мадам, я б дуже хотів познайомитися з вашим чоловіком.

НЕ ВБИВАЙТЕ ПІАНІСТА, бувальщина

Якось композитор Ігнацій Падеревський виступав з концертом у Лондоні. У залі було дуже

задушливо, і деякі панянки попрохали відчинити вікна, після чого в залі задув сильний протяг.

Падеревський перестав грати і звернувся до панянок:

– Я прошу вас зачинити вікна. Не можна ж відразу одержувати два задоволення: слухати музику і

вбивати піаніста!