загрузка...
Перескочить к меню

Падеревский Игнацы (fb2)

- Падеревский Игнацы [Справочник-дайджест] 24K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



ПАДЕРЕВСЬКИЙ Ігнаци Ян


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польсько-американський.

Композитор, піаніст, педагог, державний діяч. Другий прем’єр-міністр Польщі (1919).

З шляхтянської родини. Батько, Падеревський Я., – керуючим маєтком графа Івановського.

Народився 6 (18) листопада 1860 р. в с. Курилівцях Подільської губернії Російської імперії (нині –

Хмільницький район Вінницької області України).

Помер 29 червня 1941 р. в м. Нью-Йорку (США). Похований на Арлінгтонському національному

цвинтарі. Перепохований у Варшавському соборі св. Іоанна (1992).

Закінчив Варшавський музичний інститут (1872-1883), стажувався в Німеччині (1883-1886).

Працював викладачем Варшавського музичного інституту, прем’єр-міністром Польщі (1919; 1940-

1941 – в еміграції).

Брав участь у відкритті львівського Великого міського театру (1900).

Як піаніст дебютував концертом у Відні (1887).

Потім настала черга виступів на сценах Парижу (1889), Лондону (1890), Нью-Йорку (1891).

Як композитор дебютував авторським концертом (1883).

Потім настала черга опер «Манру», «Сакунталу», симфонії «Полонія», «Менуету соль мажор»,

«Польських фантазій», «Фантастичного краков’яку», фортепіанного концерту, низки пісень.

Написав музику до кінофільму Л. Мендеса «Місячна соната» (1936).

Наш земляк заснував Фонд Падеревського, котрий преміює кращого композитора року світу

(1900).

Ім’я П. занесено до Книги рекордів Гіннесса як композитора, компакт-диски якого не сходили з

полиць магазинів впродовж 12 місяців, починаючи з вересня 1998 р.

Польський будинок в м. Житомир, який прикрашає меморіальна дошка П., носить його ім’я.

Воно також присвоєно одному з класів Житомирському музичного училища ім. В. Косенка.

В м. Житомир проводиться Всеукраїнський конкурс камерних ансамблів ім. І. Я. Падеревського

(2005).

Серед друзів та близьких знайомих П. – Т. Лєшетицький, А. Рубінштейн, Г. Урбан, В. Вільсон, Х.

Моджеєвська, ф. Кіль, Ж. Клемансо та ін.


***

РЕПЕТИРУВАТИ ЩОДНЯ,

з творчого кредо І. Падеревського

Репетирувати треба щодня. Якби я пропустив бодай один день занять, то відразу ж помітив би це

по своїй грі. А якби пропустив цілий тиждень, це помітили б вже і слухачі.

ЯКЕ ПАДІННЯ, афоризм Ж. Клемансо

Ви, знаменитий піаніст... і тепер прем’єр-міністр! Яке падіння!


НІС НА СОБІ ВСЮ СКОРБОТУ ЛЮДСТВА, з оцінки діяльності І. Падеревського А.

Шнабелем

Він (Падеревський І. Я. – авт.) і Фріц Крейслер завжди з’являлися на сцені так, нібито у Атласа в

порівнянні з їхнім завданням була дріб’язкова справа, – вони несли на собі всю скорботу людства.


НІКОЛИ НЕ БУВ ШОУМЕНОМ, з кореспонденції Г. Іванова «Романтик високого рівня»

Падеревський був однією з перших справжніх зірок серед блискучих піаністів початку ХХ

століття. На його концертах публіка, що виховано нудьгувала під час першого відділення, – з

обов’язковим Бетховеном як «черговим блюдом» – розпалювалася в другому, «шопенівському»,

відділенні і приходила в шаленство під час бісування. Незважаючи на те, що часто його репертуар

був салоновим.

Він ніколи не був шоуменом за артистичним амплуа. У своїй виконавській манері,

неперевершений шопеніст Падеревський, поєднував витонченість, вишуканість деталей з

блискучою віртуозністю і вогненним темпераментом.

Географія його гастролей охоплювала всі країни Європи, Північну і Південну Америку, Південну

Африку, а також Австралію, Нову Зеландію і Гавайські острови. Неодноразово Падеревський грав

приватні концерти для британської королеви Вікторії.

...А після першого лондонського концерту 9 травня 1890 року в «St. James Hall» думка англійських

критиків була нищівно несприятливою. Йому дорікали в манірності гри і сентименталізмі,

називали «ковалем рояля». Проте досить швидко позитивні відгуки про піаніста перемогли, і

захоплення його талантом узяло верх. Вже невдовзі Падеревський концертував по всій

Великобританії, збираючи всюди на своїх концертах натовпи слухачів.

Після успіхів в Європі наступив час підкорення Америки. І тут його гра викликала захоплення,

котре неухильно зростало під час багатомісячних гастролей.

Характерними були стиль гри музиканта і його відношення до рояля. Він витягував звук сильний і

масивний; від свого віденського професора перейняв те, що шокує, зокрема, відомий «удар

Лешетицького».

Велику увагу Падеревський приділяв справжній музичній виразності, уникаючи дешевих ефектів.

Однією з характерних рис його інтерпретації було вільне користування темпом rubato (rubato –

вільніше, відносно темпу, виконання, не строго в такт).


МУЗИКАНТ І ПОЛІТИК, з статті Я. Міллера «Падеревський Ігнаци Ян»

У 1909 р. Варшавський музичний інститут реорганізували в консерваторію, директором якої

запропонували стати Падеревському. Проте він не прийняв цю пропозицію, оскільки царський

уряд відмовив в необхідних для консерваторії засобах, і знову виїхав за кордон. Його подорожі, особливо в пізніший період, починають носити не лише артистичний, а й політичний характер.

У 1910 р. на свої власні засоби Падеревський поставив в Кракові Грюнвальдський пам’ятник.

З початку Першої світової війни, захищаючи інтереси Польщі, піаніст стає на бік коаліційних

країн. Його особисте знайомство з президентом США сприяло тому, що до умов мирного

договору був внесений особливий пункт про відродження Польщі.

...Пізніше жив у Швейцарії, в своєму маєтку біля Моргеса, де займався музикою і педагогічною

роботою, матеріально допомагаючи своїм учням.

Падеревський залишається одним з найвидатніших піаністів-віртуозів на рубежі XIX і XX ст.


«ПОДАМ У ВІДСТАВКУ», з розвідки В. Ярошенка «Калиновий міст»

Росія готова була розглядати питання про відтворення Польського королівства як автономії у

складі імперії. Проте імперія розвалилася.

У січні 1918 р. Ллойд Джордж заявив про принципи мирного врегулювання, яких дотримувалася

Британія.

Мирне врегулювання означало звільнення понад 20 мільйонів поляків.

Мемуари Ллойд Джорджа зберегли напружену атмосферу версальського торгу.

Ллойд Джордж:

– Якщо провести плебісцит по всій Сілезії, він дасть більшість німцям?

Падеревський:

– Так, якщо брати Сілезію в цілому, вона виявиться німецькою.

І додав:

– Якщо віднімете щось істотне, що вже надане Польщі, особисто я негайно вийду у відставку; я не

можу повернутися на батьківщину, якщо буде вирішено провести плебісцит чи істотно змінити

територію, про яку було публічно заявлено, що вона надається Польщі.

Погрозив:

– Коли народи втрачають віру в своїх керівників, починаються революції. Вони втратять віру і у

вас як в керівників людства, і тоді в моїй країні відбудеться революція.

Ллойд Джордж:

– Ніяких обіцянок поки не дано. Ми зробили лише деякі пропозиції німцям... Ми добилися

свободи для націй, у яких не було на неї ані найменшої надії. Вони одержали її ціною крові

італійців і французів, англійців і американців. Коли я бачу, як малі народи, котрі не встигли ще

самі скуштувати солодкість свободи, вже прагнуть підпорядкувати собі інших, моє серце

сповнюється гіркотою. Ці народи – більші імперіалісти, ніж Англія чи Франція, і вже, звичайно, більші, ніж Сполучені Штати.

Рішення Ради чотири про проведення плебісциту польська делегація прийняла «з глибокою

пошаною, але й з глибокою скорботою».


ПЕРЕГОВОРИ З УРЯДОМ ПАДЕРЕВСЬКОГО ЗАКІНЧИЛИСЯ НІЧИМ, з статті Л.

Троцького «Смерть польській буржуазії!»

13 січня 1919 р. дрібнобуржуазний уряд Морачевського змінив коаліційний буржуазний уряд

Падеревського, який 7 лютого 1919 р. повідомив радянський уряд, що він має намір прислати

місію для залагоджування конфлікту і відкриття загальних переговорів. Радянський уряд відповів

згодою і запропонував очистити всі спірні місця від військ обох сторін і шляхом голосування

трудящих визначити долю цих місцевостей.

Польський уряд на цю пропозицію відповів пересуванням власних військ на території союзних

республік –Литву і Білорусію – і нападом на Вільну (у квітні 1919 р.) переодягнених в

червоноармійські шинелі польських солдатів. Переговори з польською місією були знову

перервані на тривалий час.

...Розпочалося листування про перемир’я, про місце переговорів, яке закінчилася безрезультатно

унаслідок наполегливого небажання польського уряду погодитися на яке-небудь інше місце

переговорів, окрім Борисова, розташованого у військовій зоні.

Нарешті, 7 квітня 1920 р. польський уряд заявив, що всякий подальший обмін думок безцільний.

УКЛАВ ТАЄМНУ УГОДУ З ПЕТЛЮРОЮ, з дослідження «Загадка життя і смерті отамана

Петлюри» на kishinev.vlasti.net

11 лютого Петлюра очолив Директорію, залишаючи за собою посаду Старшого Отамана – йому

вдалося об’єднати антибільшовицькі сили і загони, які боролися з «білою» Росією. У нього була

влада і близько 20000 солдатів в країні, столиця якої перебувала в руках більшовиків.

У цьому становищі він шукав підтримки у Польщі. Бо розумів, що конфлікт з Варшавою означає

безперспективну боротьбу на всіх фронтах. 24 травня 1919 р. він підписав таємну військово-

політичну угоду з прем’єр-міністром Польщі Ігнацієм Падеревським. За нею Польща визнала

незалежність України в обмін на відмову останньої від східної Галичини.

Це не вирішило всіх проблем України. Вона все ще залишалася дуже слабкою, аби протистояти і

більшовикам, і Денікіну.

Сам Петлюра з грудня 1919 р. до наступної весни перебував у Варшаві. За становища, коли поляки

на східному фронті вели бої з більшовиками, Петлюра зважився на тісний союз з Польщею для

боротьби із спільним ворогом. 21 квітня 1920 р. він підписав від імені Української Народної

Республіки політичну угоду і військовий договір з Юзефом Пілсудським. У ньому були позначені

західні межі України – до Польщі переходила Східна Галичина і Волинь. В угоді також

обмовлялися принципи взаємодії польських і українських військ в наступі на схід.

Цей договір, який критикували в Україні, був прикладом політичного реалізму, спробою вирвати

Україну з небуття.


ФОРМУЮТЬСЯ АНТИМОСКОВСЬКІ КОНТРРЕВОЛЮЦІЙНІ СИЛИ, із звернення ЦК

РСДРП « До соціалістів і робітників всього світу» від 1 березня 1919 р.

Всупереч заявам керівників урядів країн Згоди, військові приготування до походу на Росію

продовжуються. Військові інструктори і місії англійської і французької армій присутні скрізь, де

тільки формуються російські контрреволюційні сили, і своєю присутністю санкціонують всі ті

нелюдяні заходи репресій, ті розстріли, шибениці, катування і тортури, якими генерали білої

гвардії супроводжують свою боротьбу з більшовиками.

В той же час за прямої підтримки уряду пана Клемансо, знов створена і вже захоплена в руки

місцевих клерикалів і націоналістів Польська республіка з паном Пандеревським на чолі готується

надіслати головні військові сили для придушення революційної Росії.

Уклавши перемир’я з Чехією і Україною, добившись за допомогою тиску союзників на Німеччину

у останньої права пропуску своїх військ через зайняті німцями території, реакційна Польща

збирається здійснити свої плани анексії литовських, білоруських і українських земель в нагороду

за роль жандарма європейської буржуазної контрреволюції.

Прибуття до Варшави Нуланса і Нісселя, цих головних провідників бойової контрреволюційної

політики союзників в Москві, достатньо показує, які сили надихають польських шовіністів в цій

справі.


«ХОТІВ БИ ПОЗНАЙОМИТИСЯ З ВАШИМ ЧОЛОВІКОМ», з книги А. Лоне «Завтра

починається сьогодні»

Одного разу дуже відома в суспільстві пані, якій ось-ось мало виповнитися 50 років, сиділа на

банкеті поруч з Ігнаци Яном Падеревським. Вона сказала знаменитості, що часто слухала його,

коли була ще студенткою Академії музики в Нотемптоні. Падеревський запитав її, чи бувала вона

з тих пір в старій Академії музики.

– Так, я часто приходжу в стару церкву і, займаючи там своє колишнє місце, люблю думати про те, наскільки я тепер щасливіша, ніж могла б мріяти раніше.

Її відповідь зацікавила Падеревського. На якийсь час він перестав їсти і задумався, здивований, а

потім сказав:

– Дивно, ви хочете сказати, що зараз щасливіші, ніж коли вам було 18 років і ви мріяли про

майбутнє?

– Саме так, – відповіла пані з посмішкою.

Тоді Падеревський присунувся до неї ближче і сказав:

– Мадам, я б дуже хотів познайомитися з вашим чоловіком.


НЕ ВБИВАЙТЕ ПІАНІСТА, бувальщина

Якось композитор Ігнацій Падеревський виступав з концертом у Лондоні. У залі було дуже

задушливо, і деякі панянки попрохали відчинити вікна, після чого в залі задув сильний протяг.

Падеревський перестав грати і звернувся до панянок:

– Я прошу вас зачинити вікна. Не можна ж відразу одержувати два задоволення: слухати музику і

вбивати піаніста!




Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

загрузка...