Михельсон Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

Ланглєєм. Він

опублікував в 1886 р. свої дослідження над інфрачервоними променями за допомогою

винайденого ним болометра і дослідження з розподілу енергії в сонячному спектрі.

Міхельсон зазначає, що результати Ланглея роблять актуальним теоретичний аналіз розподілу

енергії в безперервному спектрі. Він підкреслює, що «велика частина запропонованих результатів

треба розглядати лише як перше, грубе наближення до дійсності». Отриманим теоретичним

кривим «властиві всі без виключення загальні властивості, які вказує Ланглей, описуючи свої

експериментальні криві». Однією з важливих властивостей кривих Ланглея є наявність

максимуму, який зміщується в ході підвищення температури у бік коротких хвиль.

Теорія Міхельсона дала наступне співвідношення між абсолютною температурою і довжиною

хвилі:

або, якщо ввести більш споживане позначення температури:

Міхельсону не вдалося дати точне формулювання закону зсуву. Однак його робота стала початком

шляху, яким пішов Вільгельм Він, котрий дав 1893 року точний вираз цього закону:

АМЕРИКАНЦІВ ВИПЕРЕДИВ НА ПІВСТОЛІТТЯ, з дослідження Л. Альтшулера, К.

Крупникова, В. Фортова і О. Фунтікова «Початок фізики мегабарних тисків»

Ще в кінці XIX ст. професор Московського сільськогосподарського інституту В. О. Міхельсон

звернув увагу факт, який його вразив, а саме: збереження амплітуди детонаційної хвилі в процесі

її розповсюдження зарядом. Подальшими віхами в теорії детонаційних процесів стали праці О.

Чепмена (1899), Є. Жуге (1917), а також Я. Зельдовича (1940). Останній запропонував одночасно з

Нейманом і Дюрінгом сучасний опис детонаційних процесів (модель ЗНД).

Основною відмінністю детонаційної хвилі від ударної є постійність швидкості її розповсюдження.

Експериментальні дослідження в США з цього питання розпочалися 1945 року, проте результати

вперше були опубліковані в науковій періодиці лише в середині 50-х.

ІСТОРИЧНО ВАЖЛИВА РОЛЬ, з замітки В. Соколова «До історії закону чорного

випромінювання»

Перші паростки вчення про теплову радіацію виникли ще в кінці XVII – на початку XVIII ст.

...Ньютон ...сформулював в 1701 р. наближений закон про пропорційність кількості променистої

енергії різниці температур тіла і навколишнього середовища. Відомі окремі приклади і ранішого

прояву інтересу до цього питання, однак початок систематичних і інтенсивних досліджень з

теплового випромінювання припадає на кінець XVIII ст.

...Сфера наукових інтересів В. О. Міхельсона була досить значною і багатогранною, причому в ній

не можна не відвести особливого місця дослідженням з теоретичного пояснення закономірностей

теплового випромінювання твердих тіл, котрі зіграли історично вельми важливу роль у вирішенні

даної проблеми.

ЩИРО ЗАХОПЛЮЮСЬ, з листа К. Онгстрема В. Міхельсонові

Я ніколи не забуду нашої чудової зустрічі на Унтер ден Лінден, коли, не розчувши Вашого імені, почав розпитувати про Володимира Міхельсона, робота якого про розподіл спектральної енергії

викликала у мене захоплення.

ПЕРШІ РЕГУЛЯРНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА СОНЯЧНОЮ РАДІАЦІЄЮ, з статті Т.

Росінської «Метеорологічна обсерваторія імені В. О. Міхельсона»

Новий, найважливіший етап в історії обсерваторії припадає на період з 1894 по 1927 рр., коли нею

керував Володимир Олександрович Міхельсон, видатний учений-фізик.

У 1895 р. при обсерваторії була організована Середньоруська сільськогосподарська

метеорологічна мережа, яка охопила 10 губерній, організатором якої був В. О. Міхельсон. До неї

входили 161 метеорологічна станція і добровольці-кореспонденти, а обсерваторія стала науковим

центром цієї мережі. Обсерваторія ж забезпечувала мережу приладами, зокрема простими,

сконструйованими В. О. Міхельсоном: дощомірами, евапорометрами (випарниками).

Для повнішого досягнення мети була організована комісія, яка розробила інструкції з

метеорологічних і сільськогосподарських спостережень. До неї увійшли відомі учені. У 1898 р. із-

за украй мізерних засобів, що виділялися на утримання мережі, її передали до бюро вченого

комітету департаменту землеробства. Проте наука і практика збагатилася положеннями «Про цілі і

методи сільськогосподарських метеорологічних спостережень» В. О. Міхельсона, які не втратили

значення і донині.

З 1 січня 1912 р. обсерваторія перейшла в нову будівлю, проект якої розробили за завданням В. О.

Міхельсона.