Корнилович Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

Начальства, котре дозволило мені писати; ще більша – надрукувати

твір. Сам знаєш, в якому я становищі.

Окрім цієї найважливішої причини, є інші, для мене не малозначні. Це роман історичний, такий,

який вимагає найбільшої точності в подіях, характерах, звичаях, мові. Я ж шість років не займався

історією; не маю жодної книги про час Петра I-го; писав все на спомин. Помилок грубих немає, бо

не помістив нічого, на що не можу надати доказів; проте промахів і пропусків повинна бути купа.

…Нехай мене лають; я дуже радий, бо вкажуть на недоліки, яких сам не бачу; але не хотів би, щоб

приписували незнанню те, що походить від забудькуватості чи обставин.

…Переходжу до істотного. За нинішніми цінами книг… залишиться 5 або принаймні 4000 рублів.

Це за найсприятливіших обставин, яких я для своєї книги чекати не можу.

Я буду вельми задоволений, якщо одержу 1250 рублів; 250 на витрати, які заподіють тобі

листування, пересилка й т. д.; інше перешлеш сестрі.

…Якщо можна, не говори сестрі, яким чином ці гроші отримані: …скажи, це борг книгаря за старі

мої твори, якого я доручив тобі відібрати. Але щоб вона неодмінно присвятила їх на виховання

Кароліни в Одесі, а зовсім не на інше; і хай не турбується, що цього мало. Господь, сподіваюся, не

залишить мене й надалі і дасть мені змогу підсобити їй.

Твій усію душею Олександр.

НАДІШЛИ ГРУЗИНСЬКУ ГРАМАТИКУ, з листа О. Корніловича М. Корніловичу від 20

грудня 1832 р.

Нарешті, друже мій, мандрування моє скінчене! Я… відправився в Царські Колодязі, де, здається,

повинен буду оселитися надовго. Царські Колодязі– солдатська слобода, яка тягнеться верст на

шість, з декількома кам’яними будівлями, які споруджені солдатами і належать полку.

Кахетія, в якій селище це знаходиться, країна квітуча кліматом, славиться виноградом, виявляє

погляду мандрівника або безлюдні степи, або жителів, котрі не уміють користуватися дарами

щедрої до них природи.

…Несу службу охоче і не вважаю тяжким обов’язки рядового, особливо після того, що переніс:

одне лише турбує мене– необхідність жити роки в сирій казармі, серед шуму і говору 200 чоловік.

…Тим часом …повторюю до тебе прохання, помисли про книги про Кавказ; постарайся понад

описи цього краю доставити мені грузинську граматику, кращі твори про історії вірмен і грузинів,

словник Віктора Лательє…

Цілую тебе сердечно; будь здоровий, веселий і пиши до мене.

Урочище Царські Колодязі

у 120 в[ерстах] від Тифліса

Олександр.

ОЧІ – ЯСНО-БЛАКИТНІ, прикмети О. Корніловича з карної справи

Зріст 2 аршини 6 7/8 вершка, обличчя біле, чисте, кругле, очі ясно-блакитні, ніс середній,

невеликий, волосся на голові і бровах світлорусяве, на брові лівого ока невелика бородавка і на

шиї дві невеликі родимі плямочки.

ЙОГО ВИКОРИСТОВУВАЛИ, з особливої записки Ф. Булгаріна до III відділення

Був улюбленцем в колі літераторів і між офіцерами, і ... був легковажний і балакучий, то вони

(посол і секретар посольства Австрії в Російській імперії Лебцельтерн і Гумлауєр – авт.)

використовували його як знаряддя для вивідування у нього, що робить, про що розмовляє середній

клас, і через нього збирали характеристики осіб, з якими особисто не зналися; Корнілович діяв, не

знаючи сам того, аби похвалитися своїми знайомствами, він давав вечори для відмінних

літераторів, на яких присутнім був і Гумлауєр; там познайомилися Матвій Муравйов, Бестужев,

Рилєєв з Гумлауєром; звідси вийшло багато зв’язків ... Політичні правила, уявні таємниці,

дипломатичні припущення щодо майбутнього, розгадки минулого розносилися з дому

Трубецького, і Корнілович служив луною.

ПОВОДИТЬСЯ СКРОМНО, з листа О. Сукіна* О. Бенкендорфу від 22 червня 1832 р.

Милостивий Государ Олександр Христофорович!

На записку Вашого Високопревосходительства від 1-го цього Червня, у супроводі листа

Корніловича, який перебуває в Олексієвському равеліні, маю честь повідомити, що …Корнілович

дійсно поводиться вельми скромно і пристойно й заслуговує милостивої поблажливості

Начальства, а притому вважаю, що для арештантів, які утримуються поодинці, побачення з ким би

то не було полегшує їх долю; якщо ж таке побачення Високий дозвіл матиме, то, на думку мою, не

інакше допускати це можна, як в особливій арештантській приймальні, в якій вчинки їхні з

коридору крізь скло в двері видно, а частково й слова чутні бути можуть Доглядачеві равеліну чи

його