Коломацкий Всеволод [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

«Церковний будівничий архімандрит

Андрій»

Величезний його місіонерський подвиг на благо всієї Православної Церкви, а особливо

Православної Церкви в Чехословаччині, де він трудився все своє скромне й гідне життя.

Плани стати священнослужителем були надовго перервані Першою світовою війною: не встиг

закінчити повний курс семінарії, як була оголошена мобілізація на фронт. По закінченні війни й

революційних подій у Росії Всеволод Коломацький опинився в середовищі карпато-руського

населення Підкарпатської Русі, яка входила до складу новоствореної Чеської республіки.

…Після розпаду Австро-Угорщини в Чехії продовжували діяти застарілі австрійські закони про

віросповідання. Відповідно до них віруючі, що повернулися в православ’я, і діти, хрещені в

православній церкві, офіційно продовжували вважатися уніатами. Тільки на превелику силу

можна було домогтися виправлень у метричних записах і зареєструватися православним. Права на

користування церковним майном ті, хто прийняв православ’я, втрачали; греко-католики закривали

храми, а церковні землі здавали в оренду.

Таке принизливе становище викликало в отця Всеволода сильне бажання допомогти

православному люду. Він стає місіонером, і духовна сила його проповідей залучає до православ’я

все зростаючу кількість віруючих. Проте активна проповідницька діяльність зустрічала серйозний

опір з боку представників влади. Окружний начальник у Мукачевому Солич заборонив отцю

Всеволодові відправляти богослужіння в с. Старе Давидково й віддав наказ заарештувати його й

вислати з Чехії. Врятувало чеське підданство й колишня державна посада, доведена

документально.

В умовах постійного тиску з боку влади, отцю Всеволодові вдалося не тільки залишитися в країні,

але й розпочати працю всього його життя – будівництво й відновлення православних храмів.

Він, який ніколи не вчився архітектурі й будівництву, зайнявся святою для віруючих справою.

Причому самостійно виконував проекти й організовував процес. Не дивлячись на дуже слабкий

зір, о. Всеволод узявся за іконопис, і згодом прикрашав своїми образами нові храми.

Влада продовжувала своє втручання – в обителі священика не раз проводилися обшуки. Але,

незважаючи ні на що, до кінця своїх днів отець Всеволод не припиняв будівництва храмів і

служіння людям. Багато чого довелося перенести ревному подвижникові: кількаразові падіння з

риштування, відсутність засобів, а потім і військові лиха.

В 1942 році, після розстрілу нацистами єпископа Горазда, Чеська Православна Церква була

ліквідована, духівництво схоплене, арештоване й депортоване на примусові роботи в Німеччину.

Така ж доля спіткала й о. Всеволода, однак за станом здоров’я йому вдалося повернутися до

Праги. Відправляти богослужіння йому було строго заборонено, проте він, незважаючи на велику

небезпеку, таємно служив і виконував необхідні треби.

Після закінчення війни знову стало можливим відновлення храмів і відродження Православної

Церкви. Отець Всеволод, який прийнявши чернецтво, обрав ім’я Андрій, одержав у тимчасове

керування Чеську єпархію й відвідав всі приходи, допомагаючи віруючим обновляти церковне

життя.

Після об’єднання православних приходів він перейшов служити до Словаччини.

«ПОБУДУЙТЕ ХРАМ І У НАС», з книги К. Шарфової «Священик і зодчий отець Коломацький»

У той час надзвичайно ускладнилася ситуація в православ’ї на Закарпатській Русі. З одного боку,

православний рух набирав силу, а з іншого – була відсутня організація й матеріальне

забезпечення.

Священикам і всім православним доводилося тяжко. У них не було навіть власних церков. І в цій

ситуації отець Коломацький зважується на дуже відважний крок: побудувати храм. Ця ідея

збувається, і починають надходити численні прохання: «Побудуйте храм і в нас!».

ВРАЖАВ НЕВТОМНІСТЮ, з церковної хроніки православної громади Ржиміце в місті

Оломоуца

Нарешті за справу взявся сам владика Горазд. На початку квітня 1933 року він повідомив у

діловому листі, що приїде до Ржиміце з одним паном, ім’я якого він не називав, аби залагодити

несприятливе становище, яке склалося в церковній громаді.

...Під цим єпископ, імовірно, мав на увазі той факт, що парафіяльна рада неодноразово обіцяла

розпочати будівництво храму, але постійно коливався зробити рішучий крок.

...Зрештою, владика вжив заходів, котрі відповідали його званню. Він