Козачинский Мануил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

перваго,

Сретимира прекрасна тогожде втораго.

ПослЂдовал Первослав во братіях третій,

по нем же родился Стефан брат троих четвертый.

Сей за славная дЂла Неманя назвася,

прочих бо всЂх превзыде, тЂм тако прозвася.

За подвиги и разум Жупаном поставлен

во жупаніи рашкой от Краля приставлен

Георгіа далматска и кротка и тиха,

егоже он любляше паче всЂх излиха.

……………………………………………………………………………………………………………

Но при том же і сіе да будет вам внятно.

яко без честна нрава ничто есть пріятно.

Яко же бо без соли пища есть невкусна,

тако без нравов добрых наука есть гнусна.

Ону яко невкусну всяк омерзЂвает,

сію ж яко порочну кійждо оплевает.

В злохудожну бо душу премудрость не внидет,

и дарь ученія к ней свыше не пріидет.

Сія двоя спрягните науки, и нравы

тым образом жизнь ваша исполнится славы.

Сотворите вы опыт, и тогда увЂсте,

яко правду глаголах, сами исповЂсте.

ЗАСНУВАВ СЕРБСЬКІ ШКОЛИ, з розвідки І. Огієнка «Окремішність Української Церкви»

Сильно впливала Українська Церква і на православну Болгарію і Сербію, яі тоді перебували в

турецькому ярмі. Українські церковні видання широко розходилися всім православним

слов’янським світом.

У Київській Академії завжди навчалося немало сербів і болгар. Українське духівництво нерідко і

саме працювало на цих землях, де залишило глибокий культурний слід. Пригадаємо, наприклад, нашого архімандрита Мануїла Козачинського, котрий першим заснував нормальні школи в Сербії.

Таким чином, як бачимо, Українська Церква довгий час була і духовно і культурно на першому

місці серед всіх православних слов’янських церков.

НЕЗГАСНИЙ ВОГОНЬ ПРОСВІТИ, з розвідки Л. Барабана «Мануїл Козачинський і

започаткування сербської народної драми»

Сюжет драми («Трагедія, тобто смутна повість про смерть останнього царя сербського Уроша V та

про падіння Сербського царства» – авт.) становлять як реальні обставини з сербської історії, так і

народні перекази. В ідейно-тематичному переплетенні розкриваються події від кінця ХІV до

першого десятиліття ХVІІІ ст., тобто йдеться про часи падіння першої Самостійної сербської

держави. Поразка сербсько-боснійського війська в битві 1389 року на Косовому Полі призвела до

встановлення по всій Сербії жорстокого турецького гноблення. І тільки перше сербське повстання

1804-1843 рр. відкрило визвольно-героїчні містки й джерела для формування сербської держави.

Саме із перебігу початкових подій нищення сербської держави повів розмову український автор, показавши водночас і величність останнього сербського царя, і його безсилість відстояти

незалежність власної країни, і мудрість мас.

...М. Козачинський, маючи перед собою яскравий зразок, а саме трагікомедію «Владимир» Ф.

Прокоповича, подбав про власне мистецьке обґрунтування та відтворення переломних народно-

історичних моментів в історії сербського народу. Він уклав у драму (беручи за зразок сербські

історичні пісні) ідеї непереможності і титанізму тих, хто обстоює право кожної нації на самостійне

існування.

...Найбільшим інтелектуальним злетом думки самого Мануїла, де кожен крок підтверджує його

діяння як громадянина, педагога-патріота, звитяжця, стало збирання, записування та зберігання

ним художньої творчості, особливо народних псалмів, що розпочалося саме на сербській землі.

Його публіцистичні та художні виступи щільно межувалися із висловлюваннями про об’єднання

сербів, аби вони вистояли в борні проти поневолювачів, наповнення їхніх сердець незгасним

вогнем просвіти, свободи та незалежності. Завдяки йому дійшли до наших часів найвагоміші

тексти сербського епосу – історичні пісні про представників династії Неманичів, які кермували

сербськими землями до 1371 року, та цикли про Бранковичів, Якшичів, що охоче володарювали

спільно з турками.

ДЛЯ МОСКВИ ЗАХІД – УКРАЇНА, з книги В. Ключевського «Курс руської історії»

Західноруський православний монах, освічений у школі латинській або руській, організованій на

зразок тамтої, і був першим провідником західної науки, прикликаним до Москви.

НАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРІНЮВАЛОСЯ, з дослідження Я. Ісаєвича «Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми»

Починаючи з другого десятиріччя XVIII ст. погіршення умов для української культури йшло в

парі з