Заболотный Даниил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

Нетребського «Заболотний і Толмачов»

В 1910 році, під час проведення в Південній Пальмірі промислової й сільськогосподарської

виставки, на Одесу «напала» чуму. Джерела свідчать: «Хворобу завезли кораблі, найімовірніше, з

Олександрії, де епідемії не припинялися всі ці роки». У зв’язку з цим Д. К. Заболотний розповідав

Максимові Горькому: «Тільки згодом пощастило з’ясувати причину – з порту на фабрику

Арнаутською вулицею перевозили імпортну бавовну, у тюках i ховалися заражені чумою щури».

Перший з 34 одеситів, що стали жертвою епідемії, помер 22 травня. Лише через півтора місяці (?!)

місцева влада «здогадалася» викликати до Одеси найвідоміших епідеміологів Імперії, серед яких

був і Данило Кирилович Заболотний.

До їхнього приїзду з чумою боровся градоначальник генерал-майор Іван Миколайович Толмачов.

Зі своєї канцелярії й навіть із власного будинку він здійснював «загальне керівництво».

Заболотний переконався, що в Одесі, на відміну від легеневої, порівняно легка форма чуми –

бубонна, від якої в той час уже були надійні щеплення. Замість спалювання халуп бідняків і

«Привозу», на думку Заболотного, треба було «починати з поголовного винищення пацюків».

Толмачову зі свитою така постановка питання чомусь не сподобалася, і на пропозиції Заболотного

з’явилася резолюція: «Пропозицію Заболотного про необхідність дільничним лікарям жити на

їхніх ділянках вважаю нездійсненною».

Проте зрозумівши згодом, що перекірливого медика не урезонити резолюціями, Толмачов

вирішив завдати удару на «головному напрямку»: в розпал епідемії розгромити... бактеріологічну

станцію. Подібного не очікував навіть п. Малиновський, присланий з Петербурга для керівництва

боротьбою з епідемією.

Толмачов вирішив винищити бактеріологів, давши секретне письмове завдання, яким, за словами

Заболотного, чиновникам доручалося розгромити бактеріологічну станцію. Для цього

градоначальник навіть заснував особливу комісію й доручив їй влаштувати раптове розганяння.

Однак сталося непередбачене. Як відомо, у вітчизняних канцеляріях звичайно збирають

«рідкісноземельних» інтелектуалів, …і в канцелярії вирішили переправити послання

градоначальника... на бактеріологічну станцію. Можна собі уявити подив медиків, коли вони

одержали листа, в якому викладався хитромудрий план їхнього розгону.

Завдяки самовідданій діяльності Д. Заболотного і його сподвижників епідемія пішла на спад.

Незабаром за редакцією Данила Кириловича вийшов збірник «Чума в Одесі в 1910 році», з якого

витікало, що смертність склала всього 20,7% від числа тих, хто захворів, що стало європейським

рекордом того часу.