загрузка...
Перескочить к меню

Джевецкий Степан (fb2)

файл не оценён - Джевецкий Степан [Справочник-дайджест] 21K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



ДЖЕВЕЦЬКИЙ Степан Карлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польсько-російський.

Інженер, конструктор, винахідник. Автор низки конструкцій підводних човнів.

З дворянської родини. Справжнє прізвище – Джевецький Стефан Казимирович.

Народився 26 липня 1843 р. в с. Кунка Подільської губернії Російської імперії (нині – Гайсинський

район Вінницької області України).

Помер 23 квітня 1938 р. в м. Парижі (Франція).

Закінчив паризький «Ecole centrale des arts et des Metiers».

Член Паризького повітроплавального товариства (1882).

Голова VII (повітроплавального) відділу Російського імператорського технічного товариства

(1882).

Кавалер солдатського Георгіївського хреста (1877).

Учасник Віденської всесвітньої виставки (1873).

Лауреат першої премії Міжнародного конкурсу в Парижі (1898).

Наш земляк сконструював одномісний і чотиримісний підводний човни (1879), котрі рухалися за

допомогою мускульної сили ніг; підводний човен з електричним двигуном, започаткувавши

новий напрям в суднобудуванні (1880); у співавторстві з О. Криловим запропонував проект

підводного човна водотоннажністю 120 т з паровими двигунами, розрахованого на 12 чоловік

екіпажу (1898); вперше застосував перископ.

За проектом Д. збудували підводний човен «Поштовий» з єдиним двигуном для підводного і

надводного ходу (1907).

Наш земляк відомий і як конструктор автоматичного прокладувача курсу, який при з’єднанні з

компасом і лагом креслив на карті курс корабля, підводного мінного апарату, повітряних гвинтів

для літаків.

Друкувався в журналах «Морський збірник», «Повідомлення Паризької академії наук».

Як вчений дебютував розвідкою «Про опір повітря в застосуванні до польоту птахів і аеропланів»

(1885).

Потім настала черга наступних доробків: «Аероплани в природі: Досвід нової теорії польоту»

(1887), «Теоретичне вирішення питання про ширяння птахів» (1891), «Визначення елементів

гребних гвинтів» (1892), «Theorie generale de l’helice» (1920).

В Одесі встановлено пам’ятник Д. – як першому конструкторові і будівничому підводного човна

на теренах України (2004).

Ім’я нашого земляка занесено до «Книги рекордів Криму».

Серед друзів та близьких знайомих Д. – О. Крилов, К. Маковський, Г. Ейфель, М. Аркас, В.

Лєвашов, С. Поляков, К. Бістром, К. Селезньов, Ф. Максимов, М. Лощинський та ін.


***

ОБОВ’ЯЗКОВО ПОЛЕТИМО

, з наукового кредо С. Джевецького

Проблема польоту не вибивається з низки проблем, які вирішувані на підставі нинішніх знань і за

допомогою вже існуючих механічних засобів.

ДЛЯ ОБОРОНИ ЧОРНОМОРСЬКОГО УЗБЕРЕЖЖЯ, з книги І. Биховського «Оповідання

про російських корабелів»

У Джевецького з’явилася ідея створити невеликі підводні човни для оборони узбережжя Чорного

моря. Ними керувала одна людина, яка рухала човен обертанням педалей приводу. Степан

Карлович застосував простий висувний перископ, а також придумав міну з двох зв’язаних

контейнерів з гумовими присосками і позитивною плавучістю.

На випробуваннях 19 листопада 1879 р. на рейді Одеси він продемонстрував можливості човна,

пройшовши під баржу, встановивши міну і з безпечної відстані підірвавши її.

Незабаром була побудована модернізований чотиримісний човен, показаний Олександру III. Той

сподобалася імператорові, і менше ніж за рік було побудовано 50 таких човнів. На них вперше

застосовувалася регенерація повітря.

У 1883 р. Джевецький запропонував Військово-інженерному відомству реконструювати свої

човни, оснастивши їх торпедами для атак з місця і на ходу, замінити педальний механізм

електродвигуном, що могло при екіпажі в дві людини збільшити швидкість субмарин до чотирьох

вузлів.


ПОДАРУНОК НЕПТУНА ЦАРИЦІ, зі спогадів О. Крилова

Знаючи, що Олександр III нерозлучний з царицею Марією Федорівною, Джевецький замовив

букет найпрекрасніших орхідей – улюблених квітів цариці. Настав день випробувань. Цар і цариця

сіли до шлюпки, на якій і вийшли на середину озера, а Джевецький, користуючись прозорістю

води, маневрував біля цієї шлюпки, іноді проходячи під нею.

Нарешті шлюпка підійшла до пристані...

Джевецький із спритністю пристав, відкрив горловину, вийшов на пристань, схилився на коліно і

подав цариці чудовий букет орхідей, сказавши (французькою):

– Це подарунок Нептуна Вашій величності.

Цариця була у захваті..., цар залишився дуже задоволеним.


ВТРАТИВ НАПРЯМ, із звіту Спеціальної комісії від 19 травня 1887 р.

Екіпаж мав ...завдання, розпочавши рух від пристані, попрямувати до парового катера, який

знаходився від неї сажнях в 85, пройти під ним і повернутися потім до пристані.

В апарат спустилися поручик Андрєєв і три найдосвідченіших в підводному плаванні нижніх

чини. У бухті абсолютно тихо.

Човен рухався спочатку поверхнею води, потім опустився так, що ліхтар зник під водою,

залишилося видно лише трубу з відбивною призмою, призначеною для визначення напряму руху.

При цьому човен майже негайно ж втратив напрям і пішов убік від визначеної цілі.


КРЕСЛЕННЯ ТАЄМНО СКОПІЮВАЛИ, з нарису Ю. Крючкова «Обдарована особистість»

Він прославився в цивілізованому світі своїми багатобічними науковими інтересами і значною

конструкторсько-винахідницькою діяльністю. Його ім’я вписане в літопис підводного

кораблебудування як творця перших бойових підводних човнів разом з іменами Д. Голланда, І.

Пераля, С. Лека і М. Лобефа.

...Його батьки володіли великими маєтками з лісовими угіддями на Волині і великою ділянкою

землі з фруктовим садом і розкішною дачею на Малому Фонтані (Одеса) на самому березі моря.

У них було декілька будинків у Варшаві і квартири в Петербурзі і Парижі.

Молодий Стефан, маючи пристойний достаток і творчі здібності, розробив декілька оригінальних

приладів, необхідних механікам і мореплавцям. Він подав їх на Всесвітню виставку у Відні в 1873

р., де їх побачив намісник Царства Польського великий князь Костянтин Миколайович. Він

запросив Стефана Карловича стати дорадчим членом Морського технічного комітету (МТК).

...Джевецький виїхав до Одеси і оселився на своїй дачі. Тут він розробив перший проект бойового

підводного човна, за допомогою якого мав намір боротися з турецькими кораблями. Побудували

його на одеському заводі Гули Бланшара за кошти купця Родоконакі.

Дізнавшись про підводний човен, головний командир Чорноморського флоту віце-адмірал М. А.

Аркас, прибув до Одеси, де Джевецький особисто продемонстрував йому своє дітище.

...Стефан Казимирович побував у справах в Парижі, де на заводі Піа замовив різні механізми для

свого підводного човна. Тут він познайомив з кресленнями Моріса Губе. Згодом його брат Клод

Губе відкрив власне конструкторське бюро, в якому спроектував аналогічний підводний човен,

скориставшись ідеями Джевецького (Моріс Губе таємно скопіював креслення Джевецького і

передав Клоду). Ось чому човен Губе такий схожий на дітище Стефана Карловича.

...Будучи вже в похилому віці, С. К. Джевецький захопився кінетичною теорією газів, виступаючи

з доповідями в Паризькій академії наук.


ДЕМАСКУВАННЯ, з дослідження «Ті, що атакують з безодні» на NAVY.ru

У 1884 році російський винахідник Степан (Стефан) Казимирович Джевецький досяг успіху,

встановивши на підводному човні власної конструкції електродвигун потужністю в 1 к.с. з новим

на той час джерелом електричної енергії – акумуляторною батареєю. На випробуваннях човен

йшов під водою проти перебігу Неви із швидкістю 4 вузли. Це була перший в світі підводний

човен з електрорушійною установкою.

Джевецький був і автором проекту підводного човна «Поштовий», який увійшов до історії як

перший підводний корабель з єдиним двигуном. Цей човен, закладений на стапелі Металевого

заводу в Петербурзі в 1906 році за довжини 36,0 і ширини 3,2 метра мав підводну водотоннажність

146 тонн. На ньому були встановлені два бензинові двигуни потужністю по 130 к.с., котрі

працювали через зубчату передачу на один гребний вал. При роботі обох двигунів швидкість

човна в надводному положенні досягала 11,5 вузла.

На підводному човні було також 45 балонів стислого повітря з тиском до 200 атмосфер в кожному.

Через складну систему подачі повітря надходило до одного з двигунів і забезпечувало човну

підводний хід понад 6 вузлів. Вихлопні гази викидалися у водонепроникну ємність в надбудові,

звідки відкачувалися за борт. Дальність плавання човна під водою складала 28 миль. На

випробуваннях він показала непогані результати, проте основний недолік – пузирчастий слід при

русі під водою – демаскував човен і робив його малопридатним для військового використання.


ПІДВОДНІ ЧОВНИ – НА БАКЕНИ, з статті В. Воробйова і В. Захара «Піонери підплавання»

Маневруючи якось Одеською гаванню, Джевецький вирішив пройти під «Ерекликом».

Поцікавившись у вахтового начальника скільки води під кілем, він розраховував вільно

пронирнути під яхтою. Проте човен несподівано застряг під кілем на глибині п’яти футів. Через

скляний ковпак виднівся фальшкіль «Ереклика». Джевецький дав задній хід, створив пересувним

вантажем максимально можливий диферент на ніс, просунувся футів на два і знову застряг – рими

для підйому зачіпалися за фальшкіль і не пускали човна назад.

Становище склалося украй небезпечне, запасу повітря залишалося на 20 хвилин. Джевецький, в

голос підбадьорюючи себе словами «Не втрачати голови!», почав безперервно працювати на

задній хід. На його щастя, буксирний катер, який в цей час пройшов повз яхту, розвів хвилю,

останню гойднуло, і човен випірнув з-під кіля.

Джевецький пристав до трапу, вийшов на палубу і пішов до командира «Ереклика». Той негайно

наказав кинути лот. Виявилось, що під кілем глибина вдвічі менша. Командир став вибачатися, а

потім з люттю – лаяти вахтового начальника...

...20 липня 1891 р. генерал-адмірал Великий князь Олексій Олександрович наказав, аби уникнути

подальших витрат, «розламати» човни Джевецького. Головне управління кораблебудування і

постачання спустила наказ на флоти.

Приймання човнів від військового відомства проходило в Миколаєві і Севастополі. На відміну від

балтійців на Чорному морі човни відразу розбирали. Демонтоване обладнання пристосовували за

призначенням. Вельми корисними виявилися помпи Гренделя, які встановили на броненосцях,

крейсері «Пам’ять Меркурія», учбовому судні «Березань» і севастопольських водокачках.

28 січня 1893 року головний командир Чорноморського флоту віце-адмірал Копитов вніс

пропозицію використовувати корпуси човнів під бакени. Зацікавлені міністерства ідею схвалили і

23 квітня начальник Головного управління гідрографії віце-адмірал П. Назимов віддав відповідні

розпорядження. Виготовлення бакенів здійснювали в Миколаєві. На «ливарно-механічному заводі

Подлігайлова» корпуси човнів сполучали попарно. До весни 1895 року бакени пройшли

випробування.

Конструкція їх виявилася настільки вдалою, що за чорноморськими кресленнями побудували два

бакени для Балтики і один – для Каспію.

Коли в березні 1904 року потрібен був човен для переобладнання, то єдиний його порожній

корпус знайшли в Миколаєві.




Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...