Городецкий Лешек [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">Архітектурна спадщина В. Городецького – яскраве творче явище в історії архітектури. Велич

споруд не перестає викликати подив і захоплення нових поколінь. Про це свідчать результати

конкурсу «Факти» – ХХ сторіччя», проведеного в Києві у 2000 році, де в номінації «Архітектор

століття» безальтернативним переможцем визнано В. Городецького.

ГРОМАДЯНИН ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ, з есе О. Анісімова «Фантасмагорії Лєшека Городецького»

Про життя цієї людини і її чудову творчість написані сотні статей і видано кілька книг. …Ярлик

«гіпертрофованої міщанської архітектури» намагалися навісити на київські твори Городецького за

радянської влади, проте, якщо й паскудили, те, щонайменше, обачно, так би мовити, майже

«акуратно».

…Будинок Городецького на Банківській вулиці Києва – витвір, не схожий на щось інше в усьому

світові, хоча дехто бачить його споріднення з Нотр-Дам де Парі.

…Владислав Владиславович був марнолюбною, подекуди навіть зарозумілою людиною. Це

дратувало сірість, яка не могла вибачити художникові його видатний талант і забезпечений

власною працею добробут.

Радянські мистецтвознавці звинувачували Городецького в занепадницьких настроях: мовляв,

створене ним – ознака буржуазного декадансу. З цим навряд чи можна погодитися. «Знакові» для

Києва архітектурні добутки, хоча і покалічені будівельниками нового світу, все-таки радують око і

донині.

…Дивакуватий архітектор-багатій, котрий дозволяв собі мати один з перших легкових

автомобілів, запеклий мисливець (уся квартира в «Будинку з химерами» суцільно складалася з

трофеїв), безстрашний «льотчик», що піднімався з першими авіаторами на очах здивованих

гультяїв у відкрите небо, франт, який любив епатувати всіх і вся (мав мавпочку, з якою

прогулювався містом, що в ті часи шокувало) і інше, інше, інше, а головне – великий розумник і

великий талант, ось хто такий Городецький!

…Цього року – чергова річниця з дня народження видатного зодчого, який зумів створити свій

неповторний «Київський космос» і став рідним для нас з вами...

Лєшек Дезидерій Владислав – великий син польського народу, що народився на нашій землі, а

працював у різних країнах, по суті – громадянин Земної кулі.

У КОСТЬОЛІ ВЛАШТУВАЛИ СКЛАД, з статті В. Пономарьова «Видатний талант»

1891 року архітектор переселився до Києва. Його першими роботами тут стали дерев’яний

стрілецький тир у садибі «Товариства розмноження мисливських і промислових тварин та

правильного полювання» та мармурова усипальниця баронів Штейнгелів на Аскольдовій могилі.

Він побудував мавзолей графів Потоцьких у селі Печері, Шпиківський цукровий завод, каплицю у

Рахнах-Лісових на Поділлі, жіночу гімназію у Черкасах, гімназію та міську школу в Умані,

лікарню у Мошнах, греблі і шлюзи на волинських річках.

В Євпаторії архітектор змурував собі віллу, у Сімферополі – власний завод вуглекислоти та

штучного льоду.

…Наприкінці ХІХ століття Городецький заснував у Києві власну будівельну контору, яка за його

проектами звела кілька будинків у чотирикутнику між Хрещатиком і вулицями Миколаївською

(нині Городецького), Лютеранською та Банковою. Серед них вирізнялася чотириповерхова

будівля Російського страхового товариства на розі Прорізної та Хрещатика, увінчана баштою із

шпилем.

…До власного сорокаліття Городецький побудував на вулиці Банковій знаменитий «будинок з

химерами». Кожний поверх в ньому займала одна квартира, і для кожної архітектор передбачив

окремий винний льох, стайню, каретний сарай, льодовню і навіть корівник.

На схилі над Європейською площею він звів будинок Історичного музею (нині – Національний

художній музей) із класичним шестиколонним портиком, на Ярославовому валу Городецький –

караїмську кенасу. Нарешті, у долині Либіді митець збудував у нео-готичному стилі костьол

Святого Миколая, вперше використавши залізобетонні палі та перекриття.

…Більшовики влаштували у Миколаївському костьолі склад, а в «будинку з химерами» –

номенклатурну поліклініку. Вони зруйнували купол кенаси, збили ліплення з фасаду прибуткового

будинку, знищили усипальницю Штейнгелів разом з усім цвинтарем на Аскольдовій могилі.

Будинок на розі Прорізної та Хрещатика, де колись було кафе «Жорж», 24 вересня 1941-го року,

після відходу Червоної армії, висадили у повітря за допомогою радіокерованого фугасу.

КОЖНОЇ ТВАРІ – ПО ПАРІ, з статті О. Седик