Ваксман Залман [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ВАКСМАН Залман Аврахамович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Мікробіолог. Відкривач стрептоміцину (1943). Лауреат Нобелівської премії з медицини (1952).

З міщанської родини. Батько, Ваксман А., – ремісник-меблевик.

Народився 21 липня 1888 р. в с. Нові Прилуки Бердичівського повіту Київської губернії Російської

імперії ( нині – Липовецький район Вінницької області України).

Помер 16 серпня 1973 р. у м. Хаєнісі (США).

Закінчив початкову релігійну школу у Бердичеві, екстерном склав іспити за повний курс п’ятої

гімназії в Одесі (1910), закінчив агрономічний факультет Рутгерського коледжу (1915),

Каліфорнійський університет (1918) у США.

Працював на родинній фермі, в Нью-Йоркській дослідницькій лабораторії бактеріології ґрунту,

Каліфорнійському університеті, ад’юнкт-професором (1925-1930), професором (1930-1943),

завідувачем відділу (1943-1949) Рутгерського університету, директором інституту мікробіології

при Рутгерському університеті (1949-1958).

Лауреат Нобелівської премії «за відкриття стрептоміцину – першого антибіотика, ефективного при

лікуванні туберкульозу». Завдяки цьому препарату вдалося врятувати сотні мільйонів життів на

планеті.

Почесний доктор університетів Рутгера, Принстона, Пенсільванії, Філадельфії, Нью-Йорку (усі –

США), Льєжу (Бельгія), Мадриду (Іспанія), Страсбургу (Франція), Єрусалиму (Палестина).

Почесний член низки наукових товариств в США, Данії, Нідерландах, Канаді, Швеції, Ізраїлі,

Італії, Іспанії.

Коло головних наукових інтересів вченого – біохімія ґрунтових бактерій, механізм розкладу

туберкульозної палички, «санітарні» властивості ґрунту, актиноміцети.

Крім стрептоміцину, він відкрив: неоміцин – антибіотик широкого антибактеріального спектру,

актиноміцин D (дактиноміцин) – протипухлинний антибіотик, кандицідин – антифугальний

антибіотик полієнової структури, стрептотріцин, гризеїн.

Наш земляк заснував нову науку – мікробіологію ґрунту. Він також відпрацював загальну

технологію створення антибіотиків, успішно боровся з пошкодженням пліснявою точних

приборів, винайшов мікробіологічні засоби боротьби з обростанням днищ морських суден.

Перу В. належить капітальні доробки «Антагонізм мікробів і антибіотичні речовини»,

«Мікробіологія ґрунту в 1924 році», «Ферменти», «Ґрунт і мікроб», «Спроба синтезу і аналізу»,

«Моє життя з мікробами», «Перемога над туберкульозом».

Всього ж він написав близько 30 книг і понад 400 наукових праць, серед яких 18 монографій.

Частину гонорарів за свої відкриття вчений пожертвував Фонду підтримки дослідницьких робіт в

галузі мікробіології.

Стисла інформація про нього подана в «Великій медичній енциклопедії» (М., 1976), кілька рядків

присвятив йому «Радянський енциклопедичний словник» (М., 1989) і жодним словом не

обмовилася «Українська радянська енциклопедія (1960; 1979).

Зате В. увійшов до переліку 100 найбільш видатних діячів людства.

Ім’я нашого земляка присвоєно Інституту мікробіології при Рутгерському університеті.

У м. Вінниця створено Благодійний фонд ім. З. А. Ваксмана (2003), тут пройшла міжнародна

конференція, присвячена вихідцю з України (2003).

На малій батьківщині, в с. Нова Прилука встановлено пам’ятну стелу видатному земляку, його

ім’я рішенням сільради присвоєно одній з вулиць.

Серед друзів та близьких знайомих В. – Я. Ліпман, А. Волгрен, Т. Робертсон, О. Флемінг, Х.

Флорі, Е. Чейн, В. Кінг та ін.

***

ІНША РОЛЬ, з творчого кредо З. Ваксмана

Ангкорський грибок не пригнічує життя мікроорганізмів, його роль в іншому.

СПАСІННЯ ПРИЙШЛО З ГРУНТУ, з заяви З. Ваксмана при висуненні на Нобелівську премію

Ця кульмінаційна точка праці всього мого життя почалась у 1915 році з вивчення маленької

групи ґрунтових мікроорганізмів, актиноміцетів, які принесли за останній час велику користь

людству.

Я гордий тим, що виправдав прадавній вислів «З землі прийде твоє спасіння»: мікроорганізми, які

виявили свої важливі хімічні властивості при лікуванні людських хвороб, мали прийти з ґрунту.

ЯКБИ НЕ СТРЕПТОМІЦИН, НІНА НЕМИНУЧЕ Б ЗАГИНУЛА, з книги З. Ваксмана «Моє

життя з мікробами»

У 1942 році ми ізолювали стрептотрицин. Ми вивчали його в експерименті й одночасно

створювали його технологію. Планували досліди в клініці, але все обірвалося через